Право/3. Охорона авторського права

Линдюк В.С.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Кримінально-правовий захист авторського права: теоретичний аспект

Конституція України (п. 1 ст. 54) визначає, що громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв’язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Захисту права інтелектуальної власності Кримінальний кодекс України (далі – КК України) присвячує ст.ст. 176, 177 цього Кодексу. Зокрема, стаття 176 КК України присвячена захисту авторського і суміжних прав. Згідно до цієї статті кримінально переслідуваними діяннями у цій сфері є:

-            незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних;

-            незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіо- та відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації;

-            інше умисне порушення авторського права і суміжних прав.

Суспільна небезпечність злочину, передбаченого в ст. 176 КК України, полягає у заподіянні шкоди суспільним відносинам, які пов’язані з використанням авторського і суміжних прав.

Диспозиція даної статті є бланкетною, тому для з’ясування ознак цього злочину слід звертатися до Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001 р. (далі – Закон) і Цивільного кодексу України 2003 р.

Згідно з цими законами авторські права – це особисті немайнові, а також майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані зі створенням та використанням творів науки, літератури й мистецтва.

До особистих немайнових прав належать: право вимагати, визнання свого авторства; право забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені; право вибору псевдоніма; право протидіяти будь-якому спотворенню, перекрученню творів; право на обнародування.

До майнових прав належать право використання відтворення, публічного виконання, показу, право на переклад, на імпорт творів науки, літератури, мистецтва.

Охороні підлягають як опубліковані, так і неопубліковані твори в галузі науки, літератури і мистецтва, незалежно від їх призначення, жанру, достоїнства, обсягу, мети, а також способу відтворення, які виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.

Відповідно предметом порушення авторського права є твори літератури, науки, мистецтва: опубліковані чи неопубліковані музичні твори, скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії тощо.

Обов’язкові ознаки цього предмета:

1)          предмет злочину має не належати винному;

2)          має виражатися в об’єктивній (матеріальній) формі: рукописного, машинописного, друкарського тексту, нотному записі, фонограмі, відеограмі, будь-якому електронному записі тощо;

3)          він має бути новим і оригінальним.

Термін охорони авторського права згідно зі ст. 24 цього Закону є довічним і діє протягом 50 років після смерті автора.

Об’єктивна сторона даного злочину передбачає встановлення трьох обов’язкових ознак: діяння, його наслідків і причинного зв’язку між ними.

Діяння в цьому злочині полягає в незаконному використанні об’єктів авторського права, що може виразитись у незаконному відтворенні або розповсюдженні творів науки, літератури, мистецтва та ін.

Даний злочин має матеріальний склад. Наслідок як обов’язкова ознака об’єктивної сторони полягає в заподіянні матеріальної шкоди у великому розмірі. Під великим розміром матеріальної шкоди, згідно з приміткою до ст. 176 КК України, вважається її розмір, який у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Злочин вважається закінченим з моменту заподіяння матеріальної шкоди. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є причинний зв’язок між діянням і вказаним наслідком.

Суб’єктивна сторона даного злочину – прямий умисел. Винний усвідомлює, що він своєю дією порушує авторські права, які охороняються Законом, передбачає заподіяння матеріальної шкоди відповідним особам і бажає настання цих наслідків.

Мотиви можуть бути різними: користь, кар’єризм, помста, заздрість чи інша особиста зацікавленість, однак на кваліфікацію вони не впливають.

Суб’єктом злочину є будь-яка особа, яка досягла 16-ти років, у тому числі і сам автор (наприклад, коли ним, приховано співавторство іншої особи.)

У частині 2 ст. 176 КК передбачена відповідальність за ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, тобто якщо вартість предметів або сума доходу у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

У частині 3 ст. 176 КК визначена відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені спеціальним суб’єктом – службовою особою з використанням службового становища щодо підлеглої особи (наприклад, мало місце примушування до співавторства твору, створеного підлеглим; виключення підлеглого з кола співавторів тощо).

 

Література:

Конституція України від 28.06.1996

Кримінальний кодекс України від 05.04.2001

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 11 липня 2001

Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар // Академія правових наук. Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого – 2004 – ст.ст. 466-469

Підопригора О.А. Право інтелектуальної власності. Академічний курс – 2004 – ст.ст. 507-511