Економічні науки/ 10.Економіка підприємства

Березовська В.І., ст. викл. Іщенко С.В.

Кременчуцький національний університет

імені Михайла Остроградського, Україна

Особливості системного підходу до стратегічного управління підприємством

Стратегічне управління промисловим підприємством передбачає підвищення результативності фінансово-господарської діяльності у перспективі. Для досягнення позитивних результатів потрібно, по-перше, обрати ефективні підходи до управління, по-друге, досягти дієвості інформаційної системи, що забезпечує управлінський процес, виступає основою для прийняття управлінських рішень. Системний підхід до аналізу господарської діяльності дозволяє дослідити функціонування, розвиток, структуру цілого (об’єкта), встановити властивості його частин (елементів), простежити взаємодії і взаємозв’язки між ними. Відповідно до системного підходу ефективність цілого залежить від ефективності усіх його частин, а не окремих частин із найліпшою ефективністю.

Питання щодо проблем системного підходу управління підприємством розглянуто у вітчизняних літературних джерелах. Теоретичні й практичні аспекти цієї проблеми відображено в роботах економістів і фахівців: О. О. Терещенко, С. Г. Дзюба, Я. С. Соболєва, О. А. Ліснічук, В. П. Мартиненко, С. О. Пєрєдєрієва, А. В. Череп, О. О. Романченко та ін. [3].

Стратегічне управління являє собою процес, за допомогою якого менеджери здійснюють довгострокове керівництво організацією, визначають специфічні цілі діяльності, розробляють стратегії для досягнення поставлених цілей, враховуючі всі зовнішні та внутрішні умови, а також забезпечують виконання розроблених планів, постійно розвиваючись і змінюючись [2, с.236].

Використання теорії систем в управлінні стало поштовхом до формування системного підходу як методу пізнання, способу мислення відносно організації. Згідно з цим підходом, усі елементи управлінської діяльності (завдання, функції, методи тощо) пов’язані та впливають один на одного. Крім того організація розглядається як система із входом (мета діяльності), виходом (результати діяльності), внутрішніми і зовнішніми зв’язками, факторами впливу. У конкретних випадках система може мати декілька рівнів, тобто кожний із виявлених елементів першого рівня можна розглядати як самостійну систему (підсистему) тощо. Наприклад, матеріальні ресурси, трудові ресурси можна розглядати як самостійні елементи першого рівня системи або як самостійні системи другого, третього рівнів тощо.

Системний підхід до управління передбачає системне вирішення завдань, які постають перед промисловим підприємством. Серед завдань (напрямів стратегічного управління) слід відзначити такі основні:

· управління впливом зовнішнього середовища (стан законів, галузеві пріоритети, зміни у поглядах споживачів, зміни у конкурентів тощо);

· управління грошовими потоками за усіма видами діяльності (їх достатнє формування і оптимальний розподіл);

· управління ресурсами (раціональне формування, своєчасне застосування, ефективне використання);

· управління інвестиціями та інноваціями для забезпечення конкурентоспроможності;

· встановлення взаємозалежності між поточними і стратегічними планами розвитку підприємства;

· прогнозування розвитку з урахуванням впливу слабких і сильних сторін;

• управління конкурентоспроможністю для забезпечення достатнього рівня можливостей і ресурсів [1].

Процес управління підприємством з позиції системного підходу можна представити у вигляді багатогранної моделі. Відповідно до якої системне управління підприємством передбачає такі етапи:

1. Розробка концепції і принципів управління діяльністю підприємства;
2. Визначення головних цілей і завдань системи управління;
3. Вироблення загального підходу до оцінки стану системи управління та визначення критеріїв оцінки;
4. Аналіз підсистем управління (фінанси, маркетинг, комунікації тощо);
5. Пошук відхилень від заданого стану;
6. Усунення причин і факторів відхилень;
7. Реалізація управлінських рішень;
8. Оцінка результатів [2].

Таким чином, стратегічне управління підприємством в умовах ринку обмежених ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових тощо) доцільно здійснювати з позицій системного підходу. Оскільки, даний підхід дозволює комплексно розв'язувати проблеми в організації; зосереджує увагу на досягненні пріоритетних цілей і завдань; сприяє оптимізації використання ресурсів; надає можливість координувати роботу структурних підрозділів підприємства; інтегрує основні напрфми господарської діяльності організації — плани розвитку фінансових відносин, маркетингові плани та плани соціального розвитку.

Література:

1. Харченко В.А. Системний підхід до стратегічного управління підприємством / В. А. Харченко // Економічний вісник Донбасу. 2013. -

№1. - С. 157-160. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ecvd_2013_1_27.pdf

2. Пуліна Т. В. Особливості системного підходу до стратегічного управління розвитком підприємства / Т. В. Пуліна, К. В. Цускарь // Економічний простір. - 2013. - № 73. - С. 235-244. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ecpros_2013_73_25.pdf
3. Ковальчук Н.О. Системний підхід до вимірювання ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства / Ковальчук Н.О., Колесніков В.С. // Науковий огляд. 2014. - №3. - Режим доступу: http://naukajournal.org/index.php/naukajournal/article/view/202/318