Демчучена І.В.

УКРАЇНСЬКА ПРЕСА ХІХ СТОЛІТТЯ: СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК

викладач кафедри внутрішньої медицини,ЛФК та реабілітації з курсом фізичного вихованняБуковинської державної медичної академії

На Наддніпрянщині, українських землях в складіРосійськоїімперії(крім Криму та Кубані) вся пресаспочаткувиходитьросійськоюмовою. Культурним українським середовищем на початку ХІХ століття став Харків, саме тут у 1807 році починають виходити дозволений цензурою «Харьковскіе Патріотическіе Листы». Заснування у 1805 році єдиного на російський Україні Харківського університету спричинило розвиток засобів масової інформації, які були представлені газетами та журналами. Перший появився часопис-тижневик «Харьківський Еженедельник». Суспільний інформаційний орган, що висвітлював події місцевого життя занепав, випустивши 12 номерів у 1812 році. Вже в 1816 році в Харкові появляються два нових часописи: «Украинскій Вестник» і «Харьковскій Демокрит.

За інціативою групи молодих громадських діячів були засновані тижневик «Харьківські Известія» (1817-1822) та інші періодичні видання, а саме: «Украинскій Домовод» (1817) і «Труды Общества Наук» [2,С.740-750]. Загальною рисою цих видань стала наявність матеріалів українською мовою.

З 1824 року в Харкові почав виходити «Украинскій Журнал» який під редакцією професора Склабовського здобув репутацію найкращою часопису. Після закриття журналу в 1826 році протягом п’яти років не виходить жоден часопис. Ще однією спільною рисою цих видань було нетривале існування спричинене здебільшого відсутністю або недостатністю фінансування.

Замість періодичної преси з 1831 року починають виходити альманахи як різновид серіального видання, збірки літературно-художніх і/або науково-популярних творів. Мова йде про харківський «Украинскій Альманах», а через два роки І. Срезневський та І. Розковашенко ініціюють видання «ЗапорожскоїСтарини». В цих збірниках були представлені фольклорні твори, а саме тексти українських народних пісень та дум зібрані на території Харківської, Полтавської губернії, крім того з’являються статті по народній педагогіці [2, С. 94].

В цей період В Одесі з’являються газети, журнали та інші видання різної систематичності. Тут ще в 1809 році почав виходититижневий «Прейскурант приходящим в Одесу иностранным товарам и исходящим россійским товарам» (російська мова, 1809-1849). Дослідники преси неоднозначно оцінюють «Прейскурант», С. Наріжний визначав його «купецькимбюлетенем» та не вважав пресовимвиданням. А український бібліограф преси В. Ігнатієнко у своїх працях «Історія української преси та її вивчення» (1923) і «Українська преса (1816-1923 рр.): Історико-бібліографічний етюд» (1926) навпаки назвав його «першою ластівкою», початком періодики в Україні [4; 5]

Тільки з 1820 році в Одесі починає виходити низка часописів «MessagerdelaRussieM?ridional» (французька мова), «ВЂстникЮжнойРоссіи» (російська мова, з 1821 року), музичні місячники «Troubadourd’Odessa» (французькою мовою, 1822), «Journald’Odessa» (французька мова, 1824), щоденний «Одесскій ВЂстник» (1828-1892), літературно-науковий часопис «Ареопаг» (1828-1829), «Листки ОбществаСельскогоХозяйстваЮжнойРоссіи» (1832-1840), «Литературные Листки» (1833-1834). В 40-х ХІХ століття в регіоні почалидрукуватисянауковівидання: «Записки Имп. Общества Сельского Хозяйства Южной Россіи» (з 1841 р.) і «Записки Одесского Общества Исторіи и Древностей Россійских» (з 1844 р.), які виходили аж до XX століття.

Київський проект 1834 року по виданню міської «КиївскоїГазети» на отримавдозвіл уряду, тому до 1835 року містозалишалосьбез власноговидання. «КіевскіяОбъявленія» булипов’язані з проведенням київських контрактових ярмарок, виходили в 1835-1838 і 1850-1857 роках. Особливістю цих «об’яв» став період видання, а саме: вони з’являлисящоденно, алелишепротягомсічня, місяця проведення Водохрещенського (Стрітенського) ярмарку у Києві. Саме тому це видання визначалось як сурогатчасопису.

Одним із результатів «весни народів» 1848 року в Австро-Угорській імперії стала заборона цензури з сторонив лади. Цей фактор, а також реформування законодавства, лібералізація сприяють збільшенню кількості часописів на західно-українських землях. Причому галицька преса здобуває окрасу політичної. Першою такою газетою у Львові був «DziennikNarodowy» (з 24. III. 1848 р.), одним ізредакторівякогобувукраїнець Л.Корецький. Політичною була львівська «RadaNarodowa», перейменована в «Gazet’yNarodow’y», керманичем якої був І. Дворянський. Її політичним антагоністом була консервативна «Polska» орган товариства земельних власників. Не зважаючи на те що, українці були складі редакторів, ці часописи, на думку С. Наріжного, були ворожими до української ідеї незалежності.

Крім того, революційні події 1848 pоку сприяли появі провінціальних видань. Першим провінціальним часописом Галичини був станіславський «Dziennik Stanisławowski» (з 1848 р.). Ще одним важливим наслідком було започаткування в краї україномовної преси, адже до цього моментугалицькапресавиходилафранцузькою, італійською, німецькою, польськоюта мадярськоюмовами. Спроби видати часопис українською мовою робилися датовані 1830 роком, коли М. Шашкевич у 1830 р. намагався отримати дозвіл на видання часопису у Львові. Не бувреалізований і другий проект «Руської Трійці» провидання українського літературного альманах «Зоря». Лише у 1837 році цей збірник переформатованим вийшов у Будапештіпідназвою «Русалка Дністровая» накладом1000 примірників. «Русалка Дністровая» виокремлювалась піднесенням краси народної мови та словесності, розширеним cписком літературних та фольклорнихвиданьтого часу. Альманах і його видавці зазнали переслідувань церковних і світських властей. Із всього накладу «Русалки Дністрової» 800 конфіскувала львівська поліція, більше 600 пішли до Відня на цензуру [3, С. 157]. Негативну роль в долі видання зіграв ректор Львівської духовної семінарії, цензор книг та театральних вистав в краї В.Левицький. За його обгрунтуванням та «Високим розпорядженням президії від 22 серпня 1845 року» було наказано знищитивсіпримірники, за виняткомпершого, якиймавпотрапити до університетської бібліотеки [2].

Метою проекту австро-угорського уряду 1842 р. Видання українського літературного органу латинкою під редакцією І. Головацького, стало нівелювання галицьких стремлінь в бік Росії. Відповідно нічого не вийшло з інших тогочасних проектів, наприклад, спроба о. Й. Левицького у 1843 році організувати видання українського часопису «Бібліотека Бесід Духовних». Полеміка на тему про вибір мови видання (варіанти ‒моваБіблії, старослов’янськамова, літературна моваГ. Квітки-Основ’яненка) призвела про скасування видавництваукраїнськогочасописуу 1846 році.

Проте, тяжіння до власного українського часопису та неодноразові спробі заснувати його реалізувались у виході першої галицької газети українською мовою. «Зоря Галицька» вийшлау Львові 15 травня 1848 року та видавалас до 9 квітня 1857 року як орган ГоловноїУкраїнської Ради. В цьомучасописудрукувалисядеякі твори М. Шашкевича та Є. Гребінки. Перші роки (1848-1852) «Зоря» мала переважнополітичний характер, тільки серед тем з’являються література, забави та проблемигосподарства. Частазмінаредакторів, а за весь час своєї діяльності «Зорю Галицьку» редагували шістьфахівців, відбилася на напрямі, мові і навіть виглядічасопису. Спочатку «Зоря Галицька» виходилаукраїнською народною мовою і в народницькомудусі, з середини 1851 р. (за редагування І. Гушалевича) стаєвиразномосквофільською. Такі зміни (з народницького на москвофільський і навпаки) негативно вплинули на відношення до виданняпередплатників і на їх кількості (100 осіб у 1857). Результатом ставзанепавчасопису.

Зрозуміло, що саме у 1848 році здобув свій часопис буковинський край. Перша газета на Буковині‒«Bukowina, gazetarom?neask?pentrupolitiĉa,religieşiliteraturâ»‒ почала виходити в Чернівцяхв жовтні 1848 року і протягом наступних двох років (до 1850) на румунський та німецькиймовідруком виходили статті політичної, релігійної та літературної тематики.

Отже, революційні події 1848 р. в Австрійській імперії сприялирозвиткупреси: збільшується кількість видань, урізноманітнюються теми, шириться коло передплатників та читачів, виникають провінційні видання, виходять газети та журнали різними мовами, зокремаукраїнською. Держава не тільки не перешкоджає видавати часописи різними мовами для українського читача, але навіть і сама видає офіційні органи українськоюмовою. З восьми україномовних часописів, що виходили на західноукраїнських землях Австрії, в 1848-1850 роках, шість було урядових або отримали підтримку уряду.

1. Багалей Д.И. Опыт истории Харьковского университета (понеизданным материалам). Т.2 (с1815по1835) /Д.И. Багалей. – Х.,1904. – 1136с.

2. Бойко І. Українські літературні альманахи і збірники ХІХ ‒ початку ХХ ст. / Київ: Наукова думка, 1967. – С. 31-32.

3. Верига В. Нариси з історії України (кінець XVIII‒ початок XIX ст.) / Василь Верига. – Львів: Світ, 1996. – 448 с.

4. Ігнатенко В. Бібліографія української преси 1816-1916 : Труди інституту книгознавства: праці бібліографічної секції за редакцією Юра Меженко. / В. Ігнатієнко. – Харків: Державне видавництво України, 1930. – 288 с.

5. Ігнатієнко В.Українська преса (1816–1923 рр.): Історико-бібліографічний етюд / В. Ігнатієнко. – К., 1926. – 76 с.

6. Історія харківського університету (1804-2006). Систематичний бібліографічний покажчик / М.Г. Швалб, В.Д. Прокопова, С.Б. Глибицька. – Харків-2007 – С. 94.

7. Кость С.І. Франко у газеті «KurjerLwowski» // Вісник Львівського університету. Серія Журналістика. – 2006. – №27.