Право/ 2.Административное и финансовое право.

Студентка, Акусок Я.О.

Криворізький національний університет, Україна

Проблемні питання фінансової відповідальності за порушення податкового законодавства

Конституція України  (ст. 67) визначила обов’язок кожного громадянина сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом, щорічно подавати до податкових інспекцій декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, врегульованому законом [1].

Економічна реформа в Україні, розбудова соціально орієнтованої змішаної економіки не послабила, а, навпаки, загострила процеси боротьби з економічними правопорушеннями. Основна частка економічних правопорушень тісно пов’язана з порушенням податкового законодавства. Несплата або неповна сплата суб’єктами господарювання податків, зборів та інших обов’язкових платежів призводить до невиконання дохідної частини бюджету та державних програм, зниження затрат на соціальні потреби тощо. Нестабільність і недосконалість податкової системи, та, як результат, недосконалість податкового законодавства є головними причинами як зростання економічних правопорушень в цілому, так і правопорушень у сфері оподаткування зокрема. Останнім часом спостерігається підвищений інтерес до питання юридичної відповідальності за порушення податкового законодавства[2].

У літературі фінансово-правова відповідальність у податковій сфері визначається як обов’язок особи, що вчинила податкове правопорушення, перетерпіти позбавлення майнового характеру через застосування контролюючими органами фінансових санкцій у порядку, встановленому законом про податки і збори [3]. Відповідно до ст. 111 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені. Штрафна (фінансова)санкція – це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ст. 14.1.265 Податкового кодексу України).

Фінансові санкції у вигляді штрафу є абсолютно визначеними і немає будь-яких відомостей про застосування пом’якшуючих чи обтяжуючих обставин до порушників податкового законодавства[4].

Також варто врегулювати питання щодо елементів фінансової відповідальності, а саме, що стосується суб’єктивної сторони: мотив, мета та вина. При цьому є негативним, що не враховуються причини самого вчинення правопорушення і варто було б розмежувати вчинення порушень при наявності суб’єктивних та об’єктивних причин, які останні в свою чергу тягнуть за собою при інших видах юридичної відповідальності певні пом’якшення для правопорушника. При цьому не реалізується принцип індивідуальності при застосування штрафних санкцій, що являється порушенням прав та свобод людини та громадянина[5].

Серйозні перешкоди у комплексному дослідженні проблем фінансово-правової відповідальності також викликають досить часті зміни законодавства, що вносяться різними суб’єктами законодавчої ініціативи.

Аналізуючи законодавче закріплення застосування фінансових санкцій варто зазначити, що на сьогодні не існує чітко закріпленої форми притягнення порушників до фінансової відповідальності. Але керуючись положеннями податкового законодавства можна чітко зробити висновок, що фінансова відповідальність – це є вид юридичної відповідальності, а не адміністративної.

Отжe, норми Податкового кодексу України про застосування фінансових санкцій потребує явного вдосконалення щодо процесуальної форми, складу порушення та дотримання основних конституційних принципів, а саме індивідуалізації[1]. Також ватро враховувати, щоб застосування фінансових санкцій не лише було джерелом поповнення бюджету відповідного рівня, але й, насамперед, мало превентивну ціль для подальшого попередження вчинення правопорушень.

На наш погляд, упущенням, яке  потребує вдосконалення є те, що деякі статті глави 11  Кодексу стосовно відповідальності,  передбачають відповідальність осіб, що не є зазначеними у п. 110.1, що призводить до суперечливого трактування цієї норми. Наприклад, за неподання банками або іншими фінансовими установами відповідним органам державної податкової служби в установлений строк повідомлення про відкриття або закриття рахунків платників податків притягуються до відповідальності банки або інші фінансові установи і не в якості платників податків, а фінансових установ [2].

Також потребує також більш чіткого формулювання положення, визначені у ст. 120 Кодексу стосовно того, що  в якості суб’єктів відповідних порушень вказані «інші особи, зобов’язані нараховувати та сплачувати податки, збори» [2]. Використання цього загального терміну призводить до множинного тлумачення категорії винних, що може зумовити перевищення повноважень контролюючих органів при застосуванні санкцій. Тому вважаємо доцільним законодавчо встановити перелік таких осіб, який регулювався б постановами Кабінету Міністрів України, або  внесенням змін відповідними законами.

Література:

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № – 30.
2. Податковий кодекс України від 02.12.2010, з змінами станом на 18.01.2013
3.   Практичний коментар до Податкового кодексу України. Міністерство фінансів України. www.rada.gov.ua

4. Войтенко І.С. Санкції за порушення податкового законодавства, Запоріжжя: КПУ,2001.–404с
5. Лук’янець Д.М. Фінансова відповідальність за Податковим кодексом України: недоліки правового регулювання – 12.00.07/ Нац. акад. держ. податк. служби України. — Ірпінь, 2005. - 187 с.