Док. пед. наук Сулаєва Н. В.

Полтавський національний педагогічний

університет імені В. Г. Короленка, Україна

Особливості функціонування неформальної мистецької освіти в Україні

Модернізаційні процеси освіти в Україні спрямовані на реалізацію нової парадигми, основною ідеєю якої є перехід від освіти на все життя до освіти впродовж життя, що зумовлює оновлення підходів до використання різних видів освітньої діяльності особистості: формальної, неформальної й інформальної.

Найбільш суттєві дослідження неформальної та інформальної освіти здійснені в межах розгляду проблем, які стосуються різних аспектів освіти впродовж життя: теоретичних основ андрагогіки (С. Гончаренко, П. Кенді, М. Купер, І. Ліндемен, Л. Лук’янова, М. Ноулз, Б. Спенсер), навчання дорослих (С. Брукфілд, Л. Лук’янова, С. Меріем, О. Огієнко), навчальних програм для освіти дорослих (Р. Кафарелла, Дж. Мезіров), тенденцій розвитку освіти дорослих (У. Мауч, Л. Сігаєва, Д. Флемінг) тощо. На жаль, питанням надання дорослим неформальної мистецької освіти в межах розгляду цих проблем присвячено незначну кількість досліджень.

Водночас неформальна мистецька освіта – добровільна мистецька діяльність особистості, що здійснюється поза формальним навчанням, реалізується здебільшого в художньо-творчих колективах і не супроводжується видачею диплома офіційного зразка – є важливим стимулом особистісного розвитку. Зокрема, вона сприяє: активізації творчого потенціалу людини; гармонізації її психоемоційного й фізичного стану; розвиткові індивідуальності; узагальненню життєвого досвіду та співвіднесенню його з системою цінностей, які історично склалися в державі та сучасному середовищі; активному й діяльному засвоєнню різних видів мистецтва, формуванню навичок продуктивного проведення вільного часу.

Зауважимо, що в Україні існує досить потужне підґрунтя для надання неформальної мистецької освіти дорослим. Зокрема, в умовах мистецько-просвітницької діяльності, яка впродовж багатьох десятиліть реалізується на основі функціонування художньо-творчих колективів при міських, сільських будинках культури, центрах естетичного виховання молоді, будинках творчості по суті надавалася неформальна мистецька освіта. Такий висновок зумовлений тим, що практика передачі мистецького досвіду (співати, грати на музичних інструментах, танцювати, створювати та втілювати в життя літературні твори, займатися різними видами прикладного мистецтва тощо) характеризувалася такими ознаками, які є найсуттєвішими для неформальної освіти, а саме: спрямованістю на задоволення освітніх потреб різних груп людей; незалежним визначенням мети освітньої діяльності; самостійною розробкою й укладанням програми мистецько-освітньої діяльності; спільним характером управління; поєднанням форм наукових і прикладних знань; добровільністю освітньої діяльності; комфортним освітнім середовищем; цілеспрямованістю й систематичністю самоосвітньої діяльності; самостійним оцінюванням якості освітньої діяльності.

Разом із тим такими ж характеристиками вирізняється й мистецька діяльність в університетах третього віку. Такими, наприклад, є Міжнародний народний університет третього віку «Знання» України, Університети третього віку в Дніпропетровську, Дрогобичі, Житомирі, Києві, Кременчуці, Лубнах, Миргороді, Полтаві тощо. Діяльність цих закладів спрямована на «формування в громадян національної свідомості та державницького мислення на українознавчо-християнських засадах, відродження духовного та фізичного здоров’я української нації, розвиток у співвітчизників професійності та творчих начал, утвердження в них активної життєвої позиції та надання їм дієвої допомоги в соціальній адаптації й інтеграції в громадсько-політичне життя села, селища, міста, області й на всеукраїнському рівні, розвиток у співвітчизників потреби служіння Богові та Україні й зміцнення в них віри в торжество ідеалів правди і справедливості, верховенства права та гарантування духовної, інтелектуальної, політичної, економічної й особистої свободи у нашій державі» [1]. Для реалізації вищезазначених підходів в університетах діють різні факультети, питому вагу серед яких складають факультети мистецького спрямування, зокрема, прикладного мистецтва, хорового співу, бального танцю, літературні, художні, культурно-просвітницькі, декоративно-вжиткового мистецтва тощо.

Посутніми проявами мистецького неформального навчання в Україні є функціонування у вищих навчальних закладів України, зокрема, педагогічних, художньо-творчих колективів. Молоді люди прилучаються в них до музичного мистецтва (засвоюючи народні, авторські, духовні, естрадні вокальні та інструментальні твори тощо); образотворчого мистецтва (опановуючи живопис, графіку, скульптуру чи елементи , декоративно-вжиткового мистецтва тощо); хореографічного мистецтва (оволодіваючи вміннями відтворювати народні, класичні, сучасні танці); літературного й театрального мистецтва (створюючи та відтворюючи зразки лірики, епіки, драми тощо); інших видів мистецтва, обраних студентами для діяльності в художньо-творчих колективах. Той факт, що кількість художньо-творчих колективів та учасників у них коливається від одного до тридцяти п’яти в різних ВНЗ [2] свідчить про відсутність єдиного державного підходу до організації мистецько-освітньої діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Зарадити чому може впровадження системи неформальної мистецької освіти.

Перші спроби реалізувати систему неформальної мистецької освіти студентів здійснені в Полтавському національному педагогічному університеті імені В. Г. Короленка. Система неформальної мистецької освіти тут складається з функціонально зв’язаних компонентів: мотиваційно-цільового, організаційно-технологічного, операційно-діяльнісного та результативного. Системний підхід до реалізації неформальної мистецької освіти в ПНПУ імені В. Г. Короленка передбачає застосування педагогічної технології ефективного управління й організації навчально-виховного процесу, що поєднує: цільове проектування, стратегічне планування, консалтинг, структуризацію, ресурсне забезпечення, реалізацію й моніторинг. У названому виші діє понад тридцять постійно-діючих художньо-творчих колективи, зокрема, відомий в Україні та за її межами Український народний хор «Калина», Народний ансамбль танцю «Весна», Народний камерний хор імені П. Лиманського, фольклорно-пісенний гурт «Чебрець», «Літературна вітальня», студентський театр «Факультет-F», літературно-драматична студія «Глобус» тощо. Ці факти є яскравим прикладом розвитку в Україні неформальної мистецької освіти.

Таким чином, особливостями функціонування неформальної мистецької освіти в Україні є потужне підґрунтя, закладене в мистецько-просвітницькій діяльності художньо-творчих колективів мистецьких і немистецьких навчальних закладів, громадських організацій та об’єднань; наявність поступальних кроків до надання неформальної мистецької освіти; розробка та впровадження системи неформальної мистецької освіти студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Література

1. Міжнародний народний університет третього віку Товариства «Знання» України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://znannya.info/node/108.

2. Сулаєва Н. В. Неформальна мистецька освіта майбутніх учителів у художньо-творчих колективах : дис.. … докт. пед.. наук : 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / Наталія Вікторівна Сулаєва. – К., 2014. – 591 с.

3. Сулаєва Н. В. Підготовка вчителя в педагогічному просторі неформальної мистецької освіти : монографія / Наталія Сулаєва. – Полтава : ПНПУ імені В. Г. Короленка, 2013. – 408 с.