Економічні науки / 14. Економічна теорія

К.е.н. Буняк Н.М.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Модель «потрійної спіралі» як основа інноваційного розвитку країни

Формування в Україні економіки інноваційного типу обумовлює необхідність пошуку оптимальної моделі взаємодії в системі «наука-бізнес-держава», оскільки саме інтеграція її елементів є необхідною передумовою активізації інноваційних процесів у країні.

У теорії та практиці інноватики останнім часом значного поширення набула модель «потрійної спіралі» (Triple Helix Model) – мережевий механізм узгодження дій та формування суспільного консенсусу при прийнятті рішень, що базується на принципі колаборації («координації діяльності поза ієрархією») [3].

Вона була створена в середні 90-х років минулого століття шляхом синтезу декількох соціологічних теорій, а також запозичень та аналогій з біології. Суть цієї моделі полягає у взаємодії університетів, підприємств і держави на кожному етапі створення інноваційного продукту. Таке партнерство, авторами моделі (Г. Іцковіцем та Л. Лейдесдорфом), було подано як гібридну соціальну конструкцію, основними властивостями якої є перетин трьох множин відносин та підвищена адаптивність до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі.

Модель інноваційного розвитку згідно з «потрійною спіраллю» включає три основні елементи:

- у суспільстві, заснованому на науковому знанні, характерне посилення ролі університетів у взаємодії з промисловістю та урядом;

- три інститути (університет, бізнес, влада) прагнуть до співпраці, при цьому інноваційна складова походить із цієї взаємодії, а не з ініціативи держави;

- на додаток до традиційних функцій кожен із трьох інститутів частково бере на себе роль іншого; інститути, здатні виконувати нетрадиційні функції, вважаються найважливішим джерелом інновацій [1].

Модель «потрійної спіралі» побудована у відповідності з механізмом міжструктурних взаємодій, що виникають у результаті розвитку економіки і суспільства та призводять до появи гібридних організацій, які виконують як традиційні, так і непритаманні їм у суспільстві ролі. Наприклад, сучасний університет реалізує не тільки освітню, науково-дослідну, інноваційну, але й підприємницьку функції, зокрема здійснює комерціалізацію результатів своїх наукових досліджень. Підприємства, кооперуючись з університетами та проводячи власні дослідження, продукують нові знання. Держава, забезпечуючи сприятливі умови для розвитку взаємовідносин між наукою та бізнесом, часто виступає в ролі венчурного інвестора.

У моделі «потрійної спіралі» лідируюче положення займають інститути, які відповідають за створення нового знання. Це обумовлено тим, що сучасні університети набувають підприємницьких функцій, здійснюючи комерціалізацію власних наукових розробок, створюючи малі інноваційні підприємства та надаючи їм підтримку на перших етапах розвитку. Відтак вони перетворюються на центри інноваційного розвитку. Держава ж виступає як правовий гарант здійснення інноваційної діяльності, створює сприятливі умови для формування мережевих гібридних інститутів, впливає на конфігурацію спіралі.

З точки зору утворення «потрійної спіралі» перехід економічних систем до інноваційного типу розвитку відбувається в три етапи.

1-й етап: через об'єктивні процеси три сектори зазнають внутрішньої трансформації, в результаті якої вони починають зближуватись і переймати властиві один одному функції.

2-й етап: три сектори формують тристоронні попарні взаємодії на постійній основі, створюючи при цьому різні інститути-посередники (наприклад, науковий парк, де компанії купують розробки, створені в університеті при фінансовій підтримці держави) і трансформуючись в кінцевому підсумку в гібридні мережеві організації.

3-й етап: мережі взаємодій між трьома секторами починають формуватися рекурсивно, повторюючи матрицю потрійної спіралі в ході кластеризації економіки [2].

Складові елементи потрійної спіралі розвиваються в режимі коеволюції, що призводить до змін не тільки в їхній структурі, але й у зв’язках між ними. Перетворення ресурсів на нові унікальні продукти, ідеї і технології відбувається за умови об’єднання зусиль університетів, підприємств, держави та постійної зміни конфігурації зв’язків між ними.

У результаті безперервної взаємодії між основними інституційними секторами національної інноваційної системи створюється нове знання, яке за допомогою комунікацій розповсюджується між всіма економічними агентами, що надає системі цілісності та динамічної стійкості. Від рівня розвитку партнерського середовища залежить кількість та швидкість утворення локальних потрійних спіралей, а відтак і здатність країни до інноваційного розвитку.

Отже, модель «потрійної спіралі» – це механізм забезпечення коеволюції трьох інституційних секторів національної інноваційної системи (університетів, підприємствам та держави), що забезпечує синергічний ефект у інноваційній сфері та дозволяє постійно нарощувати інноваційний потенціал країни.

Література:

1. Концепция модели «Тройная спираль» [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http://www.triplehelixconference.org/th/9/ru/the-triple-helix-concept.html

2. Малыгин В. Сетевые взаимодействия в инновационной экономике: модель тройной спирали / В. Малыгин // Вестник Института экономики Российской академии наук. – 2013. – №2. – С. 122-131

3. Смородинская Н. Тройная спираль как новая матрица экономических систем / Н. Смородинская // Инновации. – 2011. - №4(150). – С. 66-78