Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина

Жданова А.А., студентка

Науковий керівник:

Журавльова Г.С., к.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

Питання прав і свобод людини та громадянина має дуже важливе значення в усіх державах світу. За ним оцінюється рівень демократичного розвитку будь - якої держави і суспільства в цілому.

Права і свободи людини та громадянина - це її певні правові можливості, вони є природними, невід’ємними, вони є необхідними для нормального існування і розвитку людини та громадянина , вони є загальними і рівними для кожного та гарантуються державою в обсязі загальновизнаних міжнародних стандартів.

Слід розмежовувати такі поняття, як права людини та права громадянина:

- Права людини - це природні можливості індивіда, що забезпечують його життя, людську гідність і свободу діяльності у всіх сферах суспільного життя.

Права людини мають природну сутність і є невід'ємними від індивіда, вони позатериторіальні і позанаціональні, існують незалежно від закріплення в законодавчих актах держави, є об'єктом міжнародно-правового регулювання та захисту.

- Права громадянина – це права громадян, які зумовлені сферою відносини громадянина із суспільством, державою, їх інституціями. Основу цього виду прав становить належність людини до держави, громадянином якої вона є.

Права людини є більш пріоритетними ніж права громадянина, так як вони поширюються на всіх осіб, які проживають у державі, а права громадянина поширюються лише на тих, хто є громадянином певної країни.

- Свобода людини і громадянина як конституційно-правова категорія - це спроможність людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети; це можливість власного, незалежного вибору того чи іншого рішення.

О.Ф. Фрицький віділяє наступну класифікацію конституційних прав і свобод людини і громадянина:

1. Природні (особисті) права і свободи людини, які надаються їй з народженням, а не державою, яка залежно від ступеня демократичності, може закріпити ці права в Основному законі або ні.Конституція України у ст. З визнає і гарантує, перш за все, саме природні права людини.

Ця група прав відображена у таких статтях конституції:

- ст. 21, згідно з якою усі люди є вільними і рівними у своїй гідності і правах;

- ст. 23 — кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості;

- ст. 29 — кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність;

- ст. 32 — ніхто не може втручатися в особисте і сімейне життя;

- ст. 34 — кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх почуттів і переконань;

- ст. 35 — кожен має право на свободу світогляду і віросповідання.

- 27, згідно з якою кожна людина має невід'ємне право на життя.

2. Громадянські права. Ці права є своєрідними гарантіями охорони життя людини з боку держави, основним обов'язком якої є саме захист життя людини. Вони охоплюють широкий комплекс дій усіх державних і суспільних структур зі створення і підтримки нормальних умов життя людини.

До них, зокрема, належать:

- проведення Українською державою миролюбної зовнішньої політики, яка виключала б війни та воєнні конфлікти (ст. 18);

- забезпечення особистої недоторканності людини (ст. 29);

- недоторканність житла (ст. ЗО);

- кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції (ст. 31);

- кожному, хто на законних правах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, права вільно залишати територію України і право в будь-який час повертатися на неї (ст. 33);

- право на достатній життєвий рівень (ст. 48);

- належний рівень охорони здоров'я, медичної допомоги (ст. 49);

- право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50);

- захист прав і свобод людини судом (ст. 55);

- право кожного на повагу до його гідності (ст. 28);

- права на відшкодування збитків (ст. 56);

- право захисту своїх прав та обов'язків (ст. 57); та інші.

3. Економічні права. До цієї групи належать:

- право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності (ст. 41);

- право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (ст. 42);

- право на працю (ст. 43); та інші.

4. Соціальні права. До цієї групи належать:

- право на соціальний захист (ст. 46);

- право на житло (ст. 47);

- право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49);

- право на безпечне для життя і здоров'я довкілля (ст. 50).

5. Культурні права. До цієї групи належать:

- право на освіту (ст. 53);

- свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості (ст. 54).

6. Політичні права. До цієї групи належать:

- право на свободу об'єднання у політичні та громадські об'єднання (ст. 36);

- право на утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій (ст. 37);

- громадяни мають право брати участь в управлінні державними справами, у всеукраїнському референдумі, обирати і бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (ст. 38);

- право збиратися мирно, проводити збори, мітинги, походи і демонстрації (ст. 39).

В.П. Колісник та Ю.Г. Барабаш віділяють іншу класифікацію конституційних прав і свобод людини та громадянина:

- Громадянські права і свободи (особисті), які становлять основу правового статусу, вони закріплені в найбільшій кількості статей Конституції України.

- Політичні права – вони насамперед пов’язані з наявністю громадянства України і належать на відміну від особистих тільки громадянам нашої держави – України.

- Соціально - економічні права сприяють забезпеченню матеріальних, духовних, фізичних та інших потреб та інтересів особи.

- Культурно – духовні права - це права, що забезпечують можливості вільного духовного розвитку особистості і суспільства.

Отже, пріоритетом для будь – якої держави має бути дотримання прав і свобод людини та громадянина. У 1991 році Україна, ставши незалежною державою, зробила перший крок на шляху до ствердження демократичності, верховенства права. Конституція України проголошує, що права та свободи людини та громадянина є невідчужуваними, непорушними, вони також не можуть бути скасовані. За прийняття нових нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Права людини і громадянина в Україні можуть обмежувати тільки у випадках, прямо передбачених Конституцією і з метою:

— врятування життя людей та майна;

— запобігання злочинові чи його припинення;

— забезпечення інтересів національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку, економічного добробуту;

— забезпечення охорони здоров'я і моральності населення, захисту репутації або прав і свобод інших людей;

— запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

Права та свободи людини та громадянина захищаються судом. Також кожний громадянин в разі порушення його прав може звертатися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та у відповідні міжнародні судові установи або міжнародні організації, членом або учасником яких є Україна, або ж самостійно будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушення і протиправних зазіхань.

Література

1. Конституція України [Електронний ресурс] http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1013.3.10&nobreak=1.

2. О.Ф. Фрицький [Електронний ресурс] http://pravouch.com/ukraina-pravovo-konstitutsiya/konstitutsiyne-pravo-ukrajini-pidruchnik.html.

3. В.П. Колісник та Ю.Г. Барабаш [Електронний ресурс] http://library.nulau.edu.ua/POLN_TEXT/KNIGI_2009_2/KONST_PR_2008.pdf.