К.е.н. Дідковська Л.І.
ДУ «Інститут економіки та
прогнозування НАН України»
Вирощування
ГМ-рослин: світова практика та вітчизняні реалії
Ключові слова: ГМ-рослини, біотехнологічні продукти, продовольча безпека.
Keywords: GM crops, biotechnology
products, food safety.
Вступ. За даними ООН у світі внаслідок
підтоплення, засолення, виснаження та опустелювання щороку вилучається з
сільськогосподарського обігу 200-300 тис. га зрошуваних земель [1]. Нині близько третини земель сільськогосподарського призначення в
світі зазнали руйнівних процесів деградації. Під впливом скорочення площ
продуктивних земель з одночасним ростом населення планети (за прогнозними
оцінками кількість населення світу до 2050 р. становитиме 9 млрд осіб, що обумовлює
необхідність збільшення виробництва продовольства у світі на 70%) формується загроза можливості задовольняти продовольчі
потреби для майбутніх поколінь. Більше того, вже нині голодує кожний 7 житель
нашої планети. Одним із заходів підвищення продуктивності сільгоспвиробництва та
забезпечення продовольчої безпеки в глобальних масштабах є впровадження
передових технологій генної інженерії.
Вивченням
даного питання займаються відомі вчені. Зокрема, О.І. Фурдичко [2] досліджував
розвиток ринку генетично модифікованої продукції в Україні та світі, в т.ч.
проаналізовав компанії, що виробляють ГМО, та підприємства, що використовують
ГМ-продукцію. О.В. Шубравська [3, c. 205-211] в рамках досліджень
розвитку селекційної діяльності в контексті забезпечення економічної сталості
вітчизняного сільського господарства займалась вивченням основних аспектів використання
біотехнологій у рослинництві та тваринництві. Проте, зважаючи на високі темпи
поширення площ під трансгенними культурами у світі, зазначений стратегічний
напрям рослинництва потребує подальших досліджень.
Метою даної статті є дослідження
вирощування генетично модифікованих культур, а також визначення ефекту від
використання ГМ-сортів сільгоспкультур в Україні та світі.
Виклад основного матеріалу. Тютюн, стійкий до вірусної інфекції, був
першою рослиною, створеною за допомогою генної інженерії (США, 1983 р.), а 11
років потому, після проходження тестів на токсичність, алергенність і
мутагенність, з’явилися перші трансгенні продукти. Це були томати сорту Flavr
Savr, створені фірмою Calgen (культура мала подовжений термін зберігання за
кімнатної температури), а також стійка до обробки гербіцидом соя фірми Monsanto
[4]. У середині 90-х років минулого століття світова площа трансгенних культур
становила 1,7 млн га.
За даними Міжнародної служби з впровадження агробіотехнологічних рішень (ISAAA) у 2014 р. площа посівів генно-модифікованих сільгоспкультур світу становила 181,5 млн га, що на 3,7% більше, ніж у 2013 р., та у 107 разів більше, ніж у 1996 р. (рис. 1). Наразі вирощують ГМ-рослини у 28 країнах світу, зокрема у США, Бразилії, Аргентині, Індії, Канаді, Австралії, Іспанії, Китаї тощо. Найбільші площі зазначених культур розташовані у США, де вирощують кукурудзу, сою, цукровий буряк, бавовну та інше на 73 млн га, що становить 40% світових площ [6]. Слід зазначити, що посухостійкі сорти кукурудзи створені за допомогою генної інженерії, вперше були висаджені у 2013 р. на площі 50 тис. га, а у 2014 р. їх площа зросла у 5,5 раза. Бразилія протягом останніх 5 років мала найбільші темпи зростання зазначених площ. Тут у 2011 р. схвалено шість нових продуктів, у тому числі розроблений Бразильським центром сільськогосподарських досліджень вірусостійкий трансгенний сорт бобів [7]. В світі масово вирощують генно-модифіковані сою[1], кукурудзу, ріпак та бавовну. Згідно даним ООН у світі зареєстровані такі трансгенні сільгоспкультури: 11 ліній сої, 24 лінії картоплі, 32 лінії кукурудзи, 3 лінії цукрових буряків, 5 ліній рису, 8 ліній томатів, 32 лінії ріпаку, 3 лінії пшениці, 2 лінії дині, 1 лінія цикорію, 2 лінії папайї, 2 лінії кабачків, 1 лінія льону, 9 ліній бавовни [8].
Рисунок 1. Динаміка площ
вирощування генетично модифікованих культур в країнах світу, млн га.
Джерело: за даними www.isaaa.org.
Протягом
останнього п’ятиріччя світові площі засіяні трансгенними культурами
розширюються з середнім річним темпом зростання на рівні 5,2%. Такі швидкі
темпи зростання трансгенних культур свідчить про довіру фермерів до технологій,
а також про їх бажання отримувати стабільні врожаї.
У 2014 р. трансгенні
культури вирощували 18 млн фермерів, що на 16% більше, ніж у 2010 р. Варто відзначити, що близько 90%,
або понад 16 млн із них – фермери з невеликих господарств. Три відомі компанії у світі є власниками
патентів на понад 90% видів генетично модифікованого насіння: Monsanto (США),
Syngenta (Швейцарія), Bayer Cropscience (Німеччина) [2].
Уряд Китаю має намір популяризувати наукові дослідження у сфері розвитку
ГМ-технолгій. Протягом
2006-2020 рр. планується спрямувати на зазначені дослідження понад 3 млрд дол. США. Підтримка і
реалізація даного дослідження потребує участі як держави (концентрація у сфері
основних технологій), так і приватного сектора (адаптація результатів
дослідження для розробки комерційних продуктів) [5]. В Китаї, у сфері контролю
за безпекою при використанні трансгенних культур діє
правова, технологічна та адміністративно-управлінська системи, які приведені у
відповідність до міжнародних стандартів. Основними культурами, що
дозволено вирощувати у Китаї на комерційній основі з використанням трансгенних
технологій є бавовна та папайя. Тут також
дозволено імпорт трансгенних сортів сої, ріпаку та кукурудзи.
Якщо у Китаї та Індії фермери вирощують трансгенні
технічні культури, то у деяких країнах ГМ-технології використовують для
вирощування основних продуктів харчування, зокрема у США – картопля, кукурудза,
а у Бангладеш – баклажани. Так, у США дозволено вирощувати 2 нових сорти
картоплі з низьким рівнем акриламіду – потенційного канцерогену, а також з подовженим
терміном зберігання. Наприкінці 2013 р. уряд Бангладеш схвалив вирощування Bt
баклажанів і вже менше як за 3 місяці при підтримці держави фермери вперше
висадили цю культуру. Цей крок було викликано необхідністю скоротити
використання засобів захисту рослин, оскільки за сезон проводилось до 50
обприскувань пестицидами цього овочу, що негативно позначалось на здоров’ї
людей та довкіллі.
У країнах Африки також проводять польові дослідження щодо розширення площ під трансгенними культурами, що обумовлено сухим кліматом та посиленням продовольчої кризи. Африканська сільськогосподарська організація (AATF) координує проект під назвою «Посухостійкі сорти кукурудзи для Африки (WEMA)», метою якого є розробка посухостійких та стійких до шкідників сортів кукурудзи з використанням як традиційної селекції, так і за допомогою методів біотехнології. Переваги та ризики вирощування зазначених сортів будуть оцінюватися національними органами відповідно до нормативних вимог країн-партнерів: Кенії, Мозамбіку, Південної Африки, Танзанії та Уганди.
У 2014 р. у п’яти країнах
ЄС вирощувалися трансгенні культури на 143 тис. га, в т. ч. в Іспанії –
131,5 тис. га засіяно Bt кукурудзою (92% від загальної площі під ГМ-культурами
у ЄС). Тут, продукти, що містять трансгенні
компоненти, обов’язково мають містити маркування про вміст ГМО. Вартість такого
аналізу партії насіння становить близько 200 дол. США [9], що впливає на вартість кінцевого продукту.
В ЄС давно ведеться дискусія навколо доцільності вирощування ГМ-культур, що спровокувало розподіл думок у
країнах Європи (особливими противниками були Франція та Німеччина). Наприкінці
2014 р. члени Європейського парламенту проголосували за заборону вирощувати
генетично модифіковані культури на території ЄС з екологічних міркувань. Така
норма може виконуватись з початку 2015 р. Отже, в ЄС застосовують найжорсткіші канони щодо вирощування та реалізації
ГМ-культур, що обумовлено неприйняттям цих технологій, а також наукових доказів
на користь біотехнолгій суспільством.
В
цілому, за оцінками ISAAA, протягом останніх 20 років впровадження ГМ-технологій в різних
країнах світу відмічено скорочення використання пестицидів на 37%, підвищеннz врожайності на 22% і збільшеннz доходів фермерів на 68%. Отже,
впровадження ГМ-культур сприяє формуванню продовольчої безпеки, сталого
розвитку та охорони навколишнього середовища. Протягом 1996-2013 рр. збільшено
виробництво сільгоспкультур на 133 млрд дол., збережено біорізноманіття та землі на 132 млн га. Лише
у 2013 р. зафіксовано скорочення викидів CO2 на 28 млрд кг, що
говорить про значний екологічний ефект [5].
Розглянемо основні аспекти використання ГМО в Україні. Згідно ЗУ «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів» генетично модифікованим організмом (ГМО) вважається будь-який організм, у якому за допомогою штучних прийомів переносу генів відбулася генетична зміна матеріалу. Тобто генна інженерія забезпечує виокремлення ділянок ДНК (із необхідними властивостями) та введення їх у геном рослин. Генетичні зміни проводять такими методами: рекомбінантні (передбачають формування нових комбінацій генетичного матеріалу шляхом внесення молекул нуклеїнової кислоти у будь який вірус, бактеріальний плазмід або іншу векторну систему та їх включення до організму-господаря, в якому вони зазвичай не зустрічаються, однак здатні на тривале розмноження); безпосереднє введення в організм спадкового матеріалу (мікроін'єкції, макроін'єкції та мікроінкапсуляції); злиття клітин (у тому числі злиття протоплазми) або методи гібридизації (коли живі клітини з новими комбінаціями генетичного матеріалу формуються шляхом злиття двох або більше клітин у спосіб, який не реалізується за природних обставин).
Зазначеним законом передбачається
державна реєстрація ГМО та продукції виробленої з їх застосуванням, проте,
наразі в Україні не створено жодного реєстру, що сприяє вирощуванню такої сільгосппродукції
нелегально. Однак, не зважаючи на те, що в Україні законодавчо заборонено
вирощування та комерційний продаж ГМ-культур, встановлено, що близько 30% сої в
Україні вирощується з нелегально висіяного насіння, створеного за допомогою
ГМ-технологій. За
неофіційними даними в Україні вирощується 60-70% трансгенної сої, 10-20%
кукурудзи, 5% ріпаку, хоча є ще більш сміливі оцінки, зокрема про те, що
третина вітчизняних полів засіяна ГМ-культурами. До того ж, деякі підприємства
використовують трансгенну сою у харчових продуктах. Непоодинокими бувають
випадки використання трансгенної сої як добавки у продукції, а в маркуванні
взагалі не вказується про наявність соєвого білка. Отже значна кількість
української сільгосппродукції може мати проблему щодо генетичної чистоти. Тому,
зважаючи на те, що процес вже запущено, в Україні повинна існувати потужна
система моніторингу та контролю[2],
обігу і регуляції використання та вирощування
ГМ-рослин. Також зважаючи на євроінтеграційний вектор розвитку нашої країни та необхідність
адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС доцільно впроваджувати
спрощену реєстрацію ГМО в Україні, якщо ця продукція зареєстрована в ЄС
[10].
Уряд України у лютому 2015 р. погодив план імплементації Директиви
2009/41/ЕС Європейського Парламенту і Ради про обмежене використання генетично
модифікованих мікроорганізмів (ГММ). Серед основних напрямів зазначеної
директиви є гармонізація заходів по обмеженому використанню ГММ з метою визначення
ризиків та забезпечення захисту здоров’я людей та довкілля. З цією метою
вводиться 4-рангова класифікація ГММ, по кожному з яких визначатимуться
відповідні заходи. Імплементація триватиме 3 роки [11].
Розглянемо економічний та екологічний ефект від
впровадження ГМ-культур у сільгоспвиробництві України. За даними експертів [12]
при вирощуванні в Україні стійких до гербіцидів та комах ріпаку, сої, цукрових буряків, кукурудзи[3]
річний економічний ефект сягатиме понад 500 млн дол. США. При
цьому запропоновані площі запровадження ГМ-сортів ідентичні до рівнів тих
країн, в яких використовують ГМ-технології. Екологічний ефект від впровадження стійких
до гербіцидів сортів – зниження
загального використання активних інгредієнтів засобів захисту рослин по
відношенню до 4-х культур становитиме 7,5%, або на 0,4 млн кг менше, що
еквівалентно зниженню коефіцієнту екологічного впливу (КЕВ)[4]
на 24%. Вирощування стійких до шкідників рослин сприятиме нівелюванню
необхідності використання інсектицидів проти кукурудзяних зернових шкідників та
формуватиме річну економію 23 т активного інгредієнта інсектицидів. Скорочення
кількості обробки пестицидами та гербіцидами, що зазвичай використовуються на цих
культурах, сприятиме економії палива та зменшенню викидів СО2. Слід
зазначити, що на засоби захисту рослин для кукурудзи сільгосптоваровиробники
витрачають близько 100 млн дол. США/рік, при чому основна частка посівів – 95%,
обробляється гербіцидами. Так, середні витрати на гербіциди становлять 35 дол. США/га,
на інсектициди (проти кукурудзяних зернових шкідників) – 20 дол. США/га та на
обробку трихограмою – 25 дол. США / га.
Висновки.
1.
У
2015 р. розпочалося друге десятиліття вирощування трансгенних культур у світі.
Й досі існує багато прибічників (які впевнені, що вирощування трансгенних
культур подвоїть сучасне виробництво сільгосппродукції та здешевить
сільгоспвиробництво) та противників (які стверджують, що трансгенні рослини є
алергенними, токсичними, негативно впливають на людей та довкілля) поширення
ГМ-технологій, проте однозначним є факт щорічного збільшення площ під
зазначеними культурами, середньорічні темпи зростання яких становлять 5,2%.
2.
У
2014 р. світова площа посівів
генно-модифікованих сільгоспкультур становила 181,5 млн га. Наразі вирощують
ГМО у 28 країнах світу, зокрема у США, Бразилії, Аргентина, Індії, Канаді,
Австралії, Іспанії, Китаї тощо. Заборона уряду на вирощування трансгенних
культур у багатьох країнах (Бразилія, Індія, Китай) спонукала фермерів
нелегально купувати насіння та вирощувати ГМ-культури, через що урядовці
вимушені були скасовувати табу. Більше того, лише в Індії затримка на 2 роки
законодавчого унормування вирощування ГМ-сортів бавовни унеможливила збагачення
бюджету країни на 40 млн дол. США [10, c. 34].
3.
Зважаючи на
світові тенденції та в силу певних обставин, без вирощування ГМ-культур людство
обійтися наразі не зможе. В Україні нелегально вирощуються ГМ-сорти сої,
кукурудзи та ріпаку. Враховуючи незавершеність дослідження наслідків поширення
ГМО, а також необхідність збереження генетичної чистоти продукції рослинництва,
повинна існувати потужна вітчизняна система моніторингу та контролю за обігом
та регуляція використання й вирощування ГМ-рослин.
Література
1.
Багнюк В., Водно-меліоративні
реалії / В. Багнюк, Я. Мовчан, Г. Цвигінський // Вісник. – 2012. – №12. – С. 3.
2.
Фурдичко О.І.
Еколого-економічне землекористування: сучасні проблеми агробізнесу / О.І.
Фурдичко, І.В. Власенко // Вісник Житомирського національного агроекологічного
університету. – 2012. – №1(2). – С.
341-347.
3.
Агропродовольчий розвиток України в контексті
забезпечення продовольчої безпеки / [О.В.Шубравська, Л.В.Молдаван, Б.Й.Пасхавер та ін.] ; за ред. д-ра
екон. наук О.В.Шубравської
; НАН України , ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України» –
К., 2014. – 546 с.
4.
Сорочинський
Б.В. Генетично модифіковані рослини / Б.В. Сорочинський, О.О. Данильченко, Г.В.
Кріпка. – К.: Фітосоціоцентр, 2005. – С. 203.
5.
ISAAA [Електронний ресурс]. Режим доступу : <http://
www.isaaa.org/>.
6.
Площадь
посевов ГМО в мире выросла до рекордных 448 млн. га [Електронний
ресурс]. Режим доступу : <http://uga-port.org.ua/novosti/zarubezhnye/ploshchad-posevov-gmo-v-mire-vyrosla-do-rekordnykh-448-mln-ga>.
7.
Трансгенні/ГМ-культури у світі: огляд за 2011 р. [Електронний ресурс].
Режим доступу : <http://propozitsiya.com/?page=146&itemid=3978>.
8.
Чёрный список
продуктов с ГМО [Електронний ресурс].
Режим доступу : <http://ruslekar.info/CHerniy-spisok-produktov-s-GMO-582.html>.
9.
Левенко Б.
Трансгенні культури у світі та Україні / Б. Левенко // Вісник НАН України. –
2011. – №9. – С.31-40.
10.
Пояснювальна
записка до проекту Закону України «Про внесення змін до законодавства до ЗУ «Про державну систему біобезпеки
при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично
модифікованих організмів»» (щодо запровадження спрощеної процедури
реєстрації на території України ГМО та продукції, виробленої з їх
застосуванням, зареєстрованих в Європейському Союзі.
11.
В Украине одобрили ограниченное использование ГМО [Електронний ресурс].
Режим доступу : <http://latifundist.com/novosti/25209-v-ukraine-odobrili-ogranichennoe-ispolzovanie-gmo>.
12.
Блюм Я. Потенційний
економічний та екологічний ефект від впровадження сучасних ГМ-культур у
сільськогосподарське виробництво України: дослідження / Я. Блюм, Г. Брукс. –
К.: ІХБтГ, 2012. – 88 с.
Дослідження виконано при підтримці НАН України у
рамках відомчої теми «Ресурсні можливості розвитку аграрного сектора економіки
України» (номер державної реєстрації 0114U001638).