Политология/ 1. Современные избирательные технологии

Лютко Н.В., Седлецька В.М.

Хмельницький національний університет

Вербальний імідж політика

Імідж людини — це думка про цю людину у групи людей в результаті сформованого у їхній психіці образу цієї людини, що виникла внаслідок прямого їхнього контакту з цією людиною або внаслідок отриманої про цю людину інформації від інших людей [4].

Як стверджують фахівці, у наш час у політичній сфері йде боротьба між іміджами політиків, а не між їхніми політичними програмами, ідеологічними спрямованостями.

Імідж політичний — образ, який цілеспрямовано формується й покликаний справити емоційно-психологічний вплив на певних осіб з метою популяризації, політичної реклами і т.ін.[3]. Це не просто психічний образ свідомості як відображення реальності. Це спеціально змодельоване цілеспрямоване відображення, тобто відображення образу, уже створеного професіоналами, так званими іміджмейкерами, на основі певної реальності.[2].

Дослідження особливостей формування іміджу політика в українських політичних реаліях – актуальна проблема вітчизняної політичної науки. В Україні до проблем формування іміджу зверталися, зокрема, Д. Видрін, Г. Почепцов, В. Королько, А. Гуцал, С. Недбаєвський, М. Томенко, В. Кривошеїн, Т. Чередниченко, В.Бебик та ін.

Населення формує своє уявлення про політика не на підставі безпосередніх контактів, як при звичайному знайомстві, а на основі його символічних уявлень в межах суспільних комунікацій. Дія іміджу полягає в тому, що населення отримує інформаційний і політичний продукт, який максимально відповідає їх інтересам. Імідж виступає певним зв’язком між політиком і аудиторією [3].

Вербальний імідж (від лат. Verbalis - «словесний»; це його манера говорити і писати) – це думка, що формується про людину на основі її мовної продукції. Отже, лексичний запас, вимова, інтонація, грамотність та логічна будова фраз та структурних частин промови, змістова наповненість, говір людини – це складники іміджу[1].

Вербальний імідж має такі складові:

- Звуковий компонент – діапазон інтонування, дикція, тембр і сила голосу

- Мовний компонент – словниковий запас, логіка мовлення, аргументованість.

Основною якістю вимови, що може зробити її привабливою або, навпаки, непривабливою є інтонація того, хто говорить. Інтонація, або мелодика мови, полягає в особливій виразності звучного слова. Інтонаційна виразність разом із фіксацією логічності і змістовності важливих відрізків тексту свідчить про багатство особи, її інтелектуальну підготовку, здатність співвідноситися в звучному слові з аудиторією, для якої мова оратора стає не мукою, а насолодою [5].

На формування думки про політика впливає також темп його мовлення, який, у свою чергу, суттєво залежить від розставляння пауз. Правильно зроблені паузи, з одного боку, свідчать про свободу й самостійність мислення особи, відчуття нею комфортності під час комунікативної взаємодії, а з другого боку - демонструють повагу до співрозмовників, які отримують можливість під час пауз висловити свої погляди стосовно певного питання.

Тембром є особливе голосове забарвлення, наявне в кожному достатньо розвиненому голосі. Дикцією в свою чергу називають ясну виразну вимову, що дозволяє забезпечити донесення змісту мови до слухача. Дикція забезпечується правильною і активною артикуляцією і залежить від темпу мови. Для високого рівня ораторської майстерності характерно те, що його легко слухати, у нього немає скоромовок, "проковтування" окремих складів і звуків.

Сила голосу - це не тільки його гучність, але і сила впливу на психіку: волю, почуття, свідомість слухачів.[5]

Найважливіший показник мовної культури оратора - це багатий словниковий запас, точність і образність фраз і висловів, це здатність лаконічно і просто сформулювати свою думку.

Таким чином, успіх публічного виступу та, як наслідок, вдала політична діяльність політика залежить від його можливості переконати слухачів, на що багато в чому впливає культура мови, смислова точність вислову, ясність, інформаційна насиченість та логічність мовлення.

Література

1. Бабак М. Вербальний імідж публічної особи як складова частина комунікативних технологій (поради молодим політикам) [Електронний ресурс]/ Бабак М. – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article&article=1470

2. Ганжуров Ю.Парламентське лобіювання в контексті політичної комунікації [Електронний ресурс]/Ю.Ганжуров//Політ. менеджмент — 2005. — № 4. — С. 50-62.– Режим доступу: http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=42&c=841.

3. Імідж політичний [Електронний ресурс]//Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. – Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Імідж_політичний

4. Імідж [Електронний ресурс]//Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії. - Режим доступу: http://uk.wikipedia.org/wiki/Імідж

5. Олійник О. Риторика: Навч. посіб. для студ. вузів.[Електронний ресурс] /Ольга Олійник. – Київ.: Кондор, 2009. – 170 с.– Режим доступу: http://pidruchniki.com/17190512/ritorika/tehnika_movi_komponenti_tehniki_movi