Асистент Пилипчук А.А.

Студентка Денисюк А.В.

Студентка Каракіна В.Г.

Криворізький національний університет, Україна

Індикативне управління фінансовою безпекою підприємства на основі показників ділової активності, ефективності та платоспроможності

Фінансова безпека підприємства є складовою загальної безпеки підприємства й має переважний рівень впливу на неї серед всіх інших складових, що досить часто виражається у синонімічності використання понять «економічна безпека» та «фінансово-економічна безпека». Фінансову безпеку підприємства розглядають як систему, яка дає змогу виявити потенційні загрози і ризики, оперативно знаходити ефективні шляхи протидії, що гарантує стійкий фінансовий стан суб’єктів господарювання, можливість подальшого розвитку та виживання. Для цього необхідно постійно здійснювати аналіз середовища функціонування суб’єктів господарювання та визначення зовнішніх (економічні, правові, ринкові, технологічні та технічні, географічні, соціально-культурні, міжнародні) та внутрішніх (кадровий потенціал, засоби праці, інформаційне забезпечення прийняття рішень) [1] факторів впливу на її рівень.

До складу системи фінансової безпеки будь-якої організації слід віднести: підсистему управління, контролю, планування, аналізу та інформаційного забезпечення. В розрізі нашого дослідження ми особливу увагу приділили підсистемі управління, а саме моніторингу основних індикаторів її рівня, зокрема, показникам ефективності, ділової активності та платоспроможності як найбільш інформаційно змістовним щодо оцінки стану фінансового управління.

Аналізуючи різні підходи щодо визначення ділової активності як одного з найважливіших індикаторів фінансової безпеки підприємства ми дійшли висновку про те, що він є комплексним, нерозривно пов’язаним з ефективністю діяльності підприємства й характеризує внутрішнє зростання економічного потенціалу підприємств чи підвищення ефективності його використання й одночасно активність у зовнішньому економічному середовищі.

Оцінку внутрішньої ділової активності здійснюють у кількісному і якісному вимірах. Моніторинг кількісних параметрів оцінки ділової активності здійснюється групуванням: за абсолютними та відносними значеннями приросту щодо базового рівня чи щодо плану, за ефективністю використання виробничих ресурсів і капіталу. Класичними показниками кількісної оцінки ділової активності є: обсяг реалізації продукції, обсяг валового доходу, обсяг чистого прибутку, вартість основних засобів, обсяг виробничих запасів, кількість працюючих, приріст валюти балансу, приріст власного капіталу, обсяг реальних інвестицій, рентабельність вкладеного капіталу, рентабельність виробничого капіталу, рентабельність продукції, продуктивність праці працівників, середня заробітна плата працівників, матеріаломісткість продукції, віддача основних засобів, граничний рівень витрат, рентабельність реальних інвестицій [2].

Якісний ступінь економічного зростання характеризують показники окупності (оборотності) активів і капіталу, а саме: коефіцієнт оборотності активів, коефіцієнт оборотності оборотних активів, коефіцієнт оборотності запасів (оборотність запасів), коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (оборотність дебіторської заборгованості), коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (оборотність кредиторської заборгованості), коефіцієнт оборотності власного капіталу [3].

В кризовий період функціонування вітчизняних підприємств не менш важливе значення займає аналіз показників рентабельності як індикаторів прибутковості (ефективності) діяльність підприємства. Відповідно, чим вищі коефіцієнти рентабельності - тим ефективніша діяльність підприємства, а отже, й рівень фінансової безпеки, що є метою вищого керівництва та всієї системи корпоративного управління в сучасних умовах [4].

Існує значна кількість коефіцієнтів рентабельності, використання кожного з яких залежить від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Від характеру оцінки, насамперед, залежить вибір оціночного показника (прибутку), що використовують у розрахунках, а саме: валовий прибуток (ряд. 2090 ф.2), операційний прибуток (ряд. 2190 ф.2), прибуток до оподаткування (ряд. 2290 ф.2), чистий прибуток (ряд.2350 ф.2).

Залежно від того, з чим порівнюють показник прибутку, виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності: рентабельність інвестицій (капіталу), що включає розрахунок безлічі показників рентабельності сукупного капіталу (або активів) та рентабельність власного капіталу; рентабельність продажів.

Не менш важливим індикативним показником фінансової стійкості підприємства є його рівень платоспроможності та ліквідності.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості. Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їх реальні надходження. Основними показниками, що дозволяють оцінити рівень ліквідності є: загальний показник покриття, коефіцієнт швидкої ліквідності, коефіцієнт абсолютної ліквідності, період інкасації дебіторської заборгованості, обертання матеріальних запасів, тривалість кредиторської заборгованості, співвідношення довгострокових зобов’язань перед кредиторами та довгострокових джерел фінансування підприємства (коефіцієнт довгострокових зобов’язань), коефіцієнт поточної заборгованості, співвідношення вхідних грошових потоків та заборгованості кредиторам, співвідношення вхідних грошових потоків та довгострокових зобов’язань перед кредиторами, обертання постійних активів, обертання всіх активів тощо [2].

Аналіз ліквідності доповнюється аналізом платоспроможності, яка характеризує спроможність підприємства своєчасно й повністю виконати свої платіжні зобов’язання, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру, що мають певні терміни сплати. Основними показниками, що дозволяють оцінити рівень платоспроможності є: відношення довгострокової заборгованості до акціонерного капіталу, відношення надходжень коштів до довгострокової заборгованості, відношення суми прибутку (до сплати податків) і постійних витрат до постійних витрат, відношення суми надходжень коштів та постійних витрат до постійних витрат, відношення активів до довго - та середньострокової заборгованості, відношення чистого прибутку до всієї суми активів, коефіцієнт зміни ліквідаційної вартості підприємства за період, що аналізується (у ліквідаційну вартість включено готівку, швидко ліквідні цінні папери, товарно-матеріальні запаси, рахунки дебіторів, 70% від загальної суми витрат майбутніх періодів і 50% від вартості інших активів за винятком поточної та довгострокової заборгованості) тощо [2].

Література:

1. Мойсеєнко І.П. Управління інтелектуальним потенціалом: моногр. / І.П. Мойсеєнко. – Л. : Аверс, 2007. – 303 с.

2. Мних Є. В. Економічний аналіз діяльності підприємства: підручн. / [Електронний ресурс] / Є.М. Мних. – Режим доступу: http: // pidruchniki.ws / 1663111641846 / ekonomika / ekonomichniy_analiz_-_mnih_yev

3. Куриленко Т.П. Теоретичні аспекти визначення ділової активності [Електронний ресурс] / Т.П. Куриленко. – Режим доступу: www.nbuv.gov.ua / portal / Soc_Gum / Nvamu / Ekon / 2009_6/6.pdf.

4. Козлов В.В. Анализ рентабельности деятельности предприятия (на примере ОПХ «Овощевод») [Електронний ресурс] / В.В. Козлов // Режим доступу: http: // journal-aael.intelbi.ru / main / wp-content / uploads / 2012 / 09 / pdf