Вагіна Тетяна Юріївна

Голікова Катерина Олександрівна

ДВНЗ «Криворізький національний університет» Криворізький економічний інститут

Актуальні проблеми соціального сирітства в Україні та шляхи їх подолання

На сучасному етапі розвитку суспільства проблема сирітства є актуальною для кожної країни світу, не виключенням є і Україна. Проте, в різних державах, залежно від економічного становища та політичного устрою, соціально-економічного розвитку, традицій тощо, і походження, і шляхи її вирішення різняться за формою та змістом.

Питання соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, досліджують у своїх наукових працях значна кількість вчених, серед яких Н. Болотіна, Л. Волинець, О. Карпенко, А. Нечаєва, І. Пєша, П. Пилипенко, І. Сирота та ін. [3, с.35].

Доля дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, вирішується органами опіки та піклування при місцевих органах виконавчої влади. Опіку над такими дітьми, згідно з Конституцією України, бере на себе держава. Крім того, спостерігається тенденція до зростання кількості дітей, котрі не визнані законом як такі, що позбавлені батьківського піклування, але фактично вони можуть вважатися сиротами, оскільки батьки з певних причин не виконують свої обов’язки. Це діти з асоціальних родин, “діти вулиці”, жебраки . Дітей, які при живих батьках не мають необхідної опіки та виховання в сім’ях, незалежно від офіційно визнаного статусу, можна розглядати як соціальних сиріт, фактично позбавлених батьківського піклування.

Основними причинами формування прошарку соціопатичних сімей є зниження життєвого рівня населення, посилення безробіття, прискорене майнове і соціальне розшарування, спричинене безробіттям, зловживання алкоголем, наркоманія [4, с.56].

Сьогодні, на жаль, можна стверджувати, що соціальне сирітство є глобальною проблемою в українському суспільстві. Ускладнює ситуацію з дітьми-сиротами і прогресуюча тенденція до порушення структури сім’ї, погіршення виховної роботи з дітьми та батьками. Незважаючи на активні радикальні зрушення у глобальному процесі виховання підростаючого покоління, в Україні концепція суспільного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, практично не зазнає змін. Загальновідомо, що державна система опіки та піклування в Україні не відповідає реаліям сьогодення та не забезпечує в повному обсязі гарантії прав дитини у відповідності до Конвенції ООН про права дитини. Очевидно, що набагато легше попередити проблему, ніж вирішувати її. Тому доцільним є здійснення профілактики соціального сирітства в сім’ї. Це потребує як системного дослідження цього феномену, передумов та негативних чинників, що впливають на його появу, так і дослідження проблеми сімейного виховання.

Основними формами влаштування дітей – сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування є : усиновлення, встановлення опіки та піклування , прийомна сім'я; дитячий будинок сімейного типу, патронат [2].

На жаль, сьогодні ще переважають погляди щодо організації виховання й навчання дітей-сиріт у окремих спеціалізованих закладах інтернатного типу, що віддаляє їх від інтеграції в суспільство; відсутній порядок вичерпного інформування батьків дитини, яка народилася з вадами або певним захворюванням, про їхні права й можливості отримання допомоги від держави та громадських організацій ще на етапі встановлення дитині діагнозу; недостатньо стимулюється всиновлення дітей-інвалідів із числа сиріт; головною зоною ризику зростання дитячої інвалідності залишаються проблемні сім'ї, низький рівень здоров'я молоді. Є випадки негативної практики влаштування дітей у ці заклади як спосіб подолання бідності. Особливо це стосується малозабезпечених сімей, у яких батьки за заявою щодо неспроможності задовольнити потреби дітей через бідність чи безробіття можуть влаштовувати їх до інтернатних закладів. У таких випадках перебування дітей у спеціалізованих закладах розглядається батьками як єдина можливість для їхньої дитини отримати належні медичну допомогу й освіту

[5, с. 56].

Для розв'язання такої гострої соціальної проблеми, як сирітство й бездоглядність дітей, в Україні необхідна розбудова мережі принципово нових соціальних інститутів, які передбачають сімейну форму опіки та є альтернативою державним закладам, що функціонують у цій сфері. Зазначене вимагає вжиття дієвих заходів, спрямованих на забезпечення дітям, які залишилися без батьківської опіки, права на виховання в сімейному оточенні. Одним із напрямів розв'язання проблеми соціального сирітства в країні є створення інститутів сімейного влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а саме: прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу як альтернативних інтернатним закладам форм виховання.

Також проблемним питанням довгий час залишається фінансування соціальних послуг дітям-сиротам, що здійснюється шляхом виділення коштів на утримання установ і закладів, що надають ці послуги. Заклади й установи для дітей-сиріт фінансуються відповідно до встановлених лімітів (лімітних довідок) на основі кошторису, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" віл 28.02.2002 № 228. Згідно з цим Порядком, бюджетні кошти можуть надаватись установам тільки за наявності затверджених кошторисів. Установи мають право витрачати ці кошти на цілі та в межах, установлених затвердженими кошторисами. На практиці суми фінансування обчислюються, як правило, методом індексації минулого обсягу бюджетних коштів, шо надаються установі.

З метою підвищення ефективності діяльності установ щодо забезпечення потреб вразливих верств населення, зокрема дітей-сиріт, у соціальних послугах та оптимізації бюджетних видатків на їх надання необхідно переглянути механізми організації й фінансування соціальних послуг державними установами та закладами. Потрібні інституціональні зміни, котрих не можна досягти екстенсивним збільшенням бюджетних асигнувань відповідного бюджету [1].

Одним із ключових напрямів таких змін має стати підвищення якості, ефективності й доступності соціальних послуг населенню, задоволеності споживачів отримуваними послугами. Сутністю нового механізму організацій надання й фінансування соціальних послуг є поетапний перехід від кошторисного планування та фінансування видатків до бюджетного, орієнтованого на досягнення кінцевих суспільно значимих і вимірюваних результатів надання соціальних послуг. Таким новим механізмом є нормативно-поосібне фінансування, яке передбачає фінансування видатків бюджетної установи на надання соціальних послуг конкретним категоріям споживачів відповідно до затверджених стандартів, за встановленими нормативами. Таким чином, запроваджується принцип руху грошових коштів за споживачем ("гроші ходять за дитиною») [5, с. 78].

Незважаючи на сучасні тенденції, сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Саме вона має виступати основним джерелом матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних і загальнолюдських цінностей наступним поколінням.

На жаль, поширення соціального сирітства в усіх його формах негативно впливає на формування демографічного, шлюбного та трудового потенціалу України, сприяє зниженню якості окремих його сегментів через погане здоров’я, шлюбно-сімейну дезорієнтованість, низький освітній і кваліфікаційний рівень, соціальну дезадаптацію дітей, «виштовхнутих» різними життєвими обставинами з кола рідної сім’ї. Значно знизити цей негативний вплив, повернути дитину у природне середовище її розвитку, яким є сім’я, можуть сімейні форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : усиновлення, опіка та піклування, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу, патронат.

Список використаної літератури:

1. Постанова Кабінету Міністрів України « Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» № 228 від 28 лютого 2002 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/228-2002-%D0%BF

2. Роз’ яснення Міністерства юстиції України «Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.07.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/n0051323-11/conv

3.Артюшкіна Л. М. Сирітство в Україні як соціально педагогічна проблема (соціально-правовий аспект) / Л. М. Артюшкіна. – Суми : Сум ДПУ. - 2002. – с. 286

4.Оржеховська В. М., Виноградова- Бондаренко В. Є. Дитяча бездоглядність та безпритульність: історія, проблеми, пошуки : навч. посіб. / В. М. Оржеховська, В. Є. Виноградова- Бондаренко. – К. : Логос. - 2004. – с. 178

5.Антонова-Турченко О. Г., Волинець Л. С., Комарова Н. М. Соціальне сирітство в Україні: експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування / О. Г. Антонова-Турченко, Л. С. Волинець, Н. М. Комарова,. – К. : Основи. - 1998. – с. 120