Гриценко К.В.

Науковий керівник: Ткалич М.О., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет, Україна

Поняття та особливості правового режиму земель в Україні

Актуальність даної теми обумовлена відсутністю законодавчо закріпленого визначення поняття «правовий режим земель» та його формалізованих ознак. У земельному законодавстві хоча і зустрічається термін «правовий режим», однак зміст даної категорії не розкривається. Немає чіткості і єдності думок у визначенні правого режиму земель і в науковій літературі. Отже, на сьогодні дана тема є практично не дослідженою, тому потребує ґрунтовного концептуального дослідження.

Проблеми визначення поняття та сутності правового режиму земель в Україні просліджувались у роботах таких науковців: В.І. Андрейцев, Г.І. Балюк, А.Г. Василенко, А.П. Гетьман, В.В. Носік, О.О. Погрібний, В.Д. Сидор, Н.І. Титова, М.В. Шульга та інші.

Перш за все необхідно проаналізувати дефініцію поняття «правовий режим земель» та зазначити його складові.

При дослідженні поняття правового режиму слід враховувати, що воно застосовується відносно земель (земельного фонду), окремих категорій земель і видів земель. Таке положення є досить традиційним для земельного права. Земельний кодекс України (далі – ЗК) в ч.2 ст.18 передбачив, що категорії земель України мають особливий правовий режим [1].

Поділ земель за основним цільовим призначенням регламентується ст.19 ЗК, якою закріплено такі категорії:

· землі сільськогосподарського призначення;

· землі житлової та громадської забудови;

· землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

· землі оздоровчого призначення;

· землі рекреаційного призначення;

· землі історико-культурного призначення;

· землі лісогосподарського призначення;

· землі водного фонду;

· землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення [1].

Законодавчого визначення правового режиму земель не встановлено, а тому, виходячи з аналізу чинного земельного законодавства, В.І. Андрейцев пропонує розглядати його як встановлений нормативно-правовий порядок, який визначає поведінку суб'єктів земельних правовідносин щодо земель, земельних ділянок як щодо об'єктів права власності, управління, користування, відтворення, збереження та охорони з метою їх раціонального (економного й ефективного) використання і задоволення різноманітних потреб заінтересованих осіб, захисту їх земельних прав [2, 158].

У навчальній літературі під правовим режимом розуміють також встановлений правовими нормами порядок та умови використання за цільовим призначенням земель усіх категорій і форм власності на землю, забезпечення та охорону прав власників землі і землекористувачів, здійснення державного управління земельними ресурсами, контролю за раціональним використанням землі і додержання земельного законодавства, ведення земельного кадастру, проведення землеустрою, моніторингу землі, справляння плати за землю і застосування юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства [3].

Слід звернути увагу, на те, що при формулюванні визначення поняття «правовий режим» необхідно враховувати лише ті землі, які розташовані в межах території України, оскільки вона спроможна встановити єдиний правовий простір лише в межах своїх державних кордонів. Це підтверджується положенням ч.3 ст.18 ЗК, відповідно до якої правовий режим за межами її території визначається законодавством відповідної країни [1]. Тому більш правильним і точним є використання поняття «правовий режим» відносно земель України або земельного фонду України.

Встановлений нормативно-правовими актами і забезпечений силою державного примусу правовий режим земельного фонду спрямований на вирішення завдань і цілей земельної політики держави. Сутність правового режиму земельного фонду визначається прагненням законодавця забезпечити раціональне використання та охорону земель, виходячи з уявлень про землю як про природний об'єкт, найважливішу складову частину довкілля, природний ресурс, і створити умови для набуття, реалізації і захисту прав фізичних, юридичних осіб, територіальних громад і держави на земельні ділянки як об'єкти нерухомості [4, 29].

Правовий режим окремої категорії земель відображає особливий порядок правового регулювання поведінки учасників земельних відносин залежно від її основного цільового призначення. Для правового режиму категорії земель визначальними є конкретне цільове призначення, що вимагає особливого правового регулювання відносин щодо даної категорії земель [5, 186].

Крім того, кожна категорія земель складається з земель різних видів, що мають єдиний правовий режим. Наприклад, до земель сільськогосподарського призначення, відповідно до ч.2 ст.22 ЗК, належать сільськогосподарські угіддя і несільськогосподарські угіддя; до земель житлової та громадської забудови, відповідно до ст. ст. 40—42 ЗК, належать земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва; до земель природно-заповідного фонду, відповідно до ст.44 ЗК, включаються території природних заповідників, національних природних парків, біосферних заповідників тощо; до земель оздоровчого призначення, відповідно до ст.48 ЗК, належать території лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів; до земель рекреаційного призначення, відповідно до ст.51 ЗК, належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів тощо; до земель історико-культурного призначення, відповідно до ст.53 ЗК, належать землі, на яких розташовані історико-культурні заповідники, музеї-заповідники, меморіальні парки, меморіальні (цивільні та військові) кладовища, могили, історичні або меморіальні садиби, будинки, споруди і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, городища, кургани, давні поховання тощо [1].

Таким чином, із вищезазначеного можна запропонувати таке визначення: «правовий режим земель» - це встановлений правовими нормами особливий порядок поведінки суб’єктів земельних правовідносин, у галузі раціонального використання, охорони та відтворення земель.

Література:

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. № 2768-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua.

2. Андрейцев В.І. Земельне право і законодавство суверенної України: актуальні проблеми практичної теорії / В.І. Андрейцев. – [2-ге вид., випр.]. – К.: Знання, 2007, – 445 с.

3. Гевко Ю.І. Проблеми визначення поняття «правового режиму земель» в Україні / Ю.І. Гевко // «Перші кроки в науці земельного, аграрного та екологічного права»: наук. конферен. (28 лютого 2014 року). – Х.: Вид-во Нац. юр. ун-ту ім.Ярослава Мудрого, Х. – С. 137–140.

4. Сидор В.Д. Правовий режим земель в земельному законодавстві України / В.Д. Сидор // Наука і практика. Адвокат. – 2010. – № 8 (119). – С. 27-31.

5. Годованюк А.Й. До питання щодо визначення правового режиму земель в Україні / А.Й. Годованюк // Актуальні проблеми держави і права : зб. наук. пр. / Одеса: Юрид. л-ра, 2010. - №. 52. - С. 185-190.