КРИПТОГРАФІЧНИЙ ПРИСТРІЙ ЗАХИСТУ ІНФОРМАЦІЇ

Черкаський державний технологічний університет

д.т.н., професор, Лукашенко В.М.

Рудаков К.С.

Юпин Р.Є.

Актуальність теми. Криптографія є одним з основних інструментів, що забезпечують конфіденційність, довіру, авторизацію, електронні платежі, корпоративну безпеку й незліченну кількість інших важливих речей.

Системам криптографічного захисту інформації і алгоритмічним датчикам випадкових чисел присвячено багато робіт [1-4, 8]. Наприклад в роботах авторів І. Асніса, С. Федоренка, К. Шабунова та інших розглядаються наступні методи криптографічного захисту інформації:

ü цифрові підписи;

ü криптографічні хеш-функції;

ü криптографічні генератори псевдовипадкових чисел;

ü симетричні алгоритми криптографічного захисту інформації;

ü асиметричні алгоритми криптографічного захисту інформації.

Проте в них недостатньо уваги приділяється надійному функціонуванню і гарантованому виявленню помилок під час обробки інформації.

Покладені в основу більшості алгоритмів криптографічного шифрування та дешифрування інформації логічні операції, диктують необхідність забезпечити високу надійність їх виконання.

Авторами пропонується на основі використання двійково-четвіркової системи числення з постійною кількістю одиниць спеціалізований пристрій криптографічного захисту інформації структурна схема якого представлена на рисунках (рисунок 1, 2).

Рисунок 1 Структурна схема шифратора

Рисунок 2 Структурна схема дешифратора

Аналіз запропонованих структур показав наступні характеристики:

- простота обробки даних, що зменшує часові затрати як шифрування так і дешифрування даних;

- однозначність виявлення помилок чи пошкодженого коду;

- однорідність операцій для різних блоків інформації, що спрощує апаратну реалізацію алгоритму;

- можливість прийняти частину інформацію навіть із пошкодженого шифротексту з високою достовірністю точності;

- захист інформації здійснюється завдяки складності відтворення інформації без знання ключової інформації (ключа для генерації псевдовипадкової послідовності блоків даних та команд) і визначається складністю реалізації генератора псевдовипадкової послідовності.

Література

1. Аснис И. Краткий обзор криптосистем с открытым ключом. //И. Аснис, С. Федоренко, К. Шабунов – Защита информации, 1994 - №2. – С.35-44.

2. Першин А. Организация защиты вычислительных систем //А. Першин – Защита информации, 1992. - №1 – С.81-112.

3. Рудницький В.М. Синтез елементів пристроїв криптографічного захисту інформації в системах числення з постійною кількістю одиниць //В.М. Рудницький – Вісник Черкаського державного технологічного університету. Наукові праці ЧДТУ, 2004, №3. – С.96-100.

4. Рудницкий В.Н. Исследование кодов с постоянным числом единиц //В.Н. Рудницкий – Вісник черкаського державного технологічного університету. Наукові праці ЧДТУ, 2003, №3 – С.112-115.

5. Рудницький В.М., Пантєлєєва Н.М., Бабенко В.Г. Моделювання логічного пристрою для систем захисту інформації //В.М. Рудницький, Н.М. Пантєлєєва, В.Г. Бабенко – Українська академія банківської справи НБУ. Збірник наукових праць, 2006 – С.185-190.

6. Юпин Р.Е. Электронно-цифровая подпись / Р.Е. Юпин, А.Н. Приз //Тез. докл. ІСУЕП, 2004 р. – c.83.