Економічні науки/Економіка
підприємства
Козлюк
Н. С.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
ФІНАНСОВА РІВНОВАГА ТОРГОВЕЛЬНОГО
ПІДПРИЄМСТВА, ЯК СКЛАДОВА ЙОГО РОЗВИТКУ
Дискусійність поняття
«фінансова рівновага» сягає корінням ще у 17
століття, коли вперше дана проблема
почала вивчатись дослідниками, але й сьогодні це питання залишається не
менш актуальним.
Фінансова рівновага
- характеристика стану фінансової діяльності підприємства, за якого потреба в
збільшенні основного обсягу активів підприємства балансується з можливостями
підприємства щодо формування його фінансових ресурсів за рахунок власних джерел.
Фінансова рівновага
підприємства – це відповідність обсягів формування та використання (споживання)
власних фінансових ресурсів. Така фінансова рівновага досягається оптимізацією
співвідношення між часткою коштів, що капіталізуються, і тією їх часткою, що
спрямовується на споживання, а також узгодження джерел формування та напрямів
використання власних фінансових ресурсів, встановлення оптимального
співвідношення між внутрішніми та зовнішніми джерелами формування власних
фінансових ресурсів. Фінансова рівновага – це агрегований показник, тому
досягнення фінансової рівноваги значною мірою залежить від ефективності
облікової політики підприємства, політики формування та розподілу прибутку
підприємства, амортизаційної, дивідендної, емісійної політики тощо. Досягнення
фінансової рівноваги – одна із найважливіших умов забезпечення фінансової
стабільності, оскільки зростання можливостей щодо забезпечення приросту власних
фінансових ресурсів означає підвищення фінансової стійкості та приводить до
зростання ринкової вартості підприємства.
Необхідною умовою
життєдіяльності підприємства є, як відомо, забезпечення його постійної
платоспроможності. Основним завданням фінансового менеджменту є така
координація вхідних та вихідних грошових потоків, щоб у будь-який час
підприємство було спроможним виконати свої поточні платіжні зобов'язання. Цього
можна досягти, додержуючи фінансової рівноваги в довгостроковому періоді.
Фінансова рівновага передбачає, що грошові
надходження підприємства дорівнюють або перевищують потребу в капіталі для
виконання поточних платіжних зобов'язань.
Рівняння фінансової рівноваги можна подати в
такому вигляді (базова модель): початковий стан резервів ліквідності + виручка
від реалізації продукції + надходження від інвестиційної діяльності +
надходження від фінансової діяльності = поточні виплати в рамках операційної
діяльності + інвестиції + погашення заборгованості (основна сума, відсотки) +
виплата дивідендів + кінцевий обсяг резервів.
Використання моделей
фінансової рівноваги з метою забезпечення платоспроможності та ліквідності
підприємства, що перебуває у кризі, спрямоване на збільшення вхідних грошових
потоків та зменшення вихідних. Збільшення вхідних грошових потоків досягається
за рахунок таких основних заходів:
1) мобілізації
внутрішніх резервів самофінансування;
2) рефінансування
дебіторської заборгованості;
3) стимулювання
збуту основної продукції;
4) залучення
додаткового акціонерного (пайового) капіталу;
5) одержання нових
позик.
Вихідні грошові потоки зменшуються в
результаті заходів:
1) зменшення
поточних виплат у рамках операційної діяльності (зниження собівартості
продукції);
2) реструктуризації
кредиторської заборгованості;
3) перегляду
дивідендної політики;
4) заморожування
інвестицій.
Система санаційних заходів, що грунтується на
використанні моделей фінансової рівноваги в довгостроковому періоді, формує
тактичний механізм фінансової стабілізації.
Однак, для початку зосередимось
на дослідженні сутності поняття «фінансова рівновага».
Серед сучасних авторів термін «фінансова рівновага»
застосовують: М.Д. Білик, Г.В. Савицька, С.З. Мошенський, О.В. Олійник [1].
М.Д. Білик [1] характеризує
фінансову рівновагу підприємства як
відповідність обсягів формування та споживання власних фінансових ресурсів.
Досягнення стану фінансової рівноваги, на її думку, є однією із найважливіших
умов збереження фінансової стабільності, оскільки зростання можливостей щодо
забезпечення приросту власних фінансових ресурсів передбачає підвищення
фінансової стійкості та передбачає зростання ринкової вартості підприємства.
С.З. Мошенський та О.В. Олійник [2]
у визначенні суті фінансової стійкості визначають основною передумовою її
дотримання умов фінансової рівноваги
між власними та запозиченими джерелами.
Якщо порівняємо думки цих авторів, то розуміємо, що М.Д.
Білик [1] вбачає рівновагу між
формуванням та використанням лише власних фінансових ресурсів, а С.З.Мошенський
та О.В. Олійник [2] визначають
можливість настання рівноваги між
власними та залученими джерелами.
В першому випадку автор характеризує
ресурсний бік з точки зору виключно власних
коштів, в другому випадку – характеристика
наводиться з боку джерел формування ресурсів.
Актуальність даного дослідження обумовлюється і тим, що одні
автори [3, с. 50; 4, с. 204; 5, с.
128] ототожнюють поняття «фінансова
рівновага" та "фінансова стійкість", а
інші [6, с. 432; 7, с. 567] вбачають у другому понятті більш широкий зміст ніж у першому. І
це досить легко обгрунтувати, адже для фінансової стійкості та стабільності
фінансового стану важлива не тільки фінансова рівновага балансу на звітну дату,
а й гарантії збереження її в майбутньому (рентабельність продажів, швидкість
оборотності капіталу, вкладеного в активи, прибутковість капіталу, коефіцієнт
стійкості його зростання). З цієї позиції фінансову рівновагу дійсно краще
розглядати як рівновагу між активами та пасивами балансу.
Таким чином,
авторами запропоновано визначати фінансову рівновагу за двома основними підходами, що доповнюють один одного: перший (майновий)
підхід характеризує збалансованість активів та пасивів балансу за термінами і
спроможність підприємства вчасно погашати свої борги (по суті - ліквідність
балансу); другий (функціональний) підхід базується на функціональній рівновазі
між джерелами капіталу та використанні їх за основними напрямами господарської
діяльності (інвестиційний, операційний, грошовий цикли).
Література:
1.
http://www.nbuv.gov.ua
3.
Золотухін О.
За якими правилами «грати» підприємствам? //Бізнес – Бухгалтерія. Право. Податки. Консультації. -2007 р. - №
21 (540). - 26 травня. - с. 50
4.
Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз
господарської діяльності. –К.: ЗАТ “Нічлава”, 2007.- 204 с.
5.
Артеменко В.Г., Белендир М.В. Фінансовий аналіз: Навч.
посібн.. – Львів.: Вид-во «ДИС», , 2007. – 128 с.
6.
Антикризове управління: Навч. посібн. / В.Г.
Крижановський, В.И. Лапенков, В.И. Лютер и др.; під ред. Є.С. Мінаева и В.П.
Панагущина. – К.: Вид-во ПРІОР, 2006. – 432 с.
7.
Бланк
І.А. Управління формуванням капіталу. – К.:Ника-Ценр. – 2007 –567 с.