Педагогічні науки/ 5. Сучасні методи викладання.

Аспірант Рева А.І., магістрант Рева І.А.

Державний вищий навчальний заклад „Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди”, Україна

Дидактичні аспекти формування культури праці в учнів загальноосвітньої школи на уроках трудового навчання.

Формування в учнів елементів культури праці в тих чи інших аспектах розглядалися на протязі всієї історії розвитку предмета трудового навчання.

Важливим етапом у розвитку ідей з формування в учнів культури праці можна вважати 20-ті роки ХХ століття, коли відбувався бурхливий розвиток промислового виробництва. Технічний прогрес вимагав добре підготовлених, кваліфікованих, науково підготовлених робітників. І хоча в ті роки формування культури праці здійснювалось як складова частина іншого, більш широкого поняття „наукова організація праці”, заслуговують на увагу діяльність видатних педагогів того часу: Н.К.Крупської, П.П.Блонського, А.С.Макаренка та ін.

Особливу увагу в своїй практичній і науковій роботі у вирішенні проблем виховання підростаючого покоління, формування у нього політехнічного кругозору, культури праці, розробці теорії побудови єдиної трудової школи з врахуванням вимог наукової організації праці приділяла Н.К.Крупська. Вона наголошувала на тому, що високою культурою праці необхідно володіти кожному громадянину. Підготовка учнів до праці в політехнічній школі, говорила Н.К.Крупська, повинна давати учням як загальні трудові навички (уміння ставити в своїй праці певні цілі, планувати свою роботу, робити певні розрахунки, доцільно розподіляти між собою роботу, працювати колективно, вміння економно використовувати матеріал, вміння користуватись інструментами та ін.), так і вміння осмислювати трудові процеси з погляду техніки, організації праці, її суспільного значення. При цьому важлива виховна роль у формуванні культури праці надавалась колективній організації трудової діяльності [3].

А.С.Макаренко велику увагу приділяв формуванню у дітей уміння організовувати та планувати свою роботу, дотримуватись правил поведінки та забезпечувати ділову обстановку, умінь і навичок швидко, якісно та в установлені терміни виконувати трудові завдання під час своєї педагогічної праці. Він вважав, що трудова діяльність повинна стати основою життя дитячого колективу, і що саме праця в колективі під умілим керівництвом вчителя формує елементи культури праці, які знадобляться дітям в їх подальшому самостійному житті [4].

До проблем виховання культури праці звертався і видатний український педагог В.О.Сухомлинський. В єдності культури праці і загального гармонійного розвитку особистості він бачив один із основоположних принципів трудового виховання. Він говорив, що якого б високого рівня не досягла технічна думка, шлях до наукових вершин і культури праці буде йти через оволодіння азбукою техніки, під якою він розуміє вміння читати технічну документацію, знання нескладних інструментів, приладів та механізмів. Гармонійного, всебічного розвитку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти – усього цього людина досягає лише за умови, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною і фізичною культурою досягає високого ступеня культура праці трудової творчості [6].

С.Е. Матушкін під формуванням загальної культури праці на уроках трудового навчання розуміє виховання в учнів таких якостей: добросовісне виконання навчально-трудових обов’язків і виявлення при цьому творчості, ініціативи, почуття колективізму, взаємодопомоги; уміння і навички виконувати доручену роботу якісно і в установлені терміни, добре розуміючи при цьому процес даного виду праці; уміння швидко включатися в роботу, правильно планувати її, цінувати фактор часу; дотримуватись правил поведінки, що забезпечують ділову обстановку під час роботи в навчальних майстернях, а також правил техніки безпеки і санітарії; бережливого ставлення до обладнання, інструментів та матеріалів [5].

На думку І.В.Зельдіса, культура праці щодо занять з трудового навчання - це вміння планувати свою роботу, вважаючи її частиною трудової діяльності всього колективу; утримувати в чистоті своє робоче місце й раціонально використовувати знаряддя праці та матеріали; працювати швидко й охайно, дотримуючись правильної робочої пози і застосовуючи раціональні прийоми праці; високоякісно виконувати навчально-трудові завдання; точно і відповідно до вимог, які ставляться у даний період навчання, виготовляти вироби; вміти користуватися технічною документацією; точно дотримуватись правил техніки безпеки і гігієни праці, виконувати будь-яку доручену справу творчо, виявляючи при цьому розумову ініціативу [2].

Ф.М.Щербак трактує культуру праці як систему, яка включає оволодіння соціально-економічними, соціально-психологічними, морально-етичними сторонами і умовами праці. Він вказує, що це поняття має складну будову і включає культуру виробничих умов, культуру трудового процесу і культурно-технічний рівень робітника. [7].

Формування культури праці є досить важливою і багатогранною проблемою. Державний стандарт освітньої галузі „Технологія” одним із головних завдань підготовки підростаючого покоління до життя визначає формування в учнів культури праці, вироблення в них навичок творчої діяльності, раціонального ведення домашнього господарства, виховання відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистих якостей, необхідних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства [1].

Питання формування в учнів культури праці в сучасному динамічному суспільстві постає особливо актуально. Якісні зміни в суспільстві, перехід на нові навчальні програми диктують необхідність підготовки творчо мислячих людей, які володіють нестандартними поглядами на життєві проблеми, навичками дослідницької роботи, здатних ефективно вирішувати нові завдання, вимагають розвитку в сучасних школярів творчого потенціалу.

Аналізуючи вище сказане, можна зробити висновок, що рівень культури праці учнів буде тим вищий, чим повніше трудова підготовка школярів відобразить зміни, які відбуваються в науці та виробництві, у сучасному динамічному суспільстві, а школа сформує в учнів цілу систему якостей, які в сукупності виховують творчу, всебічно розвинену особистість, адже творчість є ознакою справжньої культури та підготує учнів так, щоб вони були здатними застосовувати свої знання на практиці, орієнтуватися у сучасному виробництві і швидко адаптуватися до його змін.

Література:

1. Державний стандарт освітньої галузі „Технологія” (Доопрацьований варіант) // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003. – №4. – С.4–7.

2. Зельдіс І.В. Наукова організація праці в шкільних майстернях: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1969. – 160 с.

3. Крупська Н.К. Вибрані педагогічні твори. – К.: Радянська школа, 1961. – 663 с.

4. Макаренко А.С. Воспитание в труде. Педагогические произведения: В 8 т. – М.: Педагогика, 1984. – Т.4. – С. 94–101.

5. Матушкин С.Е. О культуре труда в школьных мастерских / Под ред. проф. Н.И.Алпатова. – Челябинск: Челябинское книжное издательство, 1959. – 77 с.

6. Сухомлинський В.А. Трудовое воспитание // Избранные произведения: В 5 т. – К.: Радянська школа, 1980. – Т.4. – С. 315–387.

7. Щербак Ф.Н. Профессионально-нравственная культура труда. – М.: Знание, 1985. – 64 с.