Кулікова А.Є.

Луганський національний педагогічний університет імені Тараса Шевченка

Історія становлення професійної підготовки соціальних працівників у Швеції

Соціальна робота, як і будь-який вид діяльності та як будь-яка наукова дисципліна, має власну історію і логіку розвитку. Очевидно, що кожній окремій країні притаманна власна історія розвитку соціальної роботи, яка зумовлена особливостями загально-історичного розвитку цієї країни. Вивчення історії розвитку підготовки фахівців соціальної роботи, використання досвіду минулих поколінь сприяє збагаченню та вдосконаленню сучасної системи соціальної освіти, а отже, актуальним і надзвичайно важливими. Україна не має великого досвіду з підготовки соціальних працівників, таким чином, вивчення зарубіжного досвіду дозволить нашій країни запобігти помилкам, яких припустилися інші країни у ході історичного становлення системи професійної підготовки соціальних працівників. Мета даної роботи – визначити основні етапи та особливості становлення професійної підготовки соціальних працівників у Швеції.

Частково історія підготовки соціальних працівників у Великобританії, США, Франції, Німеччини висвітлені в роботах українських та російських дослідників К. Кузьміна, Б. Сутиріна, О. Пічкар, Т. Семигіної, Л. Міщик. Щодо проблеми підготовки фахівців соціальної роботи в Швеції, то вона представлена у роботах шведських дослідників А  Елмера, У. Петерсона, В. Фріка; вітчизняними ж дослідниками раніше не розглядалася.

На основі проведених досліджень можна виділити такі етапи розвитку освіти соціальних працівників у Швеції.

І етап. Перші офіційні посади службовців, що відповідали за виконання соціальної роботи, з’явилися у Швеції відносно рано у середині ХІХ ст., коли було установлено нову муніципальну систему місцевого самоврядування. Але до другої світової війни більшість шведських муніципалітетів були невеликими за кількістю працюючих в них, а соціальну роботу вели службовці без спеціальної професійної підготовки [1, c. 27].

У 1903 році була заснована Центральна асоціація соціальної роботи (ЦАС) (Centralförbundet för socialt arbete, CSA), яка об’єднала людей, що були зацікавлені у соціальних реформах та покращенні соціальної ситуації країни. З початку заснування ЦАС була важливою установою з впровадження соціальної політики та соціальної освіти. Центральна асоціація соціальної роботи взяла на себе ініціативу зі створення курсів практичної підготовки фахівців соціальної роботи та впровадила ці курси у 1910 р.

З накопиченням досвіду та удосконаленням системи підготовки соціальних працівників виникла необхідність у переході на новий рівень та створення установи, яка б займалася безпосередньою підготовкою професіоналів соціальної роботи. У 1921 р. ЦАС разом із муніципалітетом Стокгольму заснували Інститут соціальної, політичної, муніципальної освіти та досліджень, що став першою шведською установою професійної підготовки соціальних працівників [2, c. 32].

ІІ етап. 30-ті – 40-і роки ХХ ст. – декада соціальних реформ та втілення ідей “держави загального добробуту” у Швеції. Потреба у кваліфікованих фахівцях соціальної роботи значно збільшується у цей час. У свою чергу це призводить до необхідності збільшення кількості навчальних закладів, де б готували таких фахівців. Отже, були засновані ще дві школи соціальної роботи: одна у 1944 р. у Гьотеборзі інша – у 1947 р. у місті Люнд.

Після Другої світової війни з розвитком ідеї “держави загального добробуту” ще більше зростає потреба у професіональних соціальних працівниках. Отже, ще три школи соціальної роботи були засновані: у 1962 році у місті Умеа, у 1971 р. у містах Оребро й Остерсунд.

ІІІ етап. З 1960 р. підготовка соціальних працівників зазнала двох вагомих перетворень. У 1964 р. автономні школи було переведено у статус державних коледжів, а програми підготовки соціальних працівників набули статусу вищої освіти.

Другий важливий реформаторський крок було зроблено у 1977 р., коли 6 державних коледжів (шкіл соціальної роботи) було інтегровано до складу університетів [3]. Завдяки цій реформі соціальна робота набула статусу науково-дослідницької дисципліни, була впроваджена перша посада професора загальної соціальної роботи на кафедрі соціальної роботи Гьотеборзького університету.

В останній декаді ХХ ст. система підготовки соціальних працівників у Швеції містила значний елемент національного планування й регулювання; мету й тривалість, а також розміщення й фінансування більшості навчальних програм підлягали затвердженню парламентом. У 1991 р. було розпочато велику реформу, метою якої було дерегулювання системи вищої освіти, створення більшої автономії для кожного вищого навчального закладу. Реформа була затверджена парламентом у 1992 р. [4]. У новій системі організація навчання й пропонований набір курсів визначаються на місцевому рівні. Студентам була надана більша свобода вибору навчальних курсів у межах нового визнаного на міжнародному рівні Положення про вчені ступені.

Слід докладніше вивчити історію становлення професійної соціальної роботи та системи підготовки кадрів для соціальних служб у Швеції, що допоможе оптимальніше організувати та структурувати соціальну освіту.

Література:

1. Berglind H., Pettersson U. Omsorg som yrke eller omsorg om yrket – Stockholm: Liber, 1980. – 179 p.

2. Elmer A. Socionomutbildingen in Serige // Nordisk social arbete. –1991 – Vol. 11, – pp. 31-40

3. Regeringens proposition 1975:9, Stockholm: Ministry of Education.

4. Swedish Higher Education Ordinance 1993. SFS No. 1993: 100. Reprint: SFS 1998:1003. Stockholm: Ministry of Education.