Мотольська Д. В.

Чернівецький національний університет ім. Ю.Федьковича

Сучасна концептологія: концепти, їхня класифікація та засоби вираження

У рамках сучасної антропоцентричної парадигми виникла необхідність розглядати мову з точки зору її участі в пізнавальній діяльності людини. Вивченням процесів отримання, відображення та зберігання знань у мовних формах займається когнітивна лінгвістика. Коли йдеться про вищевказані процеси, а також про формування думки та оцінки оточуючого світу, припускається одночасно існування різних форм їхньої репрезентації у свідомості людини у вигляді певних ментальних структур. Такими структурами виступають концепти.

Термін концепт входить до поняттєвого апарату таких галузей лінгвістики, як лексична семантика, логічний аналіз природної мови, етнолінгвістика. У когнітивній лінгвістиці терміну концепт відведено центральне місце.

Під мовним концептом ми розуміємо семантичну категорію, що діє в системі логічних відношень і являє собою вербалізоване вираження певного культурного контексту з усім розмаїттям супровідних значень, уявлень й асоціацій, який є, у свою чергу, елементом концептуальної картини світу як окремої людини, так і людської спільноти. Концепт має динамічну сутність, він здатний поповнюватися, змінюватися та відбивати людський досвід.

Ядром концепту є стрижневе слово, смислова домінанта, що у процесі осмислення “обростає” новими семами, які в тексті реалізуються через мовні одиниці (слово, словосполучення, речення).

Ширше визначення концепту, на нашу думку, подають автори видання “Краткий словарь когнитивных терминов”, де концепт – “це термін, що служить для пояснення одиниць ментальних або психічних ресурсів нашої свідомості та тієї інформаційної структури, яка відбиває знання і досвід людини: оперативно-змістова одиниця пам`яті, ментального лексикону, концептуальної системи та мови мозку, всієї картини світу, відбитої в людській психіці” [4].

На сьогоднішній день типологія концептів знаходиться в стадії розробки, а в дослідженнях наводяться численні класифікації концептів за різними критеріями.

         Найбільш часто пропоновані типології можна умовно поділити на кілька груп:

         1. Семантичні класифікації: автори розглядають концепти з позиції сфери їх уживання, роблячи акцент на смисловому значенні. Так, у роботі Д. С. Лихачова "Концептосфера російської мови" представлено поділ концептів з точки зору їх тематики. Подібні тематичні сукупності утворюють емоційну, освітню, текстову та інші концептосфери [7].

         А. Я. Гуревич поділяє лінгвокультурні концепти на філософські категорії (час, простір, причина, зміна, рух), і соціальні, так звані культурні категорії (свобода, право, справедливість, праця, багатство, власність) [2].

         2. Класифікації концептів на основі їх вираження та функціонування в мові. До цієї групи можна віднесли типології концептів, запропоновані Є. В. Образцовою, А. П. Бабушкіним, М. М. Болдирєвим, та ін.).

Концепт як об'єкт лінгвістичних досліджень має вербальне вираження.   Це   положення,   на   яке   спираються   чи   не   всі когнітивні лінгвісти-практики. Мова є природною й основною формою функціонування концептів [6]; вона дає найкращий доступ до концептів, у ній закріплено найважливіші для мовно-культурної спільноти концепти. Концепти, не виражені в мові взагалі, слід, очевидно, досліджувати нелінгвістичними метода­ми.   Проте   той   факт,   що   когнітивна  лінгвістика   розглядає вербалізовані концепти, не означає, що вони не можуть мати інших, немовних способів маніфестації. Ми приймаємо таке термінологічне розмежування: терміни «виразник концепту», «актуалізатор концепту» та «активатор концепту» охоплюють як мовні, так   і   позамовні   маніфестанти   концепту, а терміни «вербалізатор», «мовний виразник», «засіб вербалізації», «засіб мовної репрезентації», «засіб мовного представлення» стосу­ються тільки перших [3].

Досліджуючи концепт, важливо чітко окреслити засоби його вираження. З. Д. Попова та Й. А. Стернін указують на те, що «специфічно системномовні чинники (частиномовна на­лежність) регулюють можливість вираження тих чи тих ознак глобального концепту в тій чи тій частиномовній формі» [5]. Тому ми вважаємо, що необхідним аспектом дослідження концептів є залучення однослівних виразників концепту, незалежно від того, до якої частини мови вони належать [5]. Аналізуючи концепт, ім'ям якого виступає іменник, залучають до розгляду, наприклад, прикмет­ники й дієслова, пов'язані з ним (іменником) дериваційними зв'язками.

До вербалізаторів концептів у широкому розумінні нале­жать етимології слів, що виражають те чи інше поняття, синонімія, антоніми, коло сполучуваності,  типові синтаксичні позиції, контексти вживання, семантичні поля, оцінки, образні асоціації, метафорика, фразеологія, мовні шаблони [1]. Інакше кажучи, парадигматичні й синтагматичні зв'язки верба­лізаторів концепту утворюють сферу його реалізації, особливу для кожного концепту. Аналізуючи ці дані, можна реконстру­ювати концепт. До засобів мовної репрезентації концептів також зараховують дефініції, семи у складі окремих семем, висловлю­вання, тексти й сукупності текстів [5].

Література:

1.     Арутюнова Н. Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт / Н. Д. Арутюнова. – М.: Наука, 1988. – С. 3

2.     Бабушкин А. П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике языка./ А. П. Бабушкин. - Воронеж: Изд-во Ворон. ун-та, 1996. – 104 с.

3.     Жаботинская С.А. Когнитивная лингвистика: принципы концептуального моделирования //. Лінгвістичні студії. – Черкаси: Сіяч. 1997. – Вип. ІІ. – С. 3-11.

4.     Кубрякова Е. С., Демьянков В. З., Панкрац Ю. Г., Лузина Н. Г. Краткий словарь когнитивных терминов. - М.: Наука, 1988. с.90

5.     Мартинюк А. П.  Метафора у структурі значення англомовних вторинних номінацій чоловічої та жіночої референції / А. П.  Мартинюк // Нова філологія: Збірник наукових праць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - № 27 .

6.     Никитин  М. В.  Курс  лингвистической  семантики / М. В.  Никитин. – СПб.: Научный центр проблем диалога, 1997.

7.     Солдатова М.А. Понятие лингвокультурного концепта в лингвистических исследованиях / М.А.Солдатова // II Международные Бодуэновские чтения: Казанская лингвистическая школа: традиции и современность (Казань, 11-13 декабря 2003 г.): Труды и материалы: В 2 т. / Под общ. ред. К.Р.Галиуллина, Г.А.Николаева.– Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2003.– Т. 2.- С.110-112.