Музыка и жизнь/1. Музыка: изучение и преподавание

 

Н.М. Гурьянова, Я.С. Рябуха

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

 

Музично-педагогічні системи та їх значення у вихованні всебічно розвиненої  особистості

 

Сучасний світ швидко розвивається і великої актуальності набуває питання, як виховати гармонійно розвинену особистість, як дитині стати щасливою, реалізовуючи у житті свій природний творчий потенціал.

Музична педагогіка поєднує багато музично-педагогічних систем та концепцій з різних куточків землі. І всі вони пов’язані однією метою – виховання цілісної, гармонійно розвиненої особистості.

         Метою даної роботи є підсумування досвіду провідних педагогів, вивчення музично-педагогічних систем та їх застосування у багатоаспектному та гармонійному розвитку всебічно розвиненої особистості.

         Знання світових педагогічних систем поглиблюють ерудицію сучасних педагогів-музикантів та дають їх змогу сформувати власний погляд на комплексне творче виховання дітей.

Важливою є опора процесу виховання на провідні принципи гуманістичної педагогіки:

·       природовідповідності;

·       свободомислення;

·       любові та поваги до дитини;

·       взаємної відкритості педагога і дитини;

·       права вихованця на помилку;

·       саморозвитку особистості.

Світова музична педагогіка має багатогранний та успішний досвід втілення цих принципів. Тому головним завданням сучасних педагогів має бути вміння професійно використовувати існуючі знання та досвід прогресивних педагогів у поєднанні з сучасними потребами суспільства.

Серед найпоширеніших музично-педагогічних систем, можна виділити:

·       Система музично-ритмічного виховання Еміля-Жак Далькроза, яка

передбачає ритмічну гімнастику, сольфеджіо та музично-пластичні імпровізації. Дана система має два рівні складності, які передбачають завдання музичного навчання: елементарний рівень – пробудження емоційної чутливості до музики; складний рівень – базис професійної музичної освіти;

·       Система Карла Орфа, яка базувалась на педагогічних концепціях Йоганна

Песталоцці та Белли Бартока. Карл Орф вважав, що музичне виховання має стимулювати розвиток фантазії, уміння імпровізувати і творити у процесі індивідуального та колективного музикування;

·       Концепція Золтана Кодая, для якої характерні: опора на національну

інтонаційно-ладову і метро-ритмічну основи; розвиток співацько-хорових традицій європейської музичної педагогіки; прагнення розширити музичну грамотність дітей; орієнтація на масове музичне виховання;

·       Педагогічна система Марії Монтессорі, яка базується на ідеях вільного

виховання, тобто дитиноцентризму, в якому є неприпустимим будь-який авторитарний тиск на дитину, а домінує повага до її особистості. Навчання дитини має бути природним, радісним, відповідати періодам індивідуального розвитку дитини – сенситивним періодам. Марія Монтессорі не була музикантом, але віддавала велике значення розвитку музичного слуху;

·       Школа «Виховання таланту» Шінічі Сузукі. Японський педагог створив

унікальну систему раннього музичного виховання. Головною метою музичного виховання Шінічі Сузукі є розвиток усіх потенційних можливостей, дарованих дитині природою. Як вважав Шінічі, музичний талант розвивається на основі слухання та виконання музики. Потрібно розвивати комплекс спеціальних музичних здібностей та психологічні якості дитини;

·       Сучасна методика «Кольорові струни» Гези Зілвея, яка будується на

принципах системи музичного виховання Золтая Кодая. В основі методики покладено інтегроване заняття, яке дає змогу одночасно розвивати та удосконалювати музичне сприймання та музичну грамотність,збагачувати емоційний світ та оволодівати навичками співу і скрипкової гри.

Кожна людина повинна стати гармонійною особистістю, бути фізично

здоровою, соціально реалізованою, з сильною волею, одухотвореним інтелектом, знати чітко мету в житті. Головна мета вчителя - допомогти кожній окремій людині і суспільству в цілому піднятися на новий рівень розвитку, разом стати більш безкорисливими і гармонійними людьми.

Отже, сучасний педагог має чітко знати музично-педагогічні системи та використовувати складені прийоми та методи, вдалий світовий досвід. Учні більше цінують вчителів які застосовують сучасні методи, синтезують кращі ідеї попередників і створюють власні. Творчість вчителя пробуджує бажання випробовувати й власні сили в творчій діяльності. Найкращий педагог – той, що уміє творити!

Література:

1.     Дмітріева Л.Т., Черноіваненко Н.М. Методика музичного виховання. –

Видавництво Академія,  2000 р.

2.     Михайличенко О. В.Основы общей и музыкальной педагогики / Основи

загальної та музичної педагогіки: теорія та історія: Навчальний посібник (двомовний) / Вид. друге. Доп. та перероблене. — Суми: Козацький вал, 2009.

3.     Ростовський О.Я. Лекції з історії західноєвропейської музичної

педагогіки: навчальний посібник. - Ніжин: Видавництво НДПУ ім. М.Гоголя, 2003. - 193 с.

4.     Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька. — Київ: АПН

України, 2002. — С. 32-60.

5.      Тютюнникова Т.Е. Уроки музики. Система навчання Карла Орфа. – 

Видавництво  Астрель , 2000 р.