Шевчук Юлії

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Чорна Н.Ю.к.е.н,доцент

Холдинг у вертикальних інтеграційних процесах

Однією з найпоширеніших структур, характерних для розвинутої ринкової економіки, є така форма організації, як холдинг (холдингова система). Холдинг – це головне підприємство, що контролює діяльність інших підприємств або компаній, яка займає провідне положення, тому що в її активах перебувають контрольні пакети акцій дочірніх організацій. Підприємства, що входять в холдинг, можуть бути формально незалежні.

Функціонування холдингових систем, з одного боку, має ряд переваг перед

звичайними акціонерними товариствами, а з іншого боку - характеризуються

особливостями, що породжують нові проблеми і труднощі, що не є характерні для окремих компаній. Характерні риси холдингу – це концентрація акцій фірм різних галузей і сфер економіки або фірм, розташованих в різних регіонах. Холдингова форма бізнесу є особливим типом об’єднань суб’єктів господарювання , що визнана однією з найбільш ефективних в економіці.

Холдинги також розрізняють за типами і процесами інтеграції. Вертикально інтегровані  холдинги — є ланцюгом підприємств (у тому числі і підприємства-суміжники), об'єднаних єдиною метою діяльності. Більша частина вертикально інтегрованих компаній була побудована в сировинних галузях. Але вертикальна інтеграція далеко не завжди ефективна в довгостроковій перспективі.

Щоб забезпечити ефективну і довгострокову перспективу вертикально інтегровані холдинги повинні мати складну систему логістики і також для забезпечення збалансованості внутрішніх потоків продукції між постачальниками . При цьому навіть невелика зміна ринкової кон'юнктури для будь-якого з постачальника може викликати збої по всьому ланцюжку. При цьому низька конкурентоспроможність одного з постачальників , означає низьку конкурентоспроможність холдингу в цілому

Вертикально інтегровані компанії завжди мають спеціалізованих конкурентів по кожному з постачальників товару . Для того щоб вертикально інтегрованої компанії стати лідером на ринку, їй необхідно стати лідером по кожному зі своїх постачальників. Якщо компанії-конкуренти вертикально інтегрованого холдингу по проміжному постачання продукції вкладають в розвиток свого бізнесу більше ресурсів, ніж вертикальна компанія у відповідний товар - виникає відставання за даними товарного обігу. При цьому конкурент вертикально інтегрованої компанії по кінцевому продукту буде мати можливість купувати кращу заготовку у конкурента і в результаті вертикально інтегрований холдинг може втратити конкурентні переваги вже в цілому.

Вертикальна інтеграція найбільш сприятлива в тих галузях, де основою конкуренції є стратегія лідерства по витратах. Для вертикально інтегрованої компанії забезпечити лідерство по продукту кожного з постачальників дуже складно. Для цього необхідно, щоб кожен постачальник був лідером по продукту на своєму ринку. Перевага по витратах забезпечити місце економії на масштабі і податки. Вертикальна інтеграція холдингу являє собою головну оманю та ланцюг дочірніх підприємств побудованих за принципом повного виробничого циклу . Така діяльність характерна АПК , кольорової металургії тощо й ефективна у сфері зі стабільним попитом.[2]

Інтеграція підприємств по ланцюгу створення цінностей призводить до створення вертикально інтегрованих холдингів. При цьому досягається ефект, який неможливий при децентралізації закупівельної діяльності.

Іноді, вкладення виробників сировини коштів не в модернізацію власних виробництв, а в покупку нових непрофільних підприємств може пояснюватися відсутністю бачення розвитку свого бізнесу. Однак існує й альтернативне пояснення – це благополучний фінансовий стан, Постачальники здійснюють програму модернізації, вони навчилися управляти своїми підприємствами і бачать, що поруч існують компанії, потенційно перспективні, з недостатнім рівнем кваліфікації у керівництві[2].

Крім того, холдинги поділяються також на горизонтально інтегровані холдинги . Горизонтально інтегровані холдинги — використовуються підприємцями для диверсифікації виробництва і ефективного розподілу інвестицій. Горизонтально інтегровані холдинги утворювалися шляхом придбання конкурентів. [3]

Горизонтально інтегровані холдинги являють собою материнську компанію та мереж дочірніх компаній (філій). Основною ознакою є територія охоплення , оскільки чим більше територіальне охоплення тим масштабніше виробництво. Такий варіант підходить для оптової та роздрібної торгівлі.[1]

За сучасних умов великі підприємства у основному конгломератного типу можуть створювати й звані проміжні холдинги. Це окремі суспільства, чи підрозділу структурі компанії, виконують певні завдання, наприклад патентний і ліцензійний холдинг, холдинг з надання послуг, холдинг, займається інвестиційної банківською діяльністю та ін. Такі проміжні холдинги покликані зосередити зусилля, кошти, інтелектуальний потенціал на суворо обмежених, конкретні завдання для максимально ефективне використання цих факторів у сфері самого підприємства.

На формування вертикально інтеграційних процесів управління холдингом певній країні

Ефективність процесу створення холдингів залежить від державного

регулювання підприємницької діяльності та від розробки і впровадження в

практику відповідних сучасним холдингам інструментів менеджменту

організацій. Важливим складовим менеджменту в даному випадку є механізм

інвестиційної взаємодії холдингу і дочірніх компаній, методи планування

інвестицій, організаційного забезпечення інвестиційної діяльності та

розподілу прибутків[5].

Аналізуючи вертикально інтеграційні процеси холдингової компанії, слід розглядати перспективи розвитку її головної фірми та холдингової системи, що включає поряд із головною також дочірні фірми. На основі аналізу вимог ринку та інформації про діяльність підприємств приймає управлінське рішення і за необхідності регулює цілі, функції та механізми управління . Управління холдинговими компаніями перш за се спрямоване на підвищення ефективності діяльності холдингу. Переваги холдингів у вертикально інтеграційних процесах полягають перш за все у впорядкованій і більш керованій структурі , можливості контролювати велику частку ринку, контроль економічного ланцюга бізнесу, розподілі витрат , економії коштів за рахунок використання спільних підрозділів, можливості перерозподіляти та об’єднувати фінансові ресурси. Визначившись що є роллю управління компанії в структурі холдингу , необхідно вирішити , які функції повинні бути запроваджені у вертикально інтеграційних процесах. Успіх компаній , які використовують вертикально інтеграційні процеси в більшість визначається здатністю керівництва керуючої компанії в утвердженні капіталу холдингу .

Список використаної літератури:

1.Кузьмичев, А. Функции и роль управляющей компании в холдинге /А.Кузьмичов //Менеджмент и менеджер.—2010. №1-2.—С51-56.

2.Уманьців, Ю. Холдингові механізми інтеграції підприємств / Ю.Уманьців //Ринок цінних паперів Ураїни.—2011-№3-4.—С23-32.

3.http://ukrefs.com.ua/page,2,203774-Holdingovye-kompanii-i-ih-raznovidnost.html — Горизонтально інтегровані холдинги

4. http://zavantag.com/tw_files/16204/d-16203344/7z-docs/1.pdf

5. http://studopedia.ru/2_107911_organizatsiya-ta-funktsionuvannya-holdingiv-v-ukraini.html