Філологічні науки/3.Теоретичні і методологічні проблеми дослідження мови

Тищенко О.О.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ТВОРЕННЯ ІМЕННИКІВ ЖІНОЧОГО РОДУ НА ПОЗНАЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОСТЕЙ У НОВОГРЕЦЬКІЙ МОВІ

Характерною особливістю категорії іменникового роду в новогрецькій мові є варіативність в оформленні іменників у певній грамемі роду. Варіативність стосується грамем як чоловічого, так і жіночого роду. Проте стосовно оформлення іменників у жіночому роді вона проявляється найінтенсивніше.

Це дослідження зосереджено на творенні іменників жіночого роду на позначення національностей, а також територіальної належності поза межами Греції.

У новогрецькій мові іменники жіночого роду на позначення національностей творяться за допомогою синтетичних способів творення.

Проведене дослідження показало, що найпоширенішим способом творення іменників жіночого роду від відповідних іменників чоловічого роду, що називають національності, є флективний спосіб.

Флексіями, за допомогою яких творяться вищезгадані іменники жіночого роду, є -α та –η.

За допомогою флексії -α протиставлено такі пари іменників чоловічого та жіночого роду: ο Βιετναμέζος – η Βιετναμέζα, ο Βούλγαρος – η Βουλγάρα, ο Βραζιλιάνος – η Βραζιλιάνα, ο Ινδονήσιος - η Ινδονήσια, ο Καζάχος – η Καζάχα, ο Μαυροβούνιος – η Μαυροβούνια, ο Παναμέζος – η Παναμέζα, ο Σλοβάκος – η Σλοβάκα, ο Σλοβένος – η Σλοβένα, ο Τσέχος – η Τσέχα, ο Τυνήσιος – η Τυνήσια, ο Φιλιππινέζος – η Φιλιππινέζα, ο Χαβανέζος – η Χαβανέζα, ο Χονγκ-κονγκέζος – η Χονγκ-κονγκέζα тощо.

На основі проведеного дослідження можна виділити такі основні групи іменників, що співвідносяться за допомогою флексії -α, це ті пари, де іменник чоловічого роду:

1) має суфікс -έζ(ος): ο Λιβανέζος – η Λιβανέζα.

2) має ненаголошений суфікс -ν(ος): ο Μεξικάνος – η Μεξικάνα.

3) має суфікс -ι(ός), -ι(ος): ο Αιγύπτιος – η Αιγύπτια.

4) закінчується на ненаголошене -ός: ο Τσέχος – η Τσέχα.

На основі флексії -η співвідносяться такі пари іменників: ο Αλγερινός – η Αλγερινή, ο Αυστραλός – η Αυστραλή, ο Αυστριακός – η Αυστριακή, ο Εσθονός – η Εσθονή, ο Ζαїρινός – η Ζαїρινή, ο Ινδός – η Ινδή, о Ισλανδός – η Ισλανδή, ο Λιθουανός – η Λιθουανή, ο Μαροκινός – η Μαροκινή, ο Νιγηριανός – η Νιγηριανή, ο Νικαραγουανός – η Νικαραγουανή, ο Παραγουανός – η Παραγουανή тощо.

За допомогою флексії -η протиставляються тільки ті пари іменників, у яких іменник чоловічого роду закінчується на наголошене -ός: ο Ουαλός – η Ουαλή, серед цієї групи найбільшу кількість становлять іменники жіночого роду, протиставлені іменникам чоловічого роду, що мають наголошений суфікс -ν(ός): ο Λετονός – η Λετονή.

Суфіксальний спосіб використовується для творення іменників жіночого роду на позначення національностей та територіальної належності поза межами Греції за допомогою наступних суфіксів:

1) -ισσ(α): ο Κενυάτης – η Κενυάτισσα, ο Κορεάτης – η Κορεάτισσα, ο Κροάτης –

η Κροάτισσα, ο Μαυροθαλασσίτης – η Μαυροθαλασσίτισσα, ο Μικρασιάτης – η Μικρασιάτισσα, ο Σαουδάραβας – η Σαουδαράβισσα.

Сюди відносяться переважно іменники жіночого роду, утворені від іменника чоловічого роду з суфіксом -τ(ης).

2) -ίδ(α): ο Γάλλος – η Γαλλίδα, ο Γερμανός – η Γερμανίδα, ο Λευκορώσος – η

Λευκορωσίδα, ο Πορτογάλος – η Πορτογαλίδα.

3) -ίν(α): 1 пара іменників: ο Αιθίοπας – η Αιθιοπίνα.

4) -άλ(α): 1 пара іменників: ο Τούρκος – η Τουρκάλα.

Існує також єдина пара іменників, яка протиставляється за допомогою аналітичного (артиклевого) способу: ο/η Αγγλοσάξονας.

Дуже поширеним явищем є наявність варіативних форм іменників жіночого роду. Вони можуть траплятися тоді, коли наявна варіативність форм іменників чоловічого роду. У такому випадку такі варіативні форми звичайно розрізнюються за функціональним стилем уживання: ο Καναδός/розм.Καναδέζος – η Καναδή/розм.Καναδέζα, ο Πολωνός/розм. Πολωνέζος – η Πολωνή/розм. Πολωνέζα, ο Πορτορικανός/розм.Πορτορικάνος – η Πορτορικανή/розм. Πορτορικάνα. Іноді форми чоловічого роду існують паралельно без розрізнення за функціональним стилем, так само паралельно існують і відповідні іменники жіночого роду: ο Μεξικανός/Μεξικάνος – η Μεξικανή/Μεξικάνα.

Значно менш частішими є випадки, коли існують паралельні форми жіночого роду, тоді як у чоловічому роді існує лише одна форма: ο Αλβανός – η Αλβανή/Αλβανίδα, ο Ελβετός – η Ελβετή/Ελβετίδα, ο Ισπανός – η Ισπανή/Ισπανίδα, ο Νορβηγός – η Νορβηγή/Νορβηγίδα, ο Νεοζηλανδός – η Νεοζηλανδή/розм.Νεοζηλανδέζα.

Можливими також є випадки, коли існує три паралельних форми у чоловічому та відповідно жіночому роді, з яких лише одна розрізнюється за функціональним стилем вживання: ο Σικελός/Σικελιώτης/розм.Σιτσιλιανός – η Σικελή/Σικελιώτισσα/розм.Σιτσιλιάνα.

Поодиноко трапляються випадки, коли у чоловічому роді відбувається розрізнення варіативних форм за стилем мовлення, а у жіночому роді наявна лише одна форма: ο Αργεντινός/розм.Αργεντίνος - η Αργεντινή, ο Σάρδος/Σαρδηνός – η Σαρδηνή.

Література:

1. Вихованець І. Р., Городенська К. Г. Теоретична морфологія української мови. — К., 2004. - 398с.

2. Λεξικό για το σχολείο και το γραφείο / [Μπαμπινιώτης Γ.]. – Αθήνα, 2004. – 1263 σ.