Студентка Гліньова В.А.

Асистент Пилипчук А.А.

Криворізький національний університет, Україна

Реструктуризація в системі підтримки фінансово-економічної безпеки банківської системи України

На сьогодні національна безпека України знаходиться у зоні досить високого ризику за всіма складовими, зокрема фінансовою. Так лише за 2014 рік банківський сектор України зазнав найбільших втрат за всю історію незалежності держави: протягом 2014 року були зафіксовані рекордні 33 випадки визнання неплатоспроможності банків результатом чого стало загальне скорочення їх чисельності до 151 станом на 1 березня 2015 року. Ситуація, що склалася тісно пов’язана з фінансово-кредитною політикою держави, військово-політичною ситуацією в країні, а також відсутністю концептуальних й методологічних основ управління фінансово-економічною безпекою банківського сектору України.

Суперечливим є саме визначення поняття «фінансово-економічна безпека банківської системи». Дослідивши безліч літературних джерел, ми дійшли висновку про те, що найбільш точне визначення їй дав Р. Гриценко, як стану, коли фінансова стабільність чи репутація не може бути підірвана цілеспрямованими діями певної групи осіб і організацій або фінансовою ситуацією, що складається всередині чи зовні банківської системи [1]. Таке визначення фінансово-економічної безпеки банківської системи дає можливість виокремити основні загрози впливу на неї, а саме: загрози зовнішнього середовища (з боку клієнтів, партнерів, конкурентів, криміналу, держави в особі різних державних установ, громадян тощо) і загрози з боку внутрішнього середовища (з боку власників, адміністрації, менеджерів підрозділів, спеціалістів, неформальних груп та ін.).

Підтримка належного рівня фінансово-економічної безпеки банківської системи України потребує визначення чітких критеріїв та індикаторів її оцінки. Зважаючи на відсутність єдиного комплексного методологічного підходу щодо такої оцінки й проаналізувавши основні нормативно-інструктивні матеріали, наукові праці вітчизняних вчених та зарубіжний досвід розвинутих Європейських країн, з цією метою ми вважаємо доцільним використання системи наступних показників, а саме: дотримання нормативних вимог НБУ відповідно до ЗУ «Про банки і банківську діяльність» [2] поряд з такими якісними критеріями як: яку репутацію мають керівники банку; чи можна їм довіряти; чи дотримують вони свого слова; чи сплачують податки; чи не замішані в кримінальних операціях; який їх послужний професійний список і яка частка їхніх особистих доходів у загальній сумі доходів, належних персоналу банку за виконувану роботу [3]; питома вага проблемних кредитів в обсязі чистих активів банку; співвідношення високоліквідних коштів і поточних пасивів банку; співвідношення власних і залучених коштів; питома вага високоліквідних коштів у обсязі чистих активів банку; рентабельність чистих активів; показник концентрації кредитних ризиків, як співвідношення обсягу кредитів до обсягу депозитів.

Окремі показники банківської системи України станом на 1 березня 2015 року [4], а саме: питома вага проблемних кредитів в кредитному портфелі 16,8%, достатність (адекватність) регулятивного капіталу (Н2) 7,37%, рентабельність активів -31.95%, - свідчать про глибокий кризовий стан банківської системи України на сьогодні, дієвим інструментом виходу з якого на сьогодні є виключно ефективна реструктуризація.

Реструктуризація банківського сектору - це комплекс заходів, спрямованих на зміцнення фінансової стійкості банківської системи, підвищення ліквідності та платоспроможності та запобігання або подолання кризових явищ у ній із урахуванням змін у національній економіці та на світовому фінансовому ринку шляхом створення нових банків, банківських об'єднань, реорганізації діючих банків (у формі злиття, приєднання, поділу чи виділення), зміни юридичного статусу банківських установ або ліквідації [5].

На сучасному етапі основними напрямками реструктуризаційних заходів щодо забезпечення оптимального рівня фінансово-економічної безпеки вітчизняного банківського сектору мають стати: підвищення вимог до мінімального капіталу (нормативу Н1), стимулювання капіталізації банків через збільшення власного капіталу за рахунок отриманих прибутків, усунення корупційної складової через створення прозорого та публічного доступу до структури управління банками та фінансового становища їх власників, підвищення якості корпоративного управління та управління ризиками відповідно до міжнародних стандартів, формування ефективного зв’язку банківської системи з реальним сектором економіки, стабілізації інфляційних процесів та валютного курсу, обмеження максимальної частки іноземного капіталу в статутному капіталі банків України в цілому, створення дієвого механізму допуску філій іноземних банків у вітчизняну банківську систему, запровадження для філій іноземних банків про вимоги та обмеження щодо розміщення прибутків на території України з метою капіталізації сектору.

Література:

1. Гриценко Р. Економічна безпека банківської системи України / Р. Гриценко // Вісник Національного банку України. – 2003. – № 4. – С. 27 – 28. – С. 27.

2. Закон України «Про банки і банківську діяльність» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1087.635.40&nobreak=1.

3. Букин С. Безопасность банка // Банковские технологии. –2003. – № 9 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.bizcom.ru / security / 2003-09 / 01.html.

4. Офіційне інтернет-представництво НБУ – http: // www.bank.gov.ua / control / uk / publish / article?art_id=36807&cat_id=36798

5. Енциклопедичний словник економіки та права / авт. – уклад. А. В. Шестаков. М.: Дашков и Ко, 2000. – 568 с.