Нечитайло М.В., к.фіз.вих., доцент Артем’єва Г.П.

Харківська державна академія фізичної культури

Сучасні підходи до визначення біологічного віку дітей

 

Дошкільний вік - найбільш відповідальний період у процесі формування фізичного розвитку та фізичної культури дитини [3; 20].

          Процесу росту та розвитку організму дитини властиві значні вікові індивідуальні коливання, через що діти одного хронологічного віку і статі не являють собою однорідної групи. У зв'язку із цим науковці враховують у процесі занять морфологічно-функціональні відмінності дітей [3; 13; 20].

Єдина в світі державна система контролю за фізичним розвитком населення країни, що має практичне застосування, була розроблена і введена в дію з 1968 року в Японії [6].

         В даний час розроблені та введені в дію системи моніторингу фізичного розвитку і фізичної підготовленості в Росії та в Китаї [2]. В Україні системи моніторингу фізичного розвитку і фізичної підготовленості знаходяться на етапі розробки [3; 15; 20].

         У силу особливої складності динаміки розвитку дітей даного вікового періоду та відсутності єдиного уявлення в методології підходів проведених наукових досліджень, а також відсутності необхідних нормативів і тестів оцінки фізичної підготовленості, розгляд цього питання є важливим і актуальним.

         Мета дослідження полягає у вивченні та аналізі антропометричних методів оцінки індивідуального фізичного розвитку дітей дошкільного віку, а також вікової періодизації в сучасній науково-методичній літературі.

         Завданням дослідження є проаналізувати питання вікової періодизації в сучасній науково-методичній літературі.

         Матеріал і методи дослідження. Для вирішення поставленого завдання використовувались аналіз й узагальнення даних науково-методичної та спеціальної літератури з метою виявлення вікової періодизації дітей дошкільного віку. Це дало змогу розглянути основні аспекти щодо визначення рівня біологічного дозрівання дітей.

         Результати дослідження та їх обговорення.  Віковому процесу росту та розвитку організму дітей властиві значні індивідуальні коливання. Загально-груповий підхід, який широко використовується на практиці, неефективний через різні індивідуальні морфологічно-функціональні особливості розвитку. Поняття «індивідуалізація» та «диференціація» тісно пов'язані між собою, одне є складовою частиною іншого [14; 21]. Для забезпечення індивідуалізації навчально-виховного процесу необхідно диференціювати особливості фізичного розвитку дітей і диференційовано застосовувати відповідні засоби й методи при забезпеченні їх фізичної підготовки.

         Нерівномірний процес розвитку дитини пов’язан з гетерохронністю морфо-функціонального формування окремих систем організму, що породжує алометричні наслідки його будови [22].

До особливостей фізичного розвитку людини можна віднести такі  характеристики:  безперервність, поступовість і необоротність, гетерохронію, циклічність, чутливість до ендогенних і екзогенних факторів, статевий диморфізм [8; 10; 14].

      Існувало багато спроб дати періодизацію онтогенезу або індивідуального розвитку. Само поняття "онтогенез" було введено в біологію Геккелем при формуванні ним біогенетичного закону. Розробка науково обґрунтованої періодизації є виключно складною, бо треба враховувати не тільки біологічні, але і соціальні фактори [7; 20; 23; 24]. Їх кількість зростає, оскільки не досягнута побудова універсальної системи, яка ґрунтувалася б лише на одному критерії.

      Попри велику кількість вікових класифікацій у 1965 році В.В. Бунаком була запроваджена детальна схема періодизації онтогенезу людини. Згідно цієї схеми весь період онтогенезу поділяється на 3 стадії: прогресивну (0 - 20-25 років: ріст тіла у довжину, зупинення якого означає кінець стадії), стабільну (15-45 років: збільшення жирового шару, зростання ваги, стабільний рівень функціональних показників), регресивну (від 45 років: зниження функціональних показників, змінення постави, швидкості рухів) [9; 14].

Для правильної оцінки біологічного віку бажано використовувати декілька показників у їх поєднанні, але конкретний перелік та їх кількість залишаються невизначеними [14; 16; 17]. 

         Таким чином, для забезпечення моніторингу та скринінгу фізичного розвитку необхідно встановлення не тільки біологічного віку кожного індивіда, але і якісна структура формування фізичного розвитку. Одним з найбільш складних питань у вирішенні цього завдання є вибір і побудова семантичного простору для характеристики багатовимірного процесу, що відображає якісне різноманіття спостережуваних відхилень [4; 5; 17].

         Отже, процес фізичного розвитку характеризується зростанням і формоутворенням. Зростання маси при детальному розгляді цього процесу передбачає її швидкість утворення, щільність і об'єм [1; 11 ;12]. Процес диференціації тканин і формоутворювальний органогенез виникає при досягненні певної маси і її щільності. У цьому випадку істотним фактором є щільність, яка виступає функцією обсягу та кількості біомаси, що знаходиться в ній [18; 19].

         Висновок. Таким чином, проведене дослідження показало, що незважаючи на наявність великого масиву науково-методичних доробок сучасних вчених, присвячених проблемам вікової періодизації дітей дошкільного віку, на сьогоднішній день відсутні єдині стандарти контролю та оцінки індивідуального фізичного розвитку дітей дошкільного віку, що складає основну проблему правильної оцінки фізичного розвитку дитини та потребує подальшого дослідження.

         Перспективи подальших досліджень. Передбачається вивчити та проаналізувати особливості індивідуального фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку, та розробити інтегральний показник оцінки біологічного віку.

        

Список використаної літератури:

 

1. Артемьева Г.П. Проблема адаптации в структуре научных исследований системы олимпийского образования. / [Г. П. Артемьева, В. А. Друзь, Я.И. Пугач]. – Харьков. ХГАФК, 2014. – 113 с.

2. Афонькина Ю. А. Мониторинг качества освоения основной общеобразовательной программы дошкольного образования. Волгоград: Учитель, 2011.

3.  Ашанін, В.С. Диференційний підхід з використанням інформаційних технологій у фізичному вихованні дітей старшого дошкільного віку [Текст] / В.С. Ашанін, А.Є. Подоляка // Слобожанський науково-спортивний вісник. - Х., 2010. - № 3. - С. 120-123.

4. Ашанин В.С. Построение семантических пространств для описания психосоматической деятельности человека в єкстремальніх условиях/ В.С. Ашанин, Я.И. Пугач. – Х. : ХГАФК, 2014. – 88 с.

5.  Базовий Компонент дошкільної освіти в Україні. – К., 1999.

6.  Безруких М. М.   Здоровьеформирующие физическое развитие. Развивающие двигательные программы для детей ,5-6 лет. М: Гуманитарный государственный центр ВЛАДОС 2001 г.

7.   Бех І.Д. Виховання особистості: У 2-ох кн. – К., 2003.

8. Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогика. Учебник для вузов. - СПб: Издательство "Питер", 2000. - 304 с.

9.  Вільчковський Е.С. Критерії оцінювання стану здоров’я, фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей дошкільного віку. – Київ, 1998.

10. Вільчковський Е. С. Теорія й методика фізичного виховання дітей дошкільного віку / Е. С. Вільчковський. – Львів : ВНТЛ, 1998. – 336 с.

11. Друзь В.А. Обзорный анализ по проблеме «Теоретико-методологические основы построения системы массового контроля физического развития и состояния физической подготовленности различных групп населения»: учеб. пособ. / [В.А. Друзь, Н.В. Бурень, С.С. Пятисоцкая и др.]. – Харьков: ХГАФК, 2014. – 128 с.

12. Друзь В.А. Теоретические и прикладные основы построения мониторинга физического развития физической подготовленности и физического состояния различных групп населения: метод. пособ. / [В.А. Друзь, Г.П. Артемьева, Н.В. Бурень и др.]. – Харьков: ХГАФК, 2013. – 116 с.

13. Закон України „Про дошкільну освіту” – К.: Ред. журн. „Дошкільне виховання”, 2001.

14. Изаак, С. И.  Конституциональный фактор роста и созревания ребенка [Текст] / С. И. Изаак, Т. В. Панасюк, Р. В. Тамбовцева // Физиология человека. - 2001. - Т. 27, № 6. - С. 29-37.

15. "Інструктивно – методичні рекомендації щодо організації фізкультурно – оздоровчої роботи в навчально – виховних закладах України", Міністерство освіти України, 2006.

16. Маркина, Т. А. Психолого-педагогические условия оптимизации индивидуального подхода к подготовке спортсменов высокой квалификации / Т. А. Маркина // ХІІ Международный научный конгресс «Современный Олимпийский и Паралимпийский спорт и спорт для всех»: материалы конференций. - М. : Физическая культура. - 2008. - Т.1. - С. 345-346.

17. Материалы 9-й международной научной практической конференции, «Бъдещето въпроси от света на науката», - 2013. Том 39. Физическа култура и спорт. София. «Бял ГРАД-БГ» ООД – 80 стр.

18. Нечитайло М.В. Особливості індивідуального фізичного розвитку дітей дошкільного віку / М.В. Нечитайло, Г.П. Артем'єва // Слобожанський науково-спортивний вісник: зб. наук. пр. - Харків: ХДАФК,  2014. – № 6. – С. 41-46.

19. Нечитайло М.В. Розвиток координаційних здібностей дітей 9–11 років за допомогою танцювального фітнесу з елементами індійського танцю / М.В. Нечитайло, Г.П. Артем'єва // Слобожанський науково-спортивний вісник: зб. наук. пр. - Харків: ХДАФК,  2014. – № 3. – С. 13–18.         

20.  Подоляка А. Є. Проблеми комп’ютеризації галузі дошкільного виховання / А. Є. Подоляка // Педагогі­ка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: наук. журн. – Харьков : ХОВНОКУ-ХДАДМ, 2010. – № 4. – С. 112–114.

21. Рауцкис Ю. Ю. Оптимизация занятий по обучению основным движениям детей старшего дошкольного возраста : дис. на соискание учёной степени канд. пед. наук по спец.: 13.00.02 – теория и методика обучения (физическая культура, основы здоровья) / Ю. Ю. Рауцкис. – М., 1975. – 205 с.

22. Рунова М. А. Дифференцированные занятия по физической культуре с детьми 5-7 лет: пособие для воспитателей и инструкторов физкультуры.-- М.,: Просвещение, 2005.

23. Хрисанфова Е.Н., Перевозчиков И.В. «Антропология»: Учебник. 2-е изд. – М.: Изд-во МГУ, 2000.

24. Щербань П.М. Прикладна педагогіка: Навч. - метод., посібник. — К.: Вища шк., 2002. - 215 с; іл.