Економічні науки / 13. Регіональна економіка

К.е.н., доцент Руснак А.В.

Херсонський державний аграрний університет, Україна

ФОРМИ ТА НАПРЯМИ ДЕРЖАВНОЇ ПЕІДТРИМКИ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ У РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Державна бюджетна підтримка сталого розвитку сільських територій передбачає фінансування організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення стабільних прогресивних змін у соціальній, виробничій та екологічній сферах з метою комплексного розв’язання соціально-економічних проблем сільських територій. Фінансове забезпечення розвитку сільських територій має на меті досягнення належного рівня їхньої соціальної, інженерної та інформаційної інфраструктури, подолання процесів деградації населення, підвищення рівня та якості життя і соціального статусу селян.

Необхідною умовою розширення джерел фінансування розвитку сільських територій є удосконалення економічних відносин на селі [3]. Оптимізація заходів державної політики бюджетного фінансування має стосуватися стимулювання розвитку підприємництва в сільській місцевості, включати як внесення відповідних змін до нормативно-правових документів держави, спрощення оподаткування підприємницької діяльності, так і соціально-психологічні, пропагандистські, освітні заходи, спрямовані на формування підприємницької ініціативи, підвищення адаптивності сільського населення до нових суспільно-економічних умов життя; нарощування культурного і освітнього потенціалу.

Підтримка розвитку сільських територій забезпечується відповідно до положень низки законів і нормативних документів, зокрема Законів «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» від 17 жовтня 1990 р., «Про державну підтримку сільського господарства України» від 24 червня 2004 р. [2], «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» від 18 жовтня 2005 р.; Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села до 2015 року» від 19 вересня 2007 р. №1158, Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року» від 3 лютого 2010 р. № 121‐р. [1], яке було скасоване наступним урядом. Таким чином, інституційне забезпечення державної політики щодо сільських територій є недостатнім, а його розвиток – непослідовним.

Політика розвитку сільських територій в Україні здійснюється в рамках державної регіональної та аграрної політики. Відповідно, державна підтримка розвитку сільських територій позиціонується за різними напрямами, які не послідовні за роками, фінансуються за залишковим принципом, розпорошені за кількома відомствами (розпорядниками коштів). Державна підтримка розвитку сільських територій формується переважно з пакета соціальних послуг, спрямованих на формування стабільних і сприятливих соціальних умов на селі. До них належать охорона здоров’я, початкова та середня освіта, забезпечення транспортом, побутовими послугами, торговельною мережею, культурно-просвітницькими закладами, а також певні соціальні програми і пільги для мало захищених верств населення.

Нині існують такі форми державної підтримки розвитку села та збереження сільських територій: пряма державна підтримка села; підтримка села, пов’язана з розвитком сільського господарства; створення сільських переваг для бізнесу. Щодо прямої державної підтримки села, то це бюджетні субсидії на розвиток сільської інфраструктури. Програми підтримки розвитку села і сільських територій, пов’язані з розвитком сільського господарства, як правило, фінансується через розпорядника коштів Мінагрополітики України, мають і конкретне спрямування (у переліку вищезазначених програм по міністерству). Створення сільських переваг для бізнесу стосується прямих і непрямих механізмів залучення інвестицій на село, зокрема через пільгове оподаткування для підприємств інших галузей, які ведуть діяльність у сільському господарстві. Крім того, для розвитку сільського господарства Урядом передбачено кілька програм стимулювання діяльності фізичних осіб – особистих селянських господарств [4]. Вони мають важливе значення як форма підтримки підприємництва на селі, само зайнятості населення, підвищення рівня доходів тощо.

Таким чином, основою державної бюджетної політики підтримки сільських територій є орієнтація на соціальні аспекти їхнього розвитку, у центрі яких знаходяться проблеми сільських жителів, що передбачає врахування всіх факторів умов проживання. До них належать соціальні, економічні, культурно-освітні і природоохоронні заходи. Важливе значення має ефективне ведення сільського господарства, поступове застосування органічного землеробства, збереження природного і культурного середовища села. З цією метою виділення державних коштів має спрямовуватися пропорційно на підтримку сільськогосподарського виробництва різних організаційних форм, створення умов для інтеграції, зокрема розвитку виробничої і кредитної кооперації, вирівнювання умов збуту через розвиток мережі оптових ринків, проведення заходів підтримки та збереження водного, земельного, лісового та заповідного фондів, розвиток соціальної та інституційної інфраструктури села тощо.

Література:

1. Державна цільова програма сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року // Економіка АПК. – 2010. –№7. – С. 3‐15.

2. Закон України „Про державну підтримку сільського господарства України” // Голос України. – 2004. – 7 вер.

3. Малік М.Й. Про державне регулювання розвитку сільських територій / М.Й. Малік // Економіка АПК. – 2008. – № 2. – С. 156.

4. Трегобчук В.М. Інноваційно-інвестиційний розвиток національного АПК: проблеми, напрями і механізми / В.М. Трегобчук // Економіка України. – 2009. – № 2. – С. 4-12.