Економічні науки/ 15. Державне регулювання економіки

Борисюк О.В.

к.е.н., доцент кафедри фінансів та оподаткування Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, Україна

Колодій С.В.

студент V курсу Східноєвропейського національного університету

імені Лесі Українки, Україна

Податок на нерухомість: українські реалії і зарубіжний досвід

У різних країнах світу систему майнового оподаткування становлять різні податки. Світова практика оподаткування свідчить про те, що податки на майно стають основним прибутковим джерелом місцевих бюджетів та забезпечують переважну частину їх надходжень. Водночас, побудова системи майнового оподаткування повинна ґрунтуватись на усвідомленні фіскальної важливості майнових податків у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів, що вимагає впорядкування їх складу, механізмів розрахунку та сплати.

Вивченню зарубіжного досвіду, принципів формування системи майнового оподаткування, виявленню переваг і недоліків майнових податків, засад та механізмів їх побудови присвячені праці В. Блонської, А. Бобка, О. Василика, В. Вишневського, А. Дубоносової, А. Іванівського, Ю. Іванова, А. Крисоватого, М. Кучерявенка, І. Мазур, В. Опаріна, Л. Тарангул, В. Федосова, О. Фрадинського та інших вітчизняних науковців.

Виходячи з праць світових і вітчизняних учених-економістів, варто зазначити, що при застосуванні певних принципів податок на нерухомість може стати однією із вагомих статей доходної частини бюджету. Зокрема, Німеччина отримує 1,1 % загальних надходжень від зазначеного податку, Швейцарія – 0,46 %, а бюджету Російської Федерації цей податок приносить 9 % від усіх надходжень. Він забезпечує до 95 % надходжень до місцевих бюджетів у Нідерландах, від 10 % до 70 % – США, 52 % – Франції, 81 % – Канаді. В країнах з економікою, що розвивається, за даними Світового Банку, податок на нерухомість становить 40-80 % платежів до місцевих бюджетів [1].

В Україні податок на нерухомість є формою розподілу та перерозподілу національного доходу й використовується як додаткове джерело збалансування доходів і витрат зведеного бюджету.

Базою оподаткування є площа нерухомого майна, при визначенні якої для фізичних осіб необхідно враховувати зменшення на неоподаткований мінімум, який встановлюється місцевими радами на рівні не менше 60 м² для квартир і 120 м² – для житлових будинків).

Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою від 0 до 2 % розміру мінімальної заробітної плати за 1 м² площі житлової нерухомості [2].

Оцінюючи механізм визначення податку на нерухомість, окремі автори відзначають його неадекватність, внаслідок відсутності прив’язки до ринкової вартості об’єкту нерухомості, що суттєво знижує фіскальну віддачу і суперечить світовій практиці [3].

Ми підтримуємо цю позицію і вважаємо, що вдосконалення оподаткування нерухомості знаходиться у площині визначення адекватної бази його нарахування та надання можливості місцевим органам самоврядування самостійно встановлювати податкові ставки та коефіцієнти, що враховують розташування об’єкту нерухомості та якість житлової площі.

Світова практика вже виробила основні принципи, що дозволяють організувати оподаткування нерухомості найбільш раціональним чином. До них можна віднести, зокрема, наступні:

1) об'єктом оподаткування, як правило, виступають саме земля, будівлі, споруди, оскільки їх відносно легко, на відміну від рухомого майна, виявити та ідентифікувати;

2) основою для обчислення бази оподаткування частіше всього є ринкова вартість оподатковуваних об'єктів, що стимулює їх економічно найбільш раціональне використання;

3) при визначенні вартості нерухомого майна зазвичай використовується не індивідуальна оцінка кожного окремого об'єкта, а масова на основі застосування стандартних процедур розрахунку вартості об'єкта оподаткування. Це дозволяє оцінити велике число об'єктів при відносно невеликих витратах;

4) пільги надаються соціально незахищеним платникам податків, або виходячи із типу нерухомості, яка забезпечує здійснення суспільно корисних видів діяльності [4].

Як свідчить міжнародна практика, податок на нерухомість може стати не тільки однією з вагомих статей дохідної частини місцевих бюджетів в Україні, а й інструментом забезпечення соціальної справедливості, варто лише використати правильний підхід до його встановлення. З огляду на це, напрямком подальших досліджень має стати розробка пропозицій щодо вдосконалення законодавчої бази справляння цього податку.

Література:

1. Блонська В.І. Майнове оподаткування як елемент податкових систем в економіках добробуту / В. І. Блонська // Науковий вісник НЛТУ України. –2009. – Вип. 19.4. – С. 122-131.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755 – VI // [Електронний ресурс]. ‒ Режим доступу: http: //zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2755-17.

3. Фрадинський О. А. Вітчизняний та світовий досвід еволюції оподаткування нерухомого майна / О. А. Фрадинський // Вісник Хмельницького національного університету. ‒ 2010. ‒ № 6. ‒ T. 4. ‒ С. 346-352.

4. Якушик І.Д. Податкові системи зарубіжних країн: Довідник / І.Д. Якушик, Я.В. Литвиненко ‒ К.: «МП Леся», 2004. ‒ 480с.