Педагогічні науки / 2. Проблеми підготовки спеціалістів

Гусенко А. А.

Миколаївський національний аграрний університет, Україна

Поняття та зміст правової культури

Однією з форм прояву правосвідомості є правова культура, змістом якої є сукупність знань про право.

Правова культура – це різновид суспільної культури, що відображає певний рівень правосвідомості, законності, довершеності законодавства і юридичної практики і, яка охоплює усі цінності, створені людьми в галузі права.

Як складова загальної культури, правова культура, є своєрідною системою правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу та відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності.

Структура правової культури особи досить багатогранна і має такі властивості: форма вираження, соціальний рівень, зміст.

Визначити дійсний зміст правової культури можна лише за умови її аналізу як частини загальнонаціональної культури. Виходячи з того, що культура (за визначенням К. Гіртця) є структурою певної сукупності понять, за допомогою яких люди формують свій досвід, правову культуру необхідно розглядати як явище багатоаспектне. У першу чергу, її можна визначити як сукупність правових знань, духовних цінностей, принципів, правової діяльності, правових звичаїв. З іншого боку, правова культура визначається як ступінь правової розвиненості особи, характер її правової діяльності й юридичної практики, рівень засвоєння суб'єктом правових норм та можливості об'єктивної оцінки та прогнозування подальшого розвитку суспільства і держави, міру її правової активності; оволодіння культурою правового мислення. Крім того, правова культура може бути охарактеризована як процес, спосіб і форма реалізації знань і переконань особи під час здійснення правової діяльності.

Як складна правова категорія, правова культура складається з певних елементів, які у сукупності визначають її зміст, є взаємопов'язаними та взаємоузгодженими.

Сальников В. вважає, що структурними елементами правової культури є компоненти юридичної дійсності в їхньому особливому ракурсі еталонів поводження: право, правосвідомість, правові відносини, законність і правопорядок, правомірна діяльність суб'єктів. Що ж стосується її змісту, то ним охоплюється не просто правосвідомість, законність і т.п., а й характер, рівень, ступінь їх розвитку, тобто те, що дає їм даний етап розвитку цивілізації, суспільного прогресу.

Семітко А. вважає, що елементами (підсистемами) правової культури є певні ступені правового розвитку таких компонентів системи правового життя суспільства, як: правові тексти, правова діяльність, правова свідомість, суб'єкти – носії правової культури.

Інші автори (В. Камінська, А. Ратинов, Н. Кейзеров) у структурі правової культури в конкретно-соціологічному аспекті виокремлюють такі елементи: право як систему норм; правовідносини як систему суспільних відносин, учасники яких володіють взаємними правами і обов'язками; правосвідомість як систему духовного відображення правової дійсності; правові установи як систему державних органів і суспільних організацій, що забезпечують правовий контроль, реалізацію права, правову поведінку і правову діяльність. В. Лазарєв розглядає правову культуру в двох аспектах: як оціночну (аксіологічну) категорію і як категорію змістовну. У першому випадку вона розуміється як якісний стан правового життя суспільства, що дозволяє охопити і оцінити правове життя в цілому і основні її сфери окремо.

Найширше поняття і зміст правової культури розкриває В. Копейчиков, який наголошує, що правова культура – це історичний досвід, що впливає на поведінку соціальних угрупувань та окремих людей у галузі права, відображаючи якісний стан правового життя суспільства, що відбито в досягнутому рівні правової діяльності, в рівні досконалості правових актів; ступені правосвідомості та правового розвитку особистості; ступені свободи особистості й відповідальності держави та особи; у рівні позитивного впливу права на суспільні відносини та їх упорядкування; проймає і об’єднує всі інші елементи правової системи.

Отже, беручи до уваги існуючі поняття правової культури та її видів, пропонуємо більш конкретизоване визначення. Це – різновид загальної культури суспільства, який становить систему правових цінностей, що відповідають вимогам правового розвитку суспільства, які підтримуються і яких дотримуються у суспільстві, що відновлюються чи формуються на основі духовних цінностей, правових звичаїв, правових знань, принципів гуманітарної справедливості. Правова культура має специфічні функції як на прогресивні напрямки впливу правової культури на свідомість і поведінку людей, так і на різні сфери життєдіяльності. Правова культура визначається як сукупність досягнень суспільства, його соціальних груп та громадян у царині регулювання суспільних відносин, яке забезпечує верховенство права суспільного життя, – планування у суспільному житті правових принципів справедливості та гуманізму, захисту прав і свобод людини, її честі й гідності, реальне забезпечення місця людини як вищої соціальної цінності.

Зважаючи на вище викладене є підстави стверджувати, що правова культура має важливе значення в життєдіяльності людини. Саме від рівня правової культури особистості і суспільства залежить загальнодержавний прогрес.

Література:

1. Правознавство / за ред. проф. В.В. Копейчикова ― К.: Юрінком Інтер., 2002 –736с.

2. Теорія держави і права: Академічний курс: Підруч. / За ред. / О. В. Зайчука, Н. М. Оніщенко. — К.: Юрінком Інтер, 2006. — 688 с.

3. Теорія держави і права / за ред. О. Скакун. ― Харків, 2005. ― 380 с.