Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Аспірант Лісковець С.В.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

ФОРМУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ СИСТЕМИ КОНТРОЛІНГУ В АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

У ринковому середовищі господарювання в Україні, що характеризується падінням обсягів виробництва, зростаючою конкуренцією, постійним зниженням норм прибутковості, а також ризиками, невизначеністю та мінливістю економічних, політичних і соціальних чинників, важливим завданням для вітчизняних аграрних підприємств є прийняття ефективних управлінських рішень у межах певної системи управління та контролінгу. Неякісні управлінські рішення призводять до значних втрат, у т.ч. в аграрній сфері. Внаслідок цього фінансова результативність суб’єктів господарювання знижується, про що свідчить висока частка збиткових підприємств серед них. Зменшення втрат можливе за рахунок застосування нових методів та інструментів підтримки прийняття рішень у сфері менеджменту та маркетингу, адекватних сучасним умовам функціонування аграрних підприємств [1].

Однією із технологій управління, яка може забезпечити підвищення результативності в аграрних підприємствах, є контролінг. Слід зазначити, що закордонними фахівцями система контролінгу використовується досить тривалий час, а практика діяльності підприємств багатьох розвинених країн підтверджує ефективність її застосування. В Україні бізнес-процеси з впровадженням методів контролінгу тільки розпочинаються, але вже сьогодні вони набувають дедалі більшого значення та розповсюдження. Водночас, підвищена увага вітчизняних фахівців у своїй практичній діяльності до контролінгу приводить до нагромадження проблем, що постають перед ними через впровадження та використання останнього. До того ж, застосування системи контролінгу в аграрних підприємствах потребує розробки спеціального інструментарію, що враховує особливості функціонування й розвитку суб’єктів господарювання.

Необхідність використання контролінгу обумовлюється реалізацією ряду принципів, що застосовуються не повною мірою на вітчизняних аграрних підприємствах або є недостатніми для їх успішного функціонування, і які дозволять кардинально покращити якість управлінських рішень та підвищити ефективність агробізнесу в цілому. Основними з них є системний, проблемно-цільовий та багатоваріантний підходи до прийняття управлінських рішень, забезпечення динамічної реакції підприємств на загрози й ризики внутрішнього та зовнішнього економічного середовища, орієнтованість на стратегічні цілі розвитку [2].

Однак, широке використання системи контролінгу стримується рядом причин, основними з яких є нестійке та недосконале фінансове і правове поле, в яких функціонують вітчизняні аграрні підприємства. Для подолання зазначених проблем реалізація системи контролінгу повинна базуватися на теоретичних положеннях, які визначають понятійний апарат, сутність, цілі та завдання контролінгу, його функції, об’єкти, інструментарій, а також місце контролінгу в організаційній структурі підприємств, основні етапи реалізації системи в його діяльності.

Встановлено, що функції та методи контролінгу обумовлюються галузевою належністю, сферою діяльності, розміром підприємства-користувача і різняться для підприємств різних країн. При цьому основні функції даної системи полягають у створенні інформаційного ресурсу, плануванні та підтримці прийняття управлінських рішень [3]. Ефективне впровадження і застосування системи контролінгу вітчизняними аграрними підприємствами потребує її адаптації та удосконалення з урахуванням особливостей розвитку економіки України.

Формування системи контролінгу аграрних підприємств передбачає не лише необхідність застосування передового досвіду щодо аналітичного забезпечення менеджменту підприємств, а й адаптацію його до вітчизняної практики управління, що дозволить забезпечити стратегію його розвитку [4]. Основна мета контролінгу – орієнтація управлінського процесу на досягнення всіх цілей, що стоять перед аграрними підприємствами:

- дотримання правил виробництва сільськогосподарської продукції;

- моніторинг стану економіки і бізнес-процесів підприємства;

- оптимізація бізнес-процесів;

- автоматизація управління інформацією, виробництвом, реалізацією продукцією;

- створення умов для прийняття управлінських рішень.

Безпосередньо за допомогою контролінгу проводиться ефективний нагляд та оцінка досягнення ключових результатів господарювання (найчастіше виражених у натуральних та грошових показниках), що стимулює керівництво до постійного моніторингу за всіма параметрами виробничої і фінансово-економічної діяльності, особливо ціноутворення, логістики, оптимізації виробничих витрат на продукцію. Впровадження контролінгу дозволяє підвищити рівень координованості процесів планування, контролю, обліку, аналізу і регулювання. Це дозволяє поліпшити якість управлінських рішень, враховуючи синергетичний ефект взаємодії усіх їх складових та ефективність системи контролінгу в цілому.

Література:

1. Амосов О.Ю. Контролінгові механізми в системі управління підприємством / О.Ю. Амосов // Економіка та управління. – 2012. – № 1. – С. 82-86.

2. Пушкар М.С. Контролінг – інформаційна підсистема стратегічного менеджменту : [монографія] / М. С. Пушкар, Р. М. Пушкар. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 370 с.

3. Терещенко О.О. Контролінг у системі антикризового управління підприємством / О.О. Терещенко // Фінанси України. – 2001. – № 12. – С. 56-63.

4. Чобіток В.І. Контролінгові механізми управління потенціалом конкурентоспроможності підприємств / В.І. Чобіток // Бізнес Інформ. – 2011. – № 12. – С. 162-164.