Економічні науки/7.Облік і аудит

к.е.н. Сапрун Г.Г.

Харківський національний економічний університет ім. Семене Кузнеця, Україна

Інформаційно-аналітичне забезпечення: вимоги сучасності

Вступ Сучасний етап розвитку бізнесу можна впевнено назвати епохою інформації. Компанії все частіше звертаються за допомою до сучасних інформаційних систем і технологій, щоб стежити за збільшенням зовнішніх і внутрішніх потоків інформації, використовувати її для аналізу, прогнозування, прийняття управлінських рішень. Використання інформаційних систем та інформаційних технологій в умовах інтенсивного розвитку ринкових відносин стає одним з найбільш важливих елементів ефективного управління та маркетингу.

Актуальність Актуальність теми дослідження обумовлюється, з одного боку, усвідомленням керівників підприємств потреб у створенні і розвитку системи інформаційно-аналітичного забезпечення прийняття управлінських рішень для того, щоб зайняти стійке положення на ринку і у свідомості споживачів, а з іншого - відсутністю необхідного методичного забезпечення цих потреб. Зазначене протиріччя повинно стати важливим мотивом активізації робіт з дослідження вимог до системи інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку сучасного підприємства.

Основна частина Від якості інформаційно-аналітичного забезпечення залежить безпека не тільки таких загальних об'єктів захисту як держава, суспільство, народ, а й будь-якого іншого об'єкта захисту, меншого за масштабом значення - недержавна юридична особа, громадянин.

Аналізуючи інституціональне забезпечення розвитку інформаційного суспільства, а також інформатизації державного управління як одного з його основних напрямів, слід зазначити, що сьогодні відчувається необхідність наукової розробки теоре- тичних основ інформаційно-аналітичної діяльності інформаційної політики. По-перше, у науковому сенсі ця тема розроблена недостатньо. Аналітика як предмет наукового знання досліджена лише част- ково, а розвідки минулих років не можуть бути достатньою осно- вою для осмислення складних і багаторівневих інформаційних процесів, з якими нам доводиться стикатися сьогодні. По-друге, дослідники зазначають, що конфлікти кінця XX — початку XXI ст. стосуються інформаційної сфери суспіль- ства, де розгортаються справжні битви за можливість впливати на свідомість великих мас людей і контролювати найважливіші інформаційні системи. По-третє, перед Україною стоїть найважливіше стратегічне за- вдання — виробити ефективну інформаційну політику, основану на потужній державній ідеології. По-четверте, в Україні формуються нові структури державної служби, зокрема інформаційно-аналітичні підрозділи, які здій- снюють діагностику, прогнозування та моделювання інформацій- них подій і процесів різних типів і рівнів. Без знання основних методів діагностики, прогнозу та моделювання масових і спеці- алізованих інформаційних подій та процесів вироблення і кори- гування основних принципів державної інформаційної політики є неможливими. Якість роботи цих підрозділів багато в чому зу- мовлена рівнем теоретичної підготовки їх співробітників у сфері аналітики. Інформаційна аналітика має сприяти державному по- літичному будівництву в Україні. По-п’яте, належна підготовка фахівців інформаційно-аналі- тичного профілю можлива за умов, якщо майбутні фахівці Вісник. Випуск 36. 2012 опанують теорію й методологію інформаційно-аналітичної діяль- ності. Усе зазначене вище дозволяє припустити, що інформаційно- аналітичне забезпечення державної інформаційної політики за- слуговує на особливу увагу зі сторони теоретичних наук.

Головна мета ІАЗ (кінцевий результат) полягає у вирішенні інформаційно-аналітичними засобами не тільки проблем захисту від загроз які виникають, а в першу чергу, в завчасному виявленні та попередженні суб'єкта управління щодо причин і умов які можуть сприяти виникненню ранніх ознак цих загроз, а саме: ризиків, небезпек і викликів.

В епоху інформаційно-психологічної боротьби, акцій з дезінформації, здійснюваних конкурентами, на противагу інформаційної зброї, спрямованої на дестабілізацію і руйнування опорних елементів цілісної системи світогляду, існують засоби, які стабілізують і впорядковують мислення і надають цілеспрямованості процесу пізнання істини Саме таким ефективним засобом протидії інформаційній зброї є аналітичні технології Але для того, щоб інформаційно-аналітичні технології насправді змогли працювати як система заходів протидії інформаційній зброї, необхідно, щоб аналітик безперервно здійснював контроль за станом свого "модельного світу" Цей "модельний світ", в голові аналітика, є основою для реалізації всіх процесів цілеспрямованого пізнання істини.

Таким чином, завдяки соціально корисній діяльності у сфері інформаційно-аналітичного забезпечення формується очікуваний суспільно значимий кінцевий результат - мета інформаційно-аналітичного забезпечення як елемента управлінської діяльності, яка полягає в тому щоб особа, яка приймає рішення, мала необхідний і достатній обсяг інформації у вигляді інформаційних одиниць (повідомлень, довідок, розрахунків, схем, діаграм і т.д.) і максимально можливих варіантів вирішення проблеми (пропозицій, порад або рекомендацій) з оцінкою реально прогнозованих як позитивних, так і негативних наслідків [].

Завдання реалізації мети ІАЗ на державному рівні покладено на інформаційно-аналітичні служби, управління, центри, а на рівні суб'єктів адміністративно-господарської та економічної діяльності - на інформаційно-аналітичні відділи, експертні групи, ради директорів та інші організаційні одиниці

У зв'язку з цим результати праці співробітників інформаційних підрозділів та фахівців-аналітиків складають основу для практичної повсякденної управлінської роботи осіб, які приймають відповідальні рішення в державних органах, господарських структурах [1].

Якщо розглядати інформаційно-аналітичну систему з позиції її змісту. Вона складається з чотирьох взаємопов'язаних підсистем: інформаційної, облікової, аналітичної та аудиторської. Базовою в інформаційно-аналітичній системі є облікова підсистема, оскільки саме на її інформаційній основі будується аналіз діяльності підприємства і аудит. Облікова підсистема забезпечує постійне формування, накопичення, класифікацію та узагальнення необхідної інформації. Ці процедури здійснюються відповідно до розробленої методології і технології обліку. Істотні відмінності в методологію обліку вносить фактор виділення видів обліку. Бухгалтерський облік подано фінансовим і виробничим обліком. Управлінський облік виступає в якості підсистеми виробничого обліку, і окремі його елементи включені в бухгалтерський та оперативний облік, економічний аналіз, маркетинг, і тісно пов'язані з функціями управління. Доцільним у бухгалтерському обліку є такі види, цілі кожного з яких чітко виражені:

- Управлінський облік охоплює ті види облікової інформації, які необхідні менеджерам підприємства з метою внутрішнього управління;

- Фінансовий облік визначається як процес формування фінансової звітності з метою надання достовірної інформації про підприємство всім зацікавленим користувачам;

- Податковий облік має на меті використання інформації для правильного розрахунку податкових платежів та податкового планування [2].

Аналітична система забезпечує кількісну та якісну оцінку змін, що відбуваються в керованому об'єкті. Вона дозволяє вчасно побачити тенденції розвитку як небажаних, так і прогресивних явищ. На основі різних методик аналізу розробляються варіанти управлінських рішень, які дозволяють загальмувати розвиток негативних тенденцій і створити сприятливі умови для прогресивного сталого розвитку. За допомогою аналізу виявляють невикористані внутрішні резерви, що дозволяє або прискорити розвиток підприємства, або перевести його на більш ефективне функціонування. Аналітична система - це основа для вироблення оптимальних управлінських рішень для управління сталим розвитком. Облікова та аналітична інформація забезпечує реалізацію основних функцій управління, в тому числі планування і контролю.

У відповідності з поставленою метою визначаються наступні завдання аналітичного забезпечення сталого розвитку підприємства:

- Вивчення економічних законів, закономірностей і тенденцій;

- Підвищення науково-економічної обгрунтованості стратегічних і тактичних планів і нормативів;

- Вивчення виконання планів і дотримання нормативів;

- Пошук резервів підвищення ефективності виробництва;

- Визначення економічної ефективності використання ресурсів;

- Прогнозування результатів; - Дослідження комерційного ризику;

- Порівняльний аналіз маркетингових заходів; підготовка аналітичних матеріалів. [3]

Однак, основою цих всіх структур є людина. Прийняття рішень в організаціях - це надзвичайно складний процес, який супроводжується психологічними, організаційними і технічними труднощами.

Задачі прийняття рішень рідко формулюються в «чистому» вигляді, коли чітко задано безліч альтернатив, що мають певні оцінки з відомими показниками. У цьому випадку залишається лише порівняти ці альтернативи між собою за допомогою будь-якого методу і вибрати серед них найкращу або задовільну. Однак у реальному житті все не так просто. Справа в тому, що перед тим, як зробити вибір, необхідно провести величезну роботу - провести діагноз вирішуваної проблеми, зібрати інформацію про альтернативи і фактори, що впливають на результати рішень, оцінити наслідки кожної альтернативи, організувати (якщо це необхідно) їх колективне обговорення і вирішити багато інших завдань. Виконати весь обсяг цієї роботи одній людині не під силу. Тому в прийнятті рішень зазвичай беруть участь різні люди або групи людей, які виконують в цьому процесі певні ролі.

Серед них виділяють п'ять основних ролей:

власник проблеми

особа, яка приймає рішення

активна група

експерт

аналітик

Власник проблеми. У будь-якої реальної задачі вибору існує людина, яка відповідає за вирішення виниклої проблеми. Він називається власником проблеми. Можна сказати, що власник проблеми - це людина, яка, на думку оточуючих або по своєму службовому становищу, повинен вирішувати проблему і нести відповідальність за прийняті рішення. Ці рішення зазвичай безпосередньо впливають на стан і добробут власника проблеми. Наприклад, власники всіх проблем в організаціях - це керівники організацій, які, однак, можуть доручити вирішення цих проблем іншим людям, делегуючи їм частину своїх повноважень [4].

Особа, яка приймає рішення. Ключова роль у процесі прийняття рішень - особа, яка приймає рішення (ОПР), яка далеко не завжди є власником проблеми, ОПР- це індивід або група людей, які реально здійснюють вибір і несуть відповідальність за прийняті рішення відповідно до своїх повноважень. Якщо рішення приймається групою людей, то в цьому випадку можна використовувати термін «група, яка приймає рішення» (ГПР).

Якщо говорити про співвідношення ролей власника проблеми і ОПР, то на практиці можливі три різних ситуації:

1. Власник проблеми і ОПР - один і той же чоловік. У цьому випадку власник проблеми нікому не довіряє її рішення, крім себе самого. Звичайно, при цьому він може збирати інформацію, спілкуючись зі своїми підлеглими, радитися з ними, вдаватися до послуг експертів та аналітиків, але остаточне рішення власник проблеми завжди приймає самостійно.

2. Власник проблеми входить до складу групи, яка приймає рішення. У цій ситуації власник проблеми є лише одним з кількох людей, які беруть участь у її вирішенні. Причому, незважаючи на більш високий статус і положення усередині групи, власник проблеми має рівні права з іншими учасниками обговорення. У цьому випадку він не може прийняти рішення одноосібно і погоджується з будь-яким рішенням, прийнятим усією групою.

3. Власник проблеми і ОПР - різні люди. Такі ситуації виникають, якщо власник проблеми, наприклад керівник організації, «перекладає» ухвалення рішень на інших людей (своїх підлеглих, консультантів, експертів) і дає їм для цього необхідні повноваження. У цьому випадку власник проблеми не знімає з себе відповідальності, але заздалегідь погоджується з будь-яким рішенням, яке буде прийнято іншою людиною або групою.

Активні групи. На прийняття рішень може сильно впливати позиція активних груп. Активна група-це група людей, що мають спільні інтереси стосовно розв'язуваної проблеми. Як правило, роль активної групи виконують інші організації, які так чи інакше зацікавлені у вирішенні виниклої проблеми. Наприклад, активною групою можна вважати громадську організацію по захисту навколишнього середовища, протестуючий проти рішення про будівництво нового промислового підприємства в екологічно чистому районі. Активною групою може бути конкуруюча організація, яка намагається перешкодити здійсненню ваших планів і пропонує «домовитися», тобто знайти компромісне рішення проблеми. Звичайно, теоретично ОПР може виходити тільки зі своїх інтересів і не зобов'язана враховувати думку активних груп, але практично така позиція може призвести до загострення конфлікту і небажаних наслідків у майбутньому. Тому ОПР завжди слід брати до уваги інтереси активних груп, враховуючи їх позиції та критерії вибору в процесі прийняття рішень.

Експерти. У процесі прийняття рішень важливу роль відіграють експерти - люди, які професійно краще, ніж ОПР, знають окремі аспекти проблеми і виступають у ролі джерела інформації, необхідної для прийняття рішення. До експертів зазвичай звертаються, щоб з'ясувати причини проблеми, розробити варіанти її вирішення, оцінити кожну альтернативу і зробити прогноз розвитку подій. Наприклад, приймаючи рішення про розробку нового товару, ОПР може звернутися за порадою до експертів-маркетологів, які краще знають ситуацію на ринку і можуть оцінити рівень попиту на цей товар. Приймаючи рішення про вкладення грошей у цінні папери, ОПР може звернутися за інформацією до фахівців фондового ринку, які оцінять очікуваний дохід і ризик інвестицій.

Надаючи необхідну інформацію, експерти висловлюють свою суб'єктивну думку. Однак якщо експерт, будучи професіоналом у своїй справі, неупереджено оцінює ситуацію, його оцінки близькі до об'єктивних. При цьому завжди слід пам'ятати, що експертна інформація - це не рішення, а лише корисна інформація, що допомагає прийняти рішення. Приймати рішення на основі своїх переваг може тільки ОПР. Експерти відповідають тільки за свої рекомендації. У загальному випадку думки експертів і ОПР можуть не збігатися.

Аналітики. Оскільки керівник будь-якого органу влади чи господарської структури і аналітик завжди поруч, аналітик своїми рекомендаціями суттєво, а часом і визначально впливає на процесс управління

Аналітик - це поняття ширше, ніж просто експерт у певній галузі знань, його інтелектуальний інструментарій та досвід практичної діяльності набагато ширше і не обмежується рамками однієї предметної області.

Аналітик має сукупність інтелектуальних технологій, що дозволяє йому:

1) адекватно відображати суть явищ і процесів,

2) виявляти основні тенденції їх розвитку,

3) прогнозувати і створювати наукову основу для прийняття управлінських рішень.

Сучасний аналітик професійно оперує широким спектром різноманітних знань і методик, багатьма іншими інтелектуальними якостями. Завдяки енциклопедичним знанням, він краще за інших розуміє суть процесів, які відбуваються в житті суспільства і в світі. Напрацьований життєвий досвід і знання дають йому можливість знаходити ефективні способи і варіанти виходу з кризових ситуацій і вирішувати проблемні питання реально прогнозованими ризиками [1].

Аналітики виконують такі основні функції:

надання допомоги ОПР і власникові проблеми в правильній постановці завдання;

виявлення ролей і позицій активних груп;

організація роботи з експертами;

виявлення переваг ОПР;

розробка і застосування методів прийняття рішень.

Аналітик, на відміну від експерта, зазвичай не дає ніяких особистих оцінок, а тільки допомагає ОПР усвідомити свої переваги, зважити всі «за» і «проти» і прийти до компромісу.

Висновки Найважливіше завдання і специфіка роботи аналітика полягає у вивченні та виявленні системи переваг ОПР. Досвідчений керівник, як правило, чітко уявляє свої цілі, відразу з'ясовує суть проблеми і виявляє основні варіанти її вирішення. Однак результати багатьох досліджень показують, що ОПР без додаткової аналітичної підтримки часто використовують спрощені або суперечливі правила та критерії вибору.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що причина такої поведінки полягає не тільки в індивідуальній особливості ОПР, але і в тому, що існують об'єктивні обмеження людської системи переробки інформації. Саме тому виникають багато помилок і протиріч людини в процесі прийняття рішень. Щоб їх уникнути, слід звернутися до послуг аналітика, який зможе допомогти ОПР послідовно і логічно висловити свої вимоги і прийняти остаточне рішення.

ЛІТЕРАТУРА

1. Петрик В. М. Щодо визначення інформаційної безпеки та її різновидів // Форми та методи забезпечення інформаційної безпеки держави: 36. матер, міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 13 березня 2008 р.). -К.: Видавець Захаренко В. О., 2008. - С. 160-164.

2. Райзберг, Б. А. Современный экономический словарь / Б. А. Райзберг, Л. Ш. Лозовский, Е. Б. Стародубцева. – 2-е изд., испр. – М. : ИНФРАМ, 1999.

3. Болодурина, И.П. Совершенствование технологии управления востребованности литературы в интегрированной библиотечно-информационной системе вуза / И.П. Болодурина, П.А. Болдырев, С.Т. Дусакаева // Актуальные проблемы автоматизации и управления: труды научно-практической конференции. – Челябинск: издательский дом УЮрГУ, 2013. – С. 258–261.

4. Заварыкина, И.П. Мониторинг востребованности литературы в образовательном процессе вуза на основе на основе интеграции и обработки данных учебных и библиотечно-библиографических процессов / И.П. Заварыкина, П.А. Болдырев // Библиотеки вузов Урала: проблемы и опыт работы, Екатеринбург, 2012. – №11. – С. 54–59.

5. Волкова ,Т.В. Методика расчета коэффициента книгообеспеченности учебного процесса в Оренбургском государственном университете / Т.В. Волкова, П.А. Болдырев // Вестник Оренбургского государственного университета, Оренбург, 2010. – №9. – С. 81–87.

6. Павлова, Л.П. Библиотека и новые информационные технологии / Л.П. Павлова // Научные и технические библиотеки.– 1999. – №6. – С. 15–21.

7. Болодурина, И.П. Востребованность учебной литературы как оценка эффективности средств финансирования библиотеки / И.П. Болодурина, П.А. Болдырев, С.Т. Дусакаева // Формирование основных направлений развития современной статистики и эконометрики: материалы I-ой Международной научной конференции. Том I (26-28 сентября 2013года). – Оренбург: ООО ИПК «Университет», 2013. – 459с. – С. 232–240

8. Степанов В. Ю. Інформаційно-аналітичне забезпечення інформаційної політики й управлінських рішень / В. Ю. Степанов // Культура України Випуск №36(Розділ 2), 2012. – 300 с. – С. 174-181

Анотації

Сапрун Г.Г.

Інформаційно-аналітичне забезпечення: вимоги сучасності

Метою статті є аналіз основних вимог до інформаційно-аналітичного забезпечення з точки зору складових елементів.

Надан аналіз основних учасників системи інформаційно-аналітичного забезпечення стиглого розвитку підприємства

Розглянуто питання підвищення якості інформаційно-аналітичного забезпечення інформаційної політики й ефективності управлінських рішень на підприємстві.

Ключові слова: інформаційно-аналітичне забезпечення, суспільство, інформаційна політика, інформаційна система, управління.

Сапрун Г.Г.

Информационно-аналитическое обеспечение: требования современности

Целью статьи является анализ основных требований к информационно-аналитического обеспечения с точки зрения составляющих элементов.

Предложен анализ основных участников системы информационно-аналитического обеспечения стабильного развития предприятия

Рассмотрены вопросы повышения качества информационно-ана литического обеспечения информационной политики и эффективности управленческих решений на предприятии.

Ключевые слова: информационно-аналитическое обеспечение, общество, информационная политика, информационная система, управление.

Відомості про авторів

Сапрун Галина Григорівна, доцент кафедри економічного аналізу Харківського національного економічного університету ім. С Кузнеця

Контактна інформація (095)3080564, 80505003790@mail.ru

Офіційне написання англійською мовою:

Saprun G.G.

Контактна особа – Сапрун Г.Г.

Поштова адреса для відправлення примірника журналу: м.Харків, вул. Леніна б 1 кв.124,61166

Наданий матеріал раніше не публікувався та в інші видання не надсилався.