«Филологические науки»/7. Язык, речь, речевая коммуникация

Грошко Т.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Про природу вторинної номінації в структурі

спеціального дискурсу

Природа та сутність номінативних процесів привертають до себе увагу багатьох мовознавців сучасності.

Дослідження явища вторинної номінації як засобу семантичної організації тексту знаходяться на перетині напрямків сучасного мовознавства: теорії номінації, лексичної семантики, лінгвістики тексту, прагматики, стилістики. Концептуальні ідеї у галузі вторинної номінації представлено працями Е.С.Азнаурової, Н.Д.Арутюнової, В.Г.Гака, Г.В.Колшанського, О.С.Кубрякової, В.М.Телії, Г.А.Уфімцевої, W.Sperber, D.Viehweger.

Актуальність теми зумовлена важливістю типології одиниць вторинної номінації у дискурсі різних жанрів.

Дослідження природи вторинної номінації у дискурсі дає можливість виявити загальні закономірності зв’язків між матеріальною дійсністю, поняттями, ідеями, предметами та явищами, які зафіксовані у словесних найменуваннях.

Однією із основних функцій мови є номінативна, тобто називання об’єктів навколишнього світу. Механізм мовної номінації – постійний внутрішньомовний процес реагування на появу нових реалій дійсності – працює передусім на активний розвиток лексики як сукупності самодостатніх мовних одиниць, що позначають об’єкти довкілля. Явище вторинної номінації досить складне, оскільки відповідні мовні одиниці не є результатом прямого відображення дійсності, а спираються на значення вихідного слова.

Одним із основних способів формування змісту вторинної номінації є метафоризація. Поряд із цим “економність” мови, як одна із суттєвих її властивостей, змушує уникати кількісного зростання лексичних одиниць.

Вторинна лексична номінація є результатом природного розвитку мови, зумовленим пізнавальною і комунікативною потребою людини в її соціально-історичній практиці. Виникнення нових соціальних зв’язків приводить до перетворення сконцентрованої в словесному знакові інформації.

Всі вторинні найменування формуються на базі того значення слова, ім’я якого використовується у новій для нього функції назви. Проте в сфері вторинної номінації розрізняють два принципово різних способи відображення дійсності й перенесення смислового (понятійно-мовного) змісту найменування до позначуваних об’єктів.

При вторинному використанні слів в новій для них функції називання закономірно виникає смислова спадковість найменування, що призводить, в крайньому випадку на перших порах до багатозначності словесного знаку. Номінативне утворення зазвичай виражається у мотивованості вторинних найменувань, в наявності у них "Внутрішньої форми" (Живої чи усвідомленої носіями мови як такої в даний період розвитку мови), яка виступає як посередник між новим змістом та його відношенням до дійсності. При цьому необхідно зазначити, що якщо в номінативному завданні переважає прагматична інтенція іменного суб'єкта, то мотив вибору мовної форми може відповідно до фантазії того що називає,на стільки далеко відійти від опосередкованого значення, що в загалом характерно загалом для жаргонної сфери номінації. Зазвичай у багатозначних словах уживається,зберігаючи сліди колишніх актів вторинної номінації,результати якісно різних номінативних процесів, які призводять до створення окремих словесних значень, які є вільними чи не вільними, фразеологічно пов'язаних, а також ідеоматичних сполучень слів. Ось чому багатозначні слова - найбільш кращий матеріал для дослідження не тільки історичних процесів розвитку значення слів, а й також закономірності вторинної номінації.

Одне із не багатьох, якщо й не єдине, із досліджень, яке присвячене аналізу та виділеню типів лексичних значень з урахуванням їх номінативної функції, було розпочато В.В.Виноградовим. Виділивши основні номінативні значення, які представляють собою ніби найменування і володіють самостійною номінативною функцією,і номінативно-виробничі значення, які також володіють самостійною номінативною функцією, В.В.Виноградов, що (далеко не всі значення слів в живій функціонованій мові безпосередньо направлені на дійсність та безпосередньо її відображають), відніс до особливого типу фразеологічно пов’язаних значеннях, (замкнуті строго визначені фразеологічні контексти).між іншим, в роботі виділені синтаксично обумовлені значення - предикативно-характеризуючі, а також конструктивно-обумовлені і - як особливе різноманіття всіх цих типів значимих - експресивно-образні. Отже можна зробити висновок, що найменування не можуть замінити одне в усіх контекстах і за різних умов.

Література:

1. Гак В. Г. К типологии лингвистических номинаций//Языковая номинация : Общие вопросы. – М.: Наука, 1977. – С. 1 – 97.

2. Кубрякова Е. С. Теория номинации и словообразования//Языковая номинация : Виды наименований. – М.: Наука, 1977. – С. 153-247.

3. Кубрякова Е. С. Типы языковых значений. Семантика производного слова. – М.: Наука, 1989. – 153 с.

4. Микитюк І. М. До питання типології вторинних номінацій у структурі художнього тексту//Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. Герман. філологія: Зб. наук. пр. – Чернівці, 2002. – Вип.136. – С. 89-94.

5. Маслова-Лашанская С.С. О процессе наименования//Скандинавский сборник XVIII. – Таллин, 1973. – С.130-134.

6. Телия В. Н. Вторичная номинация и ее виды//Языковая номинация. Виды наименований/ Под ред. Б. А. Серебренникова – М.: Наука, 1977. – С. 129-221.