Право/4. Трудовое право, и право социального обеспечения

К.ю.н. Бахновська І.П., Рабей Н.Р.

Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

ПРОБЛЕМИ ДИСКРИМІНАЦІЇ ЗА ОЗНАКОЮ ВІКУ В СФЕРІ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН В ПЕРІОД РЕФОРМУВАННЯ УКРАЇНИ

Проблема нестабільності розвитку економіки України породжує безліч негативних явищ, до яких можна віднести й вплив на процес реалізації права на працю. В таких умовах проявляється жорстка конкуренція на ринку праці, а це в свою чергу, часто призводить до збільшення порушень трудових прав працівників у формі дискримінації. Як наслідок – зниження рівня зайнятості окремих категорій працівників. До того ж, в останній час, все більшого поширення набуває дискримінація за ознакою віку.

Дискримінація за віком у сфері праці є не лише порушенням прав людини. Це також створює напругу в трудових правовідносинах, стає причиною ворожого ставлення одних груп працівників до інших і, безумовно, викликає соціально-економічну нерівність. При цьому, вікова дискримінація поділяється на два види: дискримінацію «молоді» та дискримінацію «літніх людей». Поки на ринку праці існуватиме така ситуація роботодавець не матиме гарних працівників, а в країні існуватиме велика кількість кваліфікованих безробітних спеціалістів.

Саме тому забезпечення рівності та недопущення вікової і будь-якої іншої дискримінації у сфері праці є надзвичайно актуальним питанням. Демографічне старіння нації також обумовлює важливість вирішення питання про використання трудового потенціалу літніх людей, оскільки на сьогоднішній день скорочується чисельність населення працездатного віку, які вступають на ринок праці, починаючи трудову кар’єру, порівняно з чисельністю населення, яке виходить на пенсію та покидає ринок праці.

Проблема дискримінації в трудових правовідносинах піднімалася в працях Н. Болотіної, О. Дуюнової, В. Венедиктової, О. Дашковської, Д. Панькова, О. Панасюка, В. Солдаткіна, О. Тищенко, С. Черноус, Ю. Щотової, О. Ярошенка та інших. Однак, варто зазначити, що реформи, які проводяться сьогодні в Україні, а також реалії сучасного ринку праці обумовлюють необхідність постійного вдосконалення норм трудового законодавства та механізмів його реалізації. Й по сьогоднішній день залишається ще порівняно малодослідженою проблема вікової дискримінації, яка потребує комплексного вивчення і аналізу.

Термін «дискримінація» походить від латинського слова і в сфері праці означає диференційоване відношення роботодавця до працівника чи групи працівників, які відрізняються за певною соціально-демографічною ознакою, що обмежує їх можливості в процесі трудової діяльності та на ринку праці [1, c. 173].

Конвенція «Про дискримінацію в галузі праці та занять» зазначає, що під дискримінацією слід розуміти «будь-яке розрізнення, недопущення або перевагу, що робиться за ознакою раси, кольору шкіри, статті, релігії, політичних переконань, іноземного походження або соціального походження і призводить до знищення або порушення рівності можливостей чи поводження в галузі праці та занять».

Однак, як можна бачити, ця Конвенція, хоч і встановлює невичерпний перелік розрізнень, недопущень та переваг, вже ж не вказує серед них поняття «вік». Це ускладнює реалізацію ефективного захисту працівників від дискримінації за віком. Ознаку «віку» не виділено окремо не лише даною Конвенцією, але й іншими міжнародними актами, що закріплюють принцип недопущення дискримінації у сфері праці.

Наприклад, стаття 24 Конституції України серед ознак дискримінації не називає вік, зазначаючи, що не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статті, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками [3].

Хоча поняття «інші ознаки» дає можливість віднести до них ознаку віку, ця нечіткість не допомагає створенню належних умов для дієвого захисту трудових прав працівників. З огляду на те, що заборона обмежень за віковою ознакою прямо не зазначена в Конституції, категорії «молоді» та «літніх людей» позбавлені можливості захищати свої конституційні права і свободи шляхом посилання на відповідні конституційні норми.

Кодекс законів про працю України гарантує рівність трудових прав працівників незалежно від будь-яких обставин. Однак, він також окремо не визначає вік як можливу підставу дискримінації. У частині 3 статті 22 даного нормативного акту вказується, що «вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватися законодавством України».

Однак ця норма права часто некоректно трактується роботодавцями, і сприймається ними, як дозвіл на встановлення обмежень при пошуку працівників, в тому числі і за віковим критерієм. Тому аналізуючи вакансії при прийомі на роботу, можна зробити висновок, що більшість з них містить вікові обмеження. Вікові обмеженні містяться у 15% газетних оголошень та у 58% Інтернет-оголошень. Згідно з оприлюдненими результатами опитування 49,9 % респондентів вважають, що в Україні існує дискримінація, серед них 51,7 % певні, що в основному вона має вікову ознаку. На сьогодні в Україні близько третини безробітних становлять люди віком від 40 до 59 років. Представники саме цієї вікової категорії мають найбільший життєвий та фаховий досвід, але через низку причин часто опиняються «за бортом» ринку праці [4].

Проблема дискримінації літніх людей на ринку праці полягає не стільки в низькій конкурентоспроможності старшого покоління у порівнянні з молодим, скільки у великій кількості стереотипів та упередженому ставленні до людей старшого віку з боку роботодавців. До того ж, часто літні люди не мають досвіду судового захисту своїх інтересів, а тому не володіють відповідними знаннями в цій сфері, і нерідко навіть не пробують захищати свої права, звертаючись до суду.

Лише 9,7% з тих, хто стикався у своєму професійному житті з проявами вікової дискримінації, намагалися боротися за свої права, звертаючись до суду та правозахисних організацій. Інші 90,3% не робили цього [4].

У Проекті Закону України «Про запобігання дискримінації щодо осіб літнього і похилого віку в Україні» вживається термін «особи літнього віку», тобто особи віком старше 50 років. Але в сучасних умовах дискримінації у сфері праці піддаються не лише працівники 50-60 років, але й набагато молодшого віку. Тому важливо виокремити ще одну категорію, яка потребує додаткового захисту – працівники 40-50 років, які також часто зазнають дискримінаційних утисків з боку роботодавців [6, c. 67].

Захист молоді від дискримінації практично залишається поза увагою міжнародного співтовариства на сьогоднішній день. Лише в Законі «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» визначено, що держава гарантує працездатній молоді рівне з іншими громадянами право на працю. Ця норма має важливе значення для захисту від дискримінації молоді [5].

Причини з яких роботодавці не хочуть укладати трудові договори з молоддю пов’язані з тим, що такі працівники, як правило, не мають досвіду, потребують додаткового навчання тощо. У молодих фахівців часто відсутня моральна готовність до конкуренції на ринку праці, що створює додаткові перешкоди при працевлаштуванні. Розділом 13 КЗпП встановлено додаткові законодавчі гарантії для молоді, і більшість норм цього розділу направлені на правовий захист неповнолітніх працівників [6, c. 64].

На сьогодні в Україні досить високий рівень правового регулювання правовідносин щодо працевлаштування неповнолітніх. Але часто це може стати і перешкодою для працевлаштування. Адже роботодавцю, з економічної точки зору, невигідно укладати трудовий договір з особами, що будуть працювати неповний робочий день з оплатою праці як за повний. Тому було б доцільно передбачити додаткові пільги для роботодавців, які забезпечують роботою молодь.

Станом на 1 січня 2015 року за даними Державної служби зайнятості України чисельність безробітних склала 2% від загальної чисельності населення України. В абсолютних цифрах кількість безробітних в січні становила 524,4 тис. осіб. Згідно з тими ж даними, найбільше безробітних спостерігається серед осіб віком 35-44 років. Частка цієї категорії населення в структурі безробіття складає 25,3%, тобто приблизно 132,7 тис. осіб. Майже таку ж частку серед безробітних займає населення віком від 55-60 років (24,7%, або приблизно 129,5 тис. осіб) (рис. 1). Це якраз та категорія населення, яка найчастіше стикається з дискримінацією за віковою ознакою при працевлаштуванні.

Рис. 1 Вікова структура безробіття станом на 1 січня 2015 року [2]

Підводячи підсумки, варто сказати, що подолати дискримінаційну практику лише шляхом її законодавчої заборони неможливо. Необхідний комплексний підхід до боротьби з цим явищем, який би включав крім економічного заохочення роботодавця за працевлаштування осіб старших вікових груп та молоді, також дієвий механізм відповідальності за дискримінацію за віковим критерієм.

Трудове законодавство України містить ряд норм, що направлені на встановлення рівності можливостей усіх вікових категорій працівників у сфері праці та є важливою гарантією від дискримінації. Проте в сучасних умовах вони потребують вдосконалення. Зокрема, було б доречним визначення віку як ознаки, за якою може проводитись дискримінація як в Конституції України, так і в КЗпП. На загальнодержавному рівні необхідно розробити та затвердити комплексні програми забезпечення трудової зайнятості молоді, а також осіб старших вікових груп, які б передбачили не лише основні напрямки політики держави щодо додаткового захисту цих категорій працівників, але й переваги для роботодавців, що сприяють працевлаштуванню останніх.

Сьогодні наша країна має низку проблем у сфері праці, однією з них є вікова дискримінація, що проявляється як у відкритій, так і прихованій формах. Вирішення причини формування цієї проблеми, аналіз сучасного стану на ринку праці та знаходження найоптимальніших шляхів щодо подолання вікової дискримінації дозволить покращити не лише стан зайнятості, але й позитивно вплине на економічний розвиток України.

Література:

1. Антон О.А. Заборона дискримінації у сфері праці як юридична гарантія: міжнародно-правові нормативи та вітчизняне трудове законодавство / О.А. Антон // Університетські наукові записки. – 2006. – № 1. – С. 173-180.

2. Державна служба зайнятості України [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.dcz.gov.ua/control/uk/index

3. Конституція України (зі змінами і доп.) [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр

4. Половину українців не беруть на роботу через вік [Електронний ресурс] // Українська правда – 2012. – Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/news/2012/07/16/6968902/?attempt=1

5. Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні: закон України від 5 лютого 1993 року [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2998-12

6. Сахарук І.С. Дискримінація за ознакою віку в сфері праці / І.С. Сахарук // Вісник Запорізького національного університету. Юридичні науки. – 2011. – № 3. – С. 63–70.