Економічні науки/Економіка підприємства

Якименко М. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ПРИБУТКУ ТОРГОВЕЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА В СУЧАСНИХ УМОВАХ

У класичному розумінні прибуток– це залишок від різниці між ціною товару і витратами на виготовлення товару, тобто його собівартістю. Така економічна суть прибутку закладена у законодавчу базу України, крім законодавства про оподаткування прибутку. Стосовно останнього, прибутком є сума валових доходів, тобто доходів від усіх видів діяльності, скоригована для цілей оподаткування певним чином. На наш погляд, така характеристика не повною мірою визначає якість господарювання підприємства та не відбиває суті прибутку. У сучасних умовах вчені-економісти поняття прибуток трактують неоднозначно, при цьому більшість їх характеризує прибуток лише кількісно.

Так, Л.І. Шваб описує прибуток як узагальнюючий фінансовий результат діяльності підприємства, тобто ту частину його виторгу, що залишається після повернення всіх витрат виробничої й комерційної діяльності підприємства [1]. І.М. Бойчик суть прибутку трактує як частини доходу, що залишається підприємству після відшкодування всіх витрат виробництва, реалізації продукції та іншими видами діяльності [2].

Віомий економіст А.А. Мазаракі визначає суть прибутку як економічного показника у різниці між ціною реалізації та собівартістю продукції (товарів, послуг), між обсягом виручки та витрат виготовлення та реалізації продукції [3].

Для Покропивного С.Ф. прибуток є частиною виторгу, яка залишається після відшкодування витрат виробничої і комерційної діяльності підприємства. Визначаючи перевищення надходжень над витратами, прибуток визначає мету підприємницької діяльності і виступає головним показником її ефективності (результативності) [2].

Ці визначення обмежуються кількісними характеристиками прибутку і не виявляють суті його як економічної категорії.

У наукових роботах останніх років І.А. Бланк одним із перших в Україні визначаючи суть прибутку застосовує співвідношення ризику і доходу. На його думку, прибуток – це чистий дохід підприємця на вкладений капітал у грошовій формі, який характеризує його винагороду за ризик підприємницької діяльності та є різницею між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення підприємницької діяльності [4].

Для того, щоб процес управління розподілом та використанням прибутку підприємства був ефективним, пропонуємо дотримуватись наступних етапів:

1. Перший етап – створення інформаційної бази для оцінки ефективності використання прибутку підприємства.

2. Другий етап –аналіз використання прибутку підприємства у минулому періоді.

3. Третій етап – оцінка внутрішніх та зовнішніх чинників, які спричиняють вплив на ефективність використання прибутку підприємства.

4. Четвертий етап – визначення напрямів розподілу прибутку у поточному періоді з врахуванням стратегічних і тактичних цілей підприємства.

5. П'ятий етап – розроблення системи управлінських рішень по забезпеченню повного та ефективного використання розподіленого прибутку.

6. Шостий етап – організація контролю за виконанням управлінських рішень стосовно розподілу та використання прибутку підприємства.

7. Сьомий етап – корегування окремих управлінських рішень щодо управління прибутком за результатами контролю та з врахуванням стратегії розвитку підприємства.

Отже, прибуток - це економічна категорія, на формування якої впливають об'єктивні процеси, що відбуваються у суспільстві загалом, у сферах виробництва та розподілу суспільного продукту і національного доходу. Система управління прибутком передбачає системний підхід, який базується на врахуванні тактичних і стратегічних аспектів управління, які спрямовані на максимізацію кінцевого результату у короткотерміновому та довготерміновому періодах. Ефективне використання прибутку є запорукою забезпечення раціонального розподілу прибутку підприємства, а оптимальні обмеження за рівнем його споживання та капіталізації забезпечить більш ефективний розвиток підприємств у сфері товарного обігу.

За сучасних умов розвитку України значним чином посилюється відтворювальна функція прибутку, яка полягає у визначенні можливостей підприємств задовольняти потреби розширення діяльності, і передусім, здійснювати капіталовкладення. На нашу думку, забезпечити підвищення прибутковості діяльності підприємств торгівлі можна досягнути шляхом:

- забезпечення зростання товарообігу через оптимізацію його складу і структури;

- вдосконалення системи управління підприємством;

- оптимізації або скорочення витрат підприємства та здійснення їх чіткого обліку за місцями виникнення;

- оптимізації складу та структури оборотних коштів;

- підвищення ефективності використання основних фондів;

- підвищення продуктивності праці;

- вдосконалення торговельно-технологічного процесу.

На цій основі можна зробити висновок, що можливими ефективними напрямами нарощення прибутку є, перш за все, зростання обсягів товарообігу і зменшення обсягів витрат обігу торговельного підприємства. Щоб такі зміни стали можливими, необхідно чітко володіти ринковою ситуацією, вчасно реагувати на зміни співвідношень між попитом та пропозицією, здійснювати організаційно-управлінські реорганізації на підприємстві за необхідності тощо.

Орієнтація підприємства на збільшення обсягів прибутку спричиняє потребу у розробленні стратегії управління підприємством, для чого необхідно здійснити прогноз прибутку на перспективний період та визначити шляхи досягнення прогнозованої суми прибутку. Ключовим елементом стратегічного управління торговельним підприємством та управління його прибутком зокрема має стати розроблення довгострокових планів та прогнозів діяльності підприємства.

Література:

1. http://knigi.tr200.ru

2. economuch.com

3. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. Н.М Ушакової. – К.: Хрещатик, 1999. – 800 с.

4. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Том 1. – 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Эльга, Ника-Центр, 2008. – 718 с.