Економічні науки/Економіка підприємства

Ставська І. А.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНКИ РІВНЯ ФІНАНСОВОГО РИЗИКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА

У реальному, динамічній економіці майбутнє завжди невизначено і непередбачувано. Це означає, що підприємець бере на себе ризик. Ризик недоотримання намічених результатів особливо проявляється при загальності грошово-товарних відносин, конкуренції учасників господарського обороту.

На світанку промислової революції Адам Сміт вважав за необхідне включити в прибуток щось на кшталт страхової премії компенсації ризику, на який наважився людина, яка вклала свої капітали в справу. А. Сміт, та інші представники класичної школи економічної теорії, відносив ризик до чинників формування частини прибутку.

У роботі "Ризик, невизначеність та прибуток" американський дослідник Ф. Найт (у 1921р) призводить вперше відмінності між ризиком, величину якого можна розрахувати методом теорії ймовірності, і невизначеністю, величина якої в принципі не піддається розрахунку. Відповідно до концепції Ф. Найта саме невизначеність є джерелом виникнення прибутку або збитку. Найт дав опис неконтрольованих чинників виникнення прибутку. Однак, з ним важко погодитися в тому відношенні, що весь прибуток - є результат впливу абсолютно незмірну невизначеності. Сучасна теорія оцінки невизначеності прибутку включає методичні прийоми, що враховують здатність активно впливати на майбутнє, вміння управляти ризиком [1].

Метою підприємництва є отримання максимальних доходів при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби. Реалізація зазначеної мети вимагає порівняння розмірів вкладеного у виробничо-торгову діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності. При здійсненні будь-якого виду господарської діяльності об'єктивно існує небезпека (ризик) втрат, збитків, недонадходжень планованих доходів, прибутку.

Таким чином, ризик - це ймовірність виникнення втрат, збитків, недонадходжень планованих доходів, прибутку.

Управління ризиками - це частина діяльності керівника організації, спрямована на її економічний захист від небажаних свідомих або випадкових обставин, що наносять шкоди її діяльності.

Мета управління ризиками - виявляти, аналізувати і впливати на всі ризики, з якими стикається організація, з позиції використання сприятливих можливостей для збільшення вартості її активів.

З цією метою менеджер повинен проводити якісний і кількісний аналіз ризику, визначати його джерело фактор, імовірність та передбачати наслідки.

Управління ризиком можна розглянути на методологічній основі процесу розробки і реалізації ризикових управлінських рішень. Ризиковими є рішення при відомій імовірності досягнення результату. При цьому функції управління ризиком повинні виконувати на відповідному рівні всі підрозділи фірми.

Наприклад, в управлінні ризиком:

- бухгалтерія виконує функцію допомоги в розробці бюджету;

- відділ маркетингу - робить прогноз небезпечних властивостей продукції;

- відділ кадрів - займається питаннями праці, інструктує та навчає персонал, оформляє компенсації і т.ін.

Серед способів усунення ризиків фахівці виокремлюють:

- уникнення ризику - ухилення від заходів, пов'язаних з ризиком

- утримання ризику - залишення ризику за інвестором, тобто на його відповідальність

- передача ризику - це означає, що інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад, страховій компанії

- зниження ступеня ризику - зменшення імовірності та обсягу втрат.

В. О. Василенко диференціює основні заходи зниження ризику наступним чином [2]:

1) диверсифікація - процес розподілу капіталу між різними об'єктами вкладення, які безпосередньо не пов'язані між собою. Диверсифікація дозволяє уникнути частини ризику при розподілі капіталу між різними видами діяльності. Наприклад, придбання інвестором акцій п'яти різних акціонерних товариств замість акцій одного товариства збільшує імовірність отримання їм середнього доходу в п'ять разів, і відповідно, в п'ять разів знижує ступінь ризику. Так, наприклад, промислові організації у складі фінансово-промислових груп (ФПГ) купляють акції банку, тим самим захищаючи свої активи і отримуючи пільги за кредитами. Банківська структура у складі ФПГ скуповуючи акції промислових організацій, тим самим спонукає їх розвиток і здійснює контроль за їх діяльністю. Тут мова повинна йти про ефективне використання договірного права, дотримання прийнятих зобов'язань перед партнером, формування відносин довіри і надійності; 2) здобування додаткової інформації (більш повна інформація дозволяє зробити чіткий прогноз і знизити ризик, що робить інформацію товаром, причому дуже цінним). Використовується новий погляд на відношення з конкурентами. Великі компанії, наприклад автомобільні корпорації США Ford, Chrysler, General Motors, приходять до взаємовигідного співробітництва та інтеграції в автомобільному бізнесі. В Росії подібний процес відбувається між крупними корпораціями паливно-енергетичного та нафтогазового комплексів. Інформація про потенційного партнера, конкурента чи клієнта повинна містити відомості про можливі ризики у взаємовідносинах. У закордонній практиці така інформація міститься в бізнес-довідках, які пропонуються ринком інформаційних послуг;

3) лімітування - встановлення ліміту, тобто обмежених сум витрат, продажу, кредиту тощо; лімітування застосовується банками для зниження ступеня ризику при видачі позик, господарюючими суб'єктами - для продажу товарів в кредит, визначення сум вкладення капіталу і т.п.;

4) самострахування - підприємець віддає перевагу підстрахуванню самого себе, ніж купляти страховку в страховій компанії; самострахування являє собою децентралізовану форму створення натуральних і грошових страхових фондів безпосередньо в господарюючих суб'єктах, особливо в тих, чия діяльність підлягає ризику; головне завдання самострахування складається в оперативному подоланні тимчасових перешкод фінансово-комерційної діяльності;

5) страхування - захист майнових інтересів господарюючих суб'єктів і громадян при настанні певних подій за рахунок грошових фондів, які формуються з виплачених ними страхових внесків. Страхування являє собою економічну категорію, сутність якої складається в розподілі збитків між усіма учасниками страхування. Страхування виконує чотири функції: ризикову, запобіжну, заощаджуючу, контролюючу [3].

Література:

1. Бланк И.А. Финансовая стратегия предприятия / И.А. Бланк. – К. : Вид-во "Ольга",

Ника-Центр, 2004. – 720 с.

2. [Електронний ресурс]. – Доступний з ttp://www.library.if.ua/book/52/3813.html.

3. [Електронний ресурс]. – Доступний з http://www.uk.wikipedia.org/.