Жигжитова Л.М.

Національний технічний університет України НТУУ «КПІ»

ФОРМУВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ ПРИ НАВЧАННІ ЧИТАННЮ

У зв’язку з активізацією процесів світової глобалізації висуваються нові вимоги до рівня професійної підготовки майбутніх фахівців. Сучасний освічений, висококваліфікований, багатопрофільний професіонал своєї справи, вільний і відкритий, з гнучким розумом та добрим серцем повинен володіти на рівні професійного спілкування однією або двома іноземними мовами, щоб бути готовим генерувати і запроваджувати свіжі оригінальні ідеї,а також бути конкурентоспроможним на сучасному ринку праці [1].

Підготувати майбутніх спеціалістів до професійного спілкування – означає сформувати в них мовленнєві компетенції у говорінні, читанні, аудіюванні та письмі, дотримуючись загально-методичного принципу взаємопов’язаного навчання всіх видів мовленнєвої діяльності. Сучасний світ і інформаційні технології не стоять на місці, вони розвиваються вчетверо швидше, аніж наші навчальні заклади. Тому завдання освіти на сьогодні полягає в тому, щоб не лише забезпечити учнів, студентів певною сумою знань та навичок, а навчити їх самостійно поповнювати, уточнювати та критично переоцінювати свої знання з метою їх подальшого розвитку та використання в майбутній професійній діяльності [4].

У програмі з іноземних мов для випускників немовних вузів на першому місці стоїть вимога: вміти читати оригінальну неадаптовану літературу зі спеціальності з метою одержання необхідної інформації [3].

Тому, незважаючи на виняткову увагу до усного мовлення, як монологічного, так і діалогічного, значення читання для сучасної людини, як рідною мовою, так і іноземною залишається вагомим.

Методиці навчання читанню присвячені праці різних дослідників (Б.А.Лапідус, Г.В. Рогова, І.О. Зимня, С.К.Фоломкіна, М.В.Ляховицький та ін.). Проблемою навчання читанню для спеціальних цілей займалися В.Н.Акентьєва, А.С.Балахонов, Ю.А.Гапон, Г.В. Барабанова, Г.А.Гринюк, Т.С.Серова, С.О.Китаєва та ін.

Питання застосування технічних засобів навчання, а саме аудіо- та відео- фонограм, комп’ютора, інтерактивної дошки, тощо, вивчали як вітчизняні, так і зарубіжні фахівці ( Н.І.Бичкова, Р.Arcario, S.Stempleski, D.Sperling та інші).

Навчання читанню в немовному ВУЗі вирішує практичні, загальноосвітні та виховні цілі.

Практична ціль фокусується в сфері професійних інтересів майбутніх спеціалістів, показуючи більше можливостей порівняно легко, за допомогою книги, словника та безмежних ресурсів Інтернету, здобувати актуальну інформацію. Крім того, за допомогою читання студенти вдосконалюють свої знання іноземної мови, закріплюють знайомий матеріал, засвоюють синтаксичні структури, мовні штампи, символи і умовні позначення, які часто зустрічаються в тексті, що надалі дозволить студентам швидко і якісно обробляти закладену у тексті інформацію.

Читання, як вид мовленнєвої діяльності, має велике загальноосвітнє значення. Професійно спрямоване вивчення іноземної мови може допомогти у формуванні особистості майбутнього спеціаліста, котрому необхідна інформація про стан науки і виробничих технологій в інших країнах. Отримуючи нові знання про культуру, традиції, державний устрій, систему освіти і т.д. в процесі самостійної роботи над мовою студент стає всебічно освіченим, самовдосконалюється.

Вивчення іноземних мов вирішує і виховні задачі, які у вищій школі мають не менше значення, аніж у середній. Випускники ВУЗів, зазвичай, очолюють різні відділи на виробництвах і в компаніях і несуть відповідальність і за моральний клімат в колективі, і за відношення підлеглих до праці, тому і самі повинні бути незаперечним прикладом і авторитетом при виконанні своїх обов’язків. Вивчення іноземної мови взагалі і читання зокрема повинні сприяти процесу виховання молодих спеціалістів.

Навчання читанню у виші має спиратись на основи читання, які студенти набули, навчаючись у середній школі. На жаль ще багато випускників шкіл не мають достатньо сформованих умінь і навичок читання, що приводить до необхідності повторювати правила читання. Таким чином, робота над читанням починається з перших занять і триває аж до закінчення курсу навчання.

Якість читання напряму залежить від знання лексики та граматики. Опанування лексичним матеріалом має цілий ряд труднощів різного характеру. До тієї лексики, яка була вивчена в школі, потрібно вивчити ще загальнополітичну, загальнонаукову і спеціальну термінологію. Це все вимагає від студентів наполегливої роботи по її оволодінню до такого рівня, щоб в процесі читання ці термінологічні одиниці не лише розпізнавалися, але і миттєво ідентифікувалися з відповідним значенням.

Щоб цього досягти, існує цілий ряд вправ, починаючи з семантизації лексики і закінчуючи численними мовними вправами, виконуючи які, студенти формують і закріплюють лексику на рівні автоматизму. Особливу увагу слід приділяти вправам саме для розвитку так званого «потенційного словника студента», що являє собою великий резерв для розширення лексичного мінімуму. Тобто, виконуючи лексичні вправи на основі знань правил конверсії, словотворення, можливості переосмислення основних значень слів, студент набуває навиків ідентифікувати в тексті ті лексичні одиниці, які раніше він не зустрічав. Велике значення також мають вправи, які направлені на формування вмінь підтвердженої здогадки про значення лексичних одиниць. Для успішного читання іноземною мовою необхідно також мати достатній рівень знань граматики. Програмою ВУЗів передбачено значне розширення матеріалу в порівнянні з тим, який входить в програму середньої школи. У вищих навчальних закладах вивчаються, в першу чергу, ті граматичні явища, які є характерними для оригінальних текстів загальнонаукової і спеціалізованої літератури: неособові форми дієслова, складні дієслівні форми, ускладнені синтаксичні структури і т.д. Проте, як вважає Ляховицький М.В., не існує науково відібраного граматичного мінімуму ні для середньої школи, ні для загальнонаукової літератури для вишів; і цей недолік дуже відчувається при розробці методики навчання читанню. Наявність такого мінімуму дозволяє звузити коло явищ, що вивчаються, дає можливість зосередитися лише на тому, що є найбільш вагомим, таким чином скорочуючи навчальну напругу і, разом з тим, підвищує ефективність навчання. Відбір граматичного мінімуму повинен здійснюватися на основі принципів частотності, зразковості, узгодженості, презентативності. Ця робота хоч і важка, але посильна для колективу кафедри іноземних мов [2]. Отже, можна з впевненістю стверджувати, що достатнє опанування певним мовним матеріалом – це перша і одна з найважливіших передумов успішного читання з безпосереднім розумінням тексту. Але ні знання значень окремих слів, ні розуміння окремих морфологічних і синтаксичних сигналів в реченнях не забезпечує проникнення в саму суть, якщо у студента не відпрацьована так звана «техніка читання», тобто знання правил і винятків, які визначають графічну систему іноземної мови. Крім того, без техніки читання неможливо опанувати окремі слова. Хоча, як вже було зазначено, основи техніки читання закладаються ще в середній школі, де вони постійно закріплюються контрольним читанням текстів вголос. Але цей аспект роботи над читанням вимагає постійних тренувань в умовах відсутності іншомовного освітнього середовища. Тому доцільним є читання вголос (часто на перших курсах і рідше на старших), адже кожне слово, кожне словосполучення є не лише графічною одиницею, а ще й одиницею, яка звучить, оскільки формується в мовно-слуховому аналізаторі.

Навчання читанню завжди пов’язане з опорою на усну мову, яка в даному випадку є засобом, завдяки якому швидше і ефективніше складаються звуко-буквені відповідності і відбувається контроль зрозумілого. Найширше застосовується та форма контролю, яка здійснюється в формі усних запитань до тексту і відповіді на них студентів. Опанувавши техніку читання, знаючи значення лексичних одиниць і граматичних структур , студент, здавалося б, може вже вільно читати, проте цього ще не достатньо: потрібно також опанувати техніку розуміння цілого тексту. Уміння розуміти текст як цілісну одиницю з його загально структурними, синтаксичними і змістовими особливостями дається не одразу. Більшість методичних робіт, присвячених навчанню читання, розглядають текст не як цілісний комунікативно спрямований твір, а як його частини: окремі речення, головні члени речення, другорядні члени речення, аналіз яких в подальшому повинен бути представлений в синтезованому вигляді.

Отже, розуміння іншомовного тексту здійснюється на базі цілого комплексу мовних знань. Щоб виробити навички вільного читання іншомовної літератури, необхідно систематично тренувати студентів у безперекладному читанні, як на заняттях в аудиторії, так і у вигляді самостійної роботи вдома. В процесі навчання читанню слід акцентувати увагу на змісті тексту.

Література

1. Биркун Л.В. Комунікативні методи та матеріали для викладання англійської мови / Л.В. Биркун, В.В.Мошков. – Oxford University Press, 1998. — 48c.

2. Ляховицький М.В. Методика преподавания иностранных языков – М.: «Высшая школа» 1981. – 158с.

3. Полюк І.С. Особливості формування компетенції у читанні іноземною мовою у студентів немовних факультетів, 2009р. Режим доступу: еla.kpi.ua / handle / 123456789 / 9947?mode=full.

4. Коваленко О. Я., Кудіна І.П Книга вчителя іноземної мови. Харків: Торсінг ПЛЮС, 2005 – 240 с.