Южека Р.С., Амбражей О.А.

Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Україна

Особливості оподаткування суб’єктів господарської діяльності

Кожна конкретна податкова система є відображенням податкової політики, яка проводиться державою. Податкова система являє собою сукупність податків, зборів, інших обов`язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, що діють у встановленому законом порядку. Податкова політика здійснюється державою, виходячи із завдань соціально-економічного розвитку, і визначає сутність, структуру і роль системи оподаткування. Питаннями щодо удосконалення та раціоналізації податкової системи країни досі залишається актуальним та не розкритим у повному обсязі. Реаліями України є високе податкове навантаження, що становиться чи не найбільшу проблему податкової системи, особливо стосовно податків з прибутків суб’єктів господарювання.

В системі державних фінансів центральне місце належить саме податкам. Вони, як система економічних розподільних відносин, охоплюють фактично все суспільство, на відміну від інших ланок фінансової системи, які мають більш обмежене функціонування. Це, зокрема, пов’язано з тим, що податки повинні забезпечувати виконання державою її основних функцій. Кожна особа (фізична чи юридична) зобов’язана сплачувати податки, встановлені Податковим кодексом України та іншими законами з питань митної справи, податків та зборів. Цей принцип знаходить своє вираження у ст. 67 розділу другого Конституції України: «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених Законом» [1].

Податок — це обов’язковий платіж до бюджету відповідного рівня або до позабюджетного фонду, що здійснюється юридичними і фізичними особами в порядку і розмірах, установлених законом [2, с. 247]. На думку Т. Демченка, податки — це система суспільних відносин перерозподілу створеного продукту, у ході яких провадиться вилучення частини доходів юридичних та фізичних осіб на користь держави для її забезпечення і вторинного перерозподілу на користь інших юридичних і фізичних осіб та на громадські потреби [3, с. 70].

Вперше науково обґрунтовану концепцію оподаткування запропонував А. Сміт, який визначив наступні базові принципи оподаткування: 1) усі громадяни повинні брати участь в утриманні уряду пропорційно до своїх доходів, які вони отримують під захистом та опікою держави — тобто потрібно дотримуватися рівності оподаткування; 2) податки повинні бути чітко визначені, а не довільні — це означає встановлення термінів сплати, способів платежу, сум податків, зрозумілих для платника і всіх інших осіб; 3) податки повинні стягуватися в такий момент і в такий спосіб, щоб це було вчасно й зручно для платника — ця необхідна умова оподаткування передбачає зручність їх справляння; 4) кожний податок має бути розроблений так, щоб якомога менше вилучати грошей у платників понад той дохід, який вони приносять у скарбницю — тобто забезпечити дешевину справляння податків (великі витрати на утримання податків роблять сам податок недоцільним) [3, с. 91]. Він підкреслив, що податки для того, хто їх сплачує — ознака не рабства, а свободи.

Податки є важливою частиною механізму державного регулювання господарської діяльності, що визначено у статті 17 Господарського кодексу України (ГКУ) [3]. Зокрема, в ГКУ встановлено, що система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб’єктів господарювання та громадян. З метою вирішення найважливіших економічних і соціальних завдань держави закони, якими регулюється оподаткування суб’єктів господарювання, повинні передбачати: оптимальне поєднання фіскальної та стимулюючої функцій оподаткування; стабільність (незмінність) протягом кількох років загальних правил оподаткування; усунення подвійного оподаткування; узгодженість з податковими системами інших країн. Стосовно розмірів ставок, то ГКУ визначено, що ставки податків мають нормативний характер і не можуть встановлюватись індивідуально для окремого суб’єкта господарювання, і система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб’єктів господарювання. При цьому податки та інші обов’язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб’єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності [4].

Цікавою думкою науковців та практиків, наприклад, І. Горобиньської, є ідея щодо введення самооподаткування — виду податків, якій існував у недалекому минулому. Згідно цього податку — кожен житель села, селища сплачував певну суму грошей, які цільовим призначенням йшли на впорядкування населеного пункту, будівництво доріг, інші громадські потреби. Але на жаль, закон який регулював цю систему втратив чинність [5, c.29].

На сьогоднішній день в Україні діє спрощена система оподаткування суб’єктів малого підприємництва. Її особливості визначені у XIV розділі Податкового кодексу України (ПКУ) [6]. Спрощена система оподаткування — це свого роду стимул для розвитку малого підприємництва, тому що за її рахунок: 1) відбувається поліпшення фінансового стану суб’єктів малого підприємництва внаслідок зменшення податкового навантаження; 2) стає можливою економія обігових коштів через зменшення облікових процедур [6]. Впровадження в Україні спрощеної системи оподаткування малого бізнесу справило помітний позитивний вплив на стан надходжень до бюджету та розвиток малого бізнесу.

Таким чином, податкова система держави повинна відображати певні особливості країни: рівень розвитку економіки соціальної сфери, її зовнішню і внутрішню політику, географічне положення, кліматичні умови тощо. Адже в світі немає хоча б двох країн з однаковими системами оподаткування. Податкова система України перебуває на етапі кардинальних перетворень. В державі постійно проводилась політика зміни системи оподаткування, але, на жаль, не завжди продумана, економічно обґрунтована, та не завжди це відбувалось у комплексі з іншими фінансовими нововведеннями. Погоджуючись із думкою Г. Михальчинця, зазначимо, що при реалізації податкових новацій, потрібно чітко сформувати та узгодити державну політику у сфері підтримки малого підприємництва із планом дій та системою контролю як проміжних, так і кінцевих результатів, а також обмежити втручання органів державної влади в діяльність суб’єкта господарювання [7]. Податки завжди є тягарем, але держава має зробити все можливе для створення такої податкової системи, яка буде не лише обтяжувати, а й стимулювати (особливі форми оподаткування, податкові пільги, податкові знижки тощо) функціонування суб’єктів господарювання незалежно від їх розмірів — малі, середні чи великі.

Література:

1. Конституція України: станом на вересень 2014 р. / Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — 141 с. : [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/

2. Наливайко Л. Р. Тлумачний термінологічний словник з конституційного права (Explanatory Terminological Dictionary on Constitutional law) / Л. Р. Наливайко, М. В. Беляєва. — 2-е вид. допов. — Запоріжжя : Дніпровський металург, 2010. — 304 с.

3. Кулик В.В. Податки у системі відтворення національної економіки // «Фінанси України». — № 11. — 2003. — С.91.

3. Демченко Т.М. Податкова політика як інструмент відтворювального процесу // «Актуальні проблеми економіки». — № 2. — 2004. — С.69-75.

4. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — №№ 18-22. — Ст. 144.

5. Горобінська І.В. Аналіз податкового навантаження та його вплив на динаміку ділової активності / І. Горобінська // «Актуальні проблеми економіки». — № 10. — 2004. — С.26–33.

6. Державна фіскальна служба України // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://sta-sumy.gov.ua/

7. Михальчинець Г. Оподаткування малого бізнесу як напрям розвитку підприємництва в Україні / Г. Михальчинець // «Молодий вчений». — № 11 (14) . — Економічні науки. — с. 79-83