Економічні науки/Економіка підприємства

Передрій В. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

КРЕДИТОСПРОМОЖНІСТЬ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА ЯК ПЕРЕДУМОВА ЗАЛУЧЕННЯ ПОЗИКОВИХ КОШТІВ

Кредитоспроможність — наявність у потенційного позичальника передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Інакше кажучи — це здатність підприємства в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, що характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечити оперативну трансформацію активів у грошові кошти [1].

Кредитоспроможність позичальника на відміну від його платоспроможності не фіксує неплатежі за минулий період або на будь-яку дату, а прогнозує здатність до погашення боргу на найближчу перспективу.

Ступінь неплатоспроможності минулого є одним з формальних показників, на які спираються при оцінці кредитоспроможності клієнта.

Якщо позичальник має прострочену заборгованість, а баланс ліквідний і достатній розмір власного капіталу, то разова затримка платежів банку в минулому не є підставою для висновку про некредитоспроможного клієнта. Кредитоспроможні клієнти не допускають тривалих неплатежів банку,постачальникам, бюджету.

Рівень кредитоспроможності клієнта свідчить про ступінь індивідуального (приватного) ризику банку пов'язаного з видачею конкретної позики конкретного позичальника.

У зв'язку з тим, що підприємства значно розрізняються за характером своєї виробничої та фінансової діяльності, створити єдині універсальні та вичерпні методичні вказівки по вивченню кредитоспроможності та розрахунку відповідних показників не представляється можливим. Це підтверджується практикою нашої країни. У сучасній міжнародній практиці також відсутні тверді правила на цей рахунок, так як врахувати всі численні специфічні особливості клієнтів практично неможливо [2].

Основна мета аналізу кредитоспроможності визначити здатність і готовність позичальника повернути запитувану позику відповідно до умов кредитного договору. Банк повинен у кожному випадку визначити ступінь ризику,який він готовий взяти на себе і розмір кредиту який може бути наданий в даних обставинах.

Світова та вітчизняна банківська практика дозволила виділити критерії кредитоспроможності клієнта: характер клієнта, здатність заробити кошти в ході поточної діяльності для погашення боргу (фінансові можливості), капітал, забезпечення кредиту, умови, в яких здійснюється кредитна угода, контроль (законодавча основа діяльності позичальника,відповідність характеру позики стандартам банку і органів нагляду).

Під характером клієнта розуміється його репутація як юридичної особи та репутація менеджерів, ступінь відповідальності клієнта за погашення боргу,чіткість його уявлення про мету кредиту, відповідність її кредитної політики банку.

Перелік елементів кредитоспроможності позичальника і показників, які її характеризують, залежить від цілей аналізу, видів кредиту, стану кредитних відносин банку з конкретним клієнтом, результатів господарсько-фінансової діяльності останнього, а також від наявного забезпечення [3].

Причому кожен банк розробляє власну систему оцінки, виходячи з особливостей кредитної політики, технологічних можливостей, спеціалізації банку, конкретних умов договору, пріоритетів у роботі, місця на ринку, конкурентоспроможності, стану взаємовідносин із клієнтами, рівня економічної та політичної стабільності в державі тощо.

Методики аналізу і система показників кредитоспроможності потенційного позичальника, що використовуються комерційними банками, досить різноманітні. Але всі вони спираються на певну систему фінансових коефіцієнтів – це коефіцієнти ліквідності, ділової активності, фінансової стійкості, рентабельності та показники грошового потоку підприємства [3].

Показники ліквідності дають змогу оцінити співвідношення найбільш ліквідних елементів балансу підприємства, його оборотного капіталу і короткострокових зобов’язань. Чим більше покриття таких зобов’язань за рахунок високоліквідних активів, тим надійнішим є стан підприємства. Основною метою і завершальним етапом аналізу кредитоспроможності підприємства є розрахунок інтегрованого рейтингового показника фінансового стану та віднесення підприємства до певного класу позичальників для оцінки можливостей подальшої співпраці банку з цим контрагентом та формування резерву під кредитну операцію. Інтегрований рейтинговий показник фінансового стану розраховується на підставі коефіцієнтів, їхніх вагових значень та вагових коефіцієнтів аналітичних груп.

У зв’язку з відсутністю єдиної бази даних середньогалузевих, мінімальних і найкращих для конкретної галузі показників реальна оцінка фінансового стану підприємства банком-кредитором ускладнюється. Тому, на наш погляд, необхідним є створення міжбанківської інформаційної бази, до якої за результатами аналітичної роботи банківських працівників з підприємствами різних галузей економіки заносилися б значення показників фінансового стану підприємств, що належать до різних галузей економіки, з метою вироблення їхніх оптимальних величин по галузі. Також українським банкам рекомендується звернутися до міжнародного досвіду оцінки кредитоспроможності позичальників [4].

Таким чином, слід зробити висновок, що при здійсненні кредитної діяльності банківська установа, з метою мінімізації кредитного ризику, має проводити аналіз кредитоспроможності позичальника. Оцінювання кредитоспроможності, окрім аналізу фінансового стану, включає також показники та параметри, які визначають репутацію, ділові якості, рівень менеджменту, професіоналізм керівництва підприємства тощо. Такий повний і всебічний аналіз фінансово-господарської діяльності клієнта сприятиме більш ефективному здійсненню кредитної операції та зменшенню рівня кредитного ризику для банку.

Література:

1. Владичин У.В. Банківське кредитування: Навч. пос. – К.: Атіка, 2008. – 648с.

2. Забчук, Г.М. Механізм застосування кредитних важелів комерційними

банками України [Текст] // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/Portal/natural/Vchnu/Ekon/2009_2/zmist.files/07.pdf.

3. Манако, О.В. Системний підхід до оцінки кредитоспроможності підприємства [Текст] // Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/EMMSES/2007_12/Zbirnik_2007_12/Manako.pdf.

4. Некрашевич, Н.В. Оцінка кредитоспроможності підприємства [Текст] //Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vntu/2008_17_1/70.pdf.