Попелюк Олександра-Марія Василівна

АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ЗНАНЬ ПРО ЗДОРОВИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ У СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

асистент кафедри анатомії людини ім. М.Г. Туркевича Буковинського державного медичного університету

Протягом останніх десятиліть спостерігається тривожна тенденція погіршення здоров’я молоді, фізичної підготовленості студентів. Це пов’язано не тільки зі змінами, які сталися в економіці, екології, умов праці й побуту населення України, але і з недооцінкою в суспільстві оздоровчої та виховної ролі фізичної культури, що відбилося дефіцитом гармонійного розвитку особистості.

Формування потреби студентів у здоровому способі життя необхідно для того, щоб студент у роки навчання у вузі прийшов до усвідомлення необхідності дотримання здорового способу життя, став згодом не тільки фахівцем у своїй галузі знань, але й людиною, яка володіла б різного роду вміннями й навичками відновлення організму після напруженої роботи.

Більше половини студентів не бажає займатися взагалі. Головна мета занять фізичною культурою, що проводяться в навчальних закладах, це формування фізичної культури особистості, підготовка до соціально-професійної діяльності, збереження і зміцнення здоров’я.

Складовими компонентами освітнього простору фізичної культури є діяльність викладачів, контингент навчальних, матеріально-технічних умов, що створюють цілісну систему, спрямовану на виховання особистості. У сучасних умовах фізичне виховання здійснюється у межах обов’язкового часу, який визначається навчальними планами, а також у поза навчальний час. При цьому зміст навчання постійно скорочується, а діяльність викладачів обмежується спрямованістю на виконання контрольних нормативів навчання [4].

Діяльність педагогічного складу головним чином націлена на оволодіння методикою формування здорового способу життя своїх вихованців через предмет навчання. Формування стійкого зберігаючого здоров’я середовища неможливе без активної діяльності й самих студентів, де вектор їх зусиль спрямовано на оволодіння уміннями й навичками здорового способу життя, способами корекції свого психолого-фізіологічного стану, розуміння виконання тієї чи іншої вправи з точки зору науки.

На сучасному етапі успіхи вищої школи в області фізичної культури залежать від рівня активності й свідомості студентів, їх ставлення до фізичного виховання як до навчальної дисципліни. Але в той же час існують певні витрати в організації навчального процесу, що здійснюють негативний вплив на відвідуваність студентами практичного заняття, їх активність та ініціативність на них [1].

Молодіжний вік є критичним періодом біологічної і психологічної перебудови організму, соціальної адаптації, періодом основних проб та опанування нових типів поведінки, нових соціальних ролей, набуття соціального досвіду. Для молодих людей характерне прагнення до незалежності, до пошуку соціальної ідентифікації, формування системи життєвих цінностей відповідно до структури особистості. Цей віковий період є дуже складним і важливим етапом розвитку людини. Значний вплив на становлення особистості студентів здійснює соціальне оточення: середовище ВНЗ, однокурсники, викладачі, друзі.

Виділяють основні рівні сформованості культури здоров’я у студентів: інформаційно-орієнтовний – здатність орієнтуватися у світі здоров’я й готовність до оздоровчої діяльності; мотиваційний – наявність інтересу й потреби до здоров’я, здорового способу життя; операціональний – готовність до оздоровчої діяльності; праксіологічний – здоровий спосіб життя, різні елементи самостійної поведінки; результуючий – стан здоров’я, обумовлений способом життя й дією інших соціальних чинників [3].

Вочевидь, що з цих позицій фізичне виховання як педагогічний процес повинно базуватися на наступних положеннях: зміцнення здоров’я студентів, профілактика захворюваності засобами фізичної культури і спорту; медичний контроль за організацією фізичного виховання; диференційований підхід при плануванні фізичних навантажень з урахуванням індивідуальних особливостей і стану здоров’я; моніторинг фізичного розвитку й фізичної підготовленості студентів; збільшення рухової активності студентів; пропаганда фізичної культури і спорту як компонентів здорового способу життя; поліпшення якості фізкультурної освіти [2].

Інформування студентів про здоровий спосіб життя здійснюється за допомогою методів кооперативного навчання, які спрямовані на перехід від пасивної форми сприйняття інформації до активної та забезпечують суб’єктивний характер взаємодії педагога і студента. Використання цих методів дозволяє задіяти такі базові характеристики особистості студента, як здатність до пізнання й самопізнання, потреби вищого рівня, ціннісні відносини. Крім того, вони сприяють переоцінці студентами сенсу власної життєдіяльності, здійсненню потреби в досягненні, визнанні, реалізації своїх різноманітних здібностей, у тому числі зі зміни способу життя [4].

Педагог інформує студентів про можливості ВНЗ в цьому напрямі, бере участь із ними в різних заходах, підтримує їх в реалізації здорового способу життя. Вибір форм і методів організації діяльності студентів на етапі збагачення відповідними знаннями включає консультації педагога, участь студентів у фізкультурно-оздоровчих, культурно-масових заходах, позанавчальних формах роботи, що сприяє їх залученню до зберігаючої здоров’я діяльності, збагаченню креативно-діяльнісного досвіду, прояву активності й самостійності в організації власного здорового способу життя.

Застосування педагогічних умов особистісно зорієнтованого виховання студентської молоді щодо залучення їх до цінностей фізичної культури здійснюється з метою ефективної організації змісту освіти з фізичного виховання, що спрямовані на створення найсприятливішого середовища навчання й забезпечення опанування студентами змісту навчання на підставі обміну змістом, індивідуальними здібностями, способами навчання та особистісного саморозвитку. Дотримання педагогічних умов особистісно орієнтованого підходу до фізичного виховання студентів передбачало посилення до них уваги з урахуванням їхніх можливостей й потреб.

Основним завданням педагогічних умов організації обов’язкових занять з фізичного виховання є створення позитивної мотивації занять фізичною культурою й спортом. При цьому велику увагу приділяють створенню позитивного емоційного клімату на навчальних заняттях, розвитку інтересу до фізичної культури й спорту, формуванню мотивів і навичок самостійно займатися фізичними вправами. Важливою педагогічною умовою залучення студентської молоді до цінностей фізичної культури є вдосконалення змісту обов’язкових навчальних занять з фізичного виховання.

Отже, роль педагога має ключове значення в отриманні студентами знань в області фізичної культури й спорту. Здатність забезпечити високу «технічну» підготовку майбутніх фахівців, а також підготовку інтелектуальних, молодих людей, що представляють кращу частину молоді нашої країни, є основним завдання педагога.

Література:

1. Алексюк А.М. Організація самостійної роботи студентів в умовах інтенсифікації навчання: навч. посіб. / А.М. Алексюк, А.А. Аюрзанайн, П. І. Підкасистий, В.А. Козаков та ін. – К: ІСДО, 2009 . – 336 с.

2. Беляничева В.В. Формирование мотивации занятий физической культурой у студентов / В.В. Беляничева, Н.В. Грачева // Саратовский Государственный университет им. Н.Г. Чернышевского. – Саратов, 2011. – 40 с.

3. Красноперова Н.А. Педагогическое обеспечение формирования здорового образа жизни студента / Н.А. Красноперова // Теория и практика физической культуры. – 2005. – № 6. – С. 19.

4. Сичов С.О. Педагогічні умови прилучення студентської молоді до цінностей фізичної культури на обов’язкових заняттях /С.О. Сичов // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. – 2011. – №3. – С. 43.