Економічні науки/Економіка
підприємства
Пилипняк
Н. В., к.е.н. Кульганік О. М.
Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ
КОМПЛЕКСНА ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ АКТИВАМИ ПІДПРИЄМСТВА
Для підприємств
України сьогодні вкрай важливим є виявлення нагальних проблем управління
оборотними активами, що потребують вирішення, оскільки впливає на
можливість забезпечення формування
достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів.
Надзвичайно важливе значення має контроль за збереженням та раціональним
використанням їх в процесі операційної діяльності.
Сьогодні можна
виділити чотири підходи економістів до трактування економічної сутності даного
поняття:
1) сутність
оборотних фондів та фондів обігу;
2) оборотні засоби
підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу;
3) активи, що
використовують в одному операційному циклі, обороті, або будуть перетворені на
гроші протягом одного року;
4) гроші, запаси,
борги третіх осіб, короткострокові фінансові вкладення [1].
У відповідності до Господарського кодексу України [2]
підприємства можуть самостійно управляти своєю діяльність, тобто можуть
самостійно обирати методи управління оборотним капіталом та здійснювати контроль
за його раціональним розміщенням і використанням.
У практиці зарубіжних та вітчизняних підприємств варто
визначити такі методи управління оборотним капіталом:
− метод АВС;
− нормування;
− метод коефіцієнтів;
− оптимізація.
В теорії та практиці управління оборотними активами
значна увага приділяється методу нормування.
Метод нормування може застосовуватись лише для управління
частиною оборотного капіталу підприємства, яка нормується, зокрема мова йде про
готову продукцію на складі, оборотні виробничі фонди, а також відвантажену
продукцію, на яку розрахункові документи не здані в банк. Частка нормованих оборотних активів у промисловості
становить близько 80%.
Нормування оборотного капіталу торговельних підприємств
означає визначення потреби в оборотних коштах і залежить від різних чинників:
організації процесу виробництва, умов постачання товарно-матеріальних
цінностей, умов реалізації готової продукції.
Найбільш розповсюджений в
економічних джерелах метод - коефіцієнтний метод
- дозволяє розрахувати показники стану оборотного капіталу (частку грошових
коштів, запасів чи дебіторської заборгованості у загальній сумі оборотного
капіталу, частку сумнівної дебіторської заборгованості), стан джерел формування
оборотного капіталу(наявність зовнішніх джерел фінансування оборотного
капіталу, наявність власного капіталу) та ефективність його використання.
Ефективність управління оборотними коштами визначається на основі використання
фінансової звітності за допомогою системи показників, до яких належать:
− тривалість обертання оборотних коштів (дні) –
відношення тривалості планового періоду (360 днів) до коефіцієнта обертання;
− коефіцієнт обертання оборотних коштів – відношення обсягу продажу продукції до
середньорічної суми оборотних активів;
− коефіцієнт завантаження оборотних коштів –
показник, обернений до коефіцієнта обертання;
− рентабельність оборотних коштів (%) – відношення
прибутку від звичайної діяльності до оборотних активів.
Аналітичний та коефіцієнтній методи можуть
застосовуватися на тих підприємствах, які функціонують більше року, сформували
виробничу програму и організували виробничий процес, мають статистичні дані за
минулі роки і не мають у розпорядженні достатності кількість кваліфікованих
фахівців для більш детальної роботи в області планування оборотних коштів.
Метод прямого розрахунку передбачає розрахунок запасів по
кожному елементи оборотних коштів. Цей метод використовується при організації
нового підприємства и періодичному уточненні потреби в оборотних коштах діючого
підприємства.
Загальні нормативи власних оборотних коштів визначаються
в розмірі їх мінімальної потреби для утворення запасів матеріалів, витрат
майбутніх періодів, сировини, палива, незавершеного виробництва, готових
виробів.
Метод АВС – метод, який передбачає поділ всієї номенклатури запасів, що
використовується на виробництві,
залежно від їх цінності на 3 категорії:
− група А – найбільш цінні запаси, з позиції їх
вартості, проте в натуральному вираженні застосовуються в обмеженій кількості
(у практиці господарювання зарубіжних підприємств ці види сировини (матеріалів)
займають 50% у загальній структурі витрат на виробництво продукції);
− група В – запаси середньої вартості, на їх
використання у виробничому процесі припадає середня частка (близько 25%
закупівель);
− група С включає різноманітний асортимент запасів,
які одночасно є незначними з позиції їх грошової вартості.
У процесі управління оборотними активами на основі
визначеного методу найбільша увага приділяється сировині групи А, меншою мірою
– групам В і С.
Метод АВС пов'язаний з широко поширеним в житті явищем,
відомим як правило «20/80» (20% зусиль визначають 80% результату, 80% вартості
продукції визначається 20% що в неї входять, 80% щорічного обсягу продукції
виробляється за 20% робочого часу , 80% вартості запасів дають 20% найменувань
збережених на складі запасів).
АВС-аналіз ґрунтується на розподілі сукупності
потенційних факторів (ознак) на групи за питомою вагою тієї чи іншої проблеми.
Кількість груп при проведенні АВС-аналізу може бути будь-якою, але найбільшого
поширення набув поділ розглянутої сукупності на три групи: А, В і С (75: 20:
5), чим і обумовлено назву методу, відомого за кордоном як ABC-Analysis.
Одним з варіантів графічної інтерпретації методу
АВС-аналізу є діаграма Парето. АВС-аналіз базується на принципі Парето, який
означає, що 20% зусиль дають 80% результату, а інші 80% зусиль - лише 20%
результату.
Таким чином,
здійснене теоретичне дослідження дозволило об’єднати воєдино сучасні погляди на проблему визначення сутності оборотних
активів, дослідити фактори, які впливають на обсяг та структуру оборотних
активів.
Література:
1.
Фінансовий аналіз : Навч. посібник / С. Я. Салига, Н. В.
Дацій, С. О. Корецька та ін. – К : Центр навчальної літератури, 2006. – 210с.
2.
Господарський Кодекс України: Закон України №
436-1V від16.01.03 р.
4.
vlasnasprava.pp.ua