Філологічні науки / 1. Методика навчання мови і літератури

Аспірантка Микитенко В. О.

Київський університет імені Бориса Грінченка, Україна

Мовна особистість як атрактор лінгводидактики

У наш час дослідники різних галузей наук все частіше почали звертатись до поняття мовної особистості, що можна пояснити багатьма чинниками, а зокрема й сучасною загальнонауковою тенденцією людиноцентризму. У зв'язку з новими науковими відкриттями і збільшенням обсягу інформації різні галузі науки звертаються до особистості як до найскладнішого об'єкту вивчення, через призму якого власне і постає вся наука. Освіта, а зокрема і лінгводидактика, не стали винятком. Тож мовна особистість опинилася під кутом зору багатьох дослідників, але до цього часу не існує загальноприйнятого визначення, яке відображало б усю багатогранність цього поняття. На нашу думку, саме синергетика як універсальне знання про системи, що самоорганізуються і саморозвиваються, здатна у повній мірі охарактеризувати мовну особистість, охопивши усю її різноплановість, а дослідження цього поняття як лінгводидактичного атрактора дозволить конкретизувати його властивості у контексті методичної науки, чим і зумовлена актуальність обраної теми.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні феномену мовної особистості як лінгводидактичного атрактора.

Реалізація поставленої мети потребує виконання таких завдань:

· проаналізувати праці науковців щодо проблем тлумачення мовної особистості і підходів до розуміння цього поняття;

· висвітлити рівень досліджуваності проблеми у сучасній лінгводидактиці;

· обґрунтувати особливості мовної особистості як лінгводидактичного атрактора.

Синергетику як науку досліджували М.О. Качуровський, Г.О.Котельников, І.Р. Пригожин, В.Й. Сугаков, Д.С. Чернавський та ін. Основні положення педагогічної синергетики висвітлено у працях В.Г. Буданова, М.О.Весни, О.В. Вознюка, О.А. Дубасенюка, В.В. Ільїна, В.Г. Кременя, Т.В.Новаченко, В.О. Цикіна, В.В. Шконди та ін.

Особливості формування і розвитку мовної особистості досліджували А.М. Богуш, О.М. Горошкіна, Н.М. Дика, Ю.М. Караулов, О.Л. Лавриненко, В.М. Махінов, Н.В.Петлюченко, С.І. Потапенко та ін.

Традиційно мовну особистість вивчають у трьох аспектах: психолінгвістичному (наприклад, через зв'язок мови і мислення), лінгводидактичному (наприклад, через закономірності навчання мови) і у мові художньої літератури (тобто особливості мовної особистості у художніх текстах). Таку думку поділяють Ю. Караулов [3, 28] і, услід за ним, В.Махінов [4, 61]. На наш погляд, до даного переліку необхідно додати також соціолінгвістичний аспект, враховуючи потужний розвиток соціолінгвістики в останні роки, зокрема вивчення впливу соціальних ролей на формування мовної особистості (йдеться про мовну особистість учня, мовну особистість студента, мовну особистість викладача тощо), соціальних умов розвитку, національних меншин, національної ідентичності, культури, традицій тощо.

Варто зазначити, що у лінгводидактиці існує два підходи до розуміння мовної особистості. За Ю. Карауловим, це цільовий підхід (мовна особистість розглядається як ціль) і методичний (розглядається можливість формування і розвитку мовної особистості) [3, 58]. У рамках цільового підходу мовна особистість постає як така, яка досконало володіє всіма компетентностями, що є її складовими (за О. М. Горошкіною, це мовна, мовленнєва, комунікативна, предметна, прагматична, соціокультурна [5,7-8] тощо). Зокрема, наприклад, окреслюючи стилі педагогічної взаємодії, Н. М. Дика розуміє мовну особистість саме так, виділяючи уміння, якими повинен володіти вчитель, для того, щоб краще забезпечити дитині досягнення цього атрактора [2, 2].

За О. В. Вознюком, «атрактор як поняття є синонімічним поняттям «ціль», «кінцевий стан». Під атрактором розуміють відносно стійкий стан системи, що немовби притягує до себе всю безліч «траєкторій» системи, зумовлених її різними початковими умовами» [1, 89]. Науковець підкреслює, що «атрактор може виявляти різні властивості у системах різної природи» [1, 90]. Зокрема мовна особистість є потужним атрактором для будь-якої лінгвістичної методики зокрема і лінгводидактики загалом. Підкреслимо, що у такому розумінні вона не може бути синергетичною системою, оскільки не здатна до самоорганізації і саморозвитку, адже досягла вже досконалості, найвищого рівня свого розвитку і стала своєрідним ідеалом.

Потрібно зауважити, що такий атрактор буде сталим, незмінним лише у межах чітко визначеного часового проміжку. Із розвитком науки про мову, новими науковими відкриттями, буде змінюватись і змістове наповнення самого поняття мовної особистості, а одже і ціль, мета лінгводидактики буде змінена. Ще кілька років тому, ми могли говорити лише про мовну компетентність, надаючи їй широкого значення. Сучасна мовна освіта виділяє цілий ряд компетенцій і компетентностей, які необхідно формувати у процесі навчання особистості (вони і складають концептуальну основу поняття мовної особистості).

Зауважимо, що як потужний атрактор, здатний змінювати свій зміст під впливом зовнішніх чинників, мовна особистість завжди буде залишатись бажаною, але недосяжною, через пряму залежність від мови і особистості, які є обидві живими синергетичними дисипативними системами. Досягнення лінгводидактикою такого атрактора можливе лише за умови, що мова перестане бути синергетичною системою і припинить свій розвиток на якомусь певному етапі. При цьому зауважимо, що навіть беручи до уваги так звані “мертві” мови (а наука про них теж характеризується постійним розвитком), важко знайти особистість, яка користувалася б такою мовою на найвищому рівні розвитку окреслених компетентностей.

Отже, як лінгводидактичний атрактор мовна особистість виникає в результаті взаємодії двох синергетичних систем (мови та особистості) і характеризується найвищим рівнем розвитку окреслених компетентностей і відносною стійкістю, але здатністю набувати структурних змін у залежності від початкових умов системи, що нею притягується, а також змінювати свій зміст під впливом зовнішніх чинників.

Література:

1. Вознюк О. В. Педагогічна синергетика: генеза, теорія і практика: монографія / О. В. Вознюк – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2012. – 707 с.

2. Дика Н. М. Вибір стилю педагогічної взаємодії – запорука розвитку компетентної мовної особистості [Електронний ресурс] / Н.М. Дика // Матеріали ХІІІ Міжнародної науково-практичної конференції професорсько-викладацького складу «Україна в євроінтеграційних процесах» (17). – 2008. – С. 38-43. – Режим доступу: http://elibrary.kubg.edu.ua/2322/1/Dyka_N_MK3_GI.pdf – 20.03.15.

3. Караулов Ю. Н. Русский язык и языковая личность / Ю.Н.Караулов. – Изд. 6-е. – М.: URSS, 2007. – 263 с.

4. Махінов В. М. Становлення мовної особистості в історії розвитку європейського соціокультурного освітнього простору: монографія / В.М.Махінов; Нац. пед. ун-т ім. М. П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2012. – 427 с.

5. Формування мовної особистості учня / О. М. Горошкіна [та ін.]; Упр. освіти і науки Луган. облдержадмін., Луган. обл. ін-т післядиплом. пед. освіти. – Луганськ: [СПД Рєзніков В. С.], 2008. – 212 с.