Экономические науки / 14.Экономическая теория.
Сухий О.О.
Львівська комерційна академія
Формування людського капіталу, в
тому числі і його біофізичної складової (складової здоров’я) неможливе без
участі самої людини, яка виступає одночасно і власником, і безпосереднім носієм
людського капіталу, а тому вимагає відповідних затрат її часу. Фактор часу має
важливе значення як в економічній теорій загалом, так і в будь-яких процесах
інвестування, одначе в силу вищенаведеної тези й особливостей формування людського
капіталу фактор часу в контексті інвестицій в людину набуває ще більш вагомого
й специфічного значення. Одним з найбільш критичних виявів часового аспекту стосовно
людського капіталу є складова здоров’я людини, насамперед коли йдеться про відновлення
тимчасової непрацездатності. В одній з найпростіших теоретико-методологічних моделей
можемо припускати, що підвищення фінансування медичних послуг буде підвищувати
результативність і скорочувати терміни лікування (а отже, з економічної точки
зору – зменшувати економічні втрати від перебування працівників на лікарняних
листках). На наш погляд, іншим, уже непрямим механізмом, що також проявляється
в даному ланцюжку взаємодій є зменшення рецидивів захворювань та ймовірних їх ускладнень.
Відтак дана проблема переходить з вузько-економічної у ширшу соціально-економічну
площину і вплітається в контекст підвищення
якості життя, сприяння людському розвитку як важливій інтегральній суспільній
цілі.
Крім того, прояв фактору часу стосовно
інвестицій в біофізичний людський капітал відбивається також і в часових затратах
індивідів на отримання медичних послуг,
що залежать не лише від виділеного фінансування на медичну галузь, але способу їх
адміністрування, оскільки навіть амбулаторний візит у медичний заклад як за об’єктивними
скаргами так і для медогляду відбуваються з відривом від виробництва конкретного
носія людського капіталу. Тому в даному аспекті особливої уваги заслуговує
організаційний механізм надання медичних послуг. Дійсно, щоб визначити кінцеву
корисність й ефективність медичних послуг для людини необхідно врахувати окрім обсягів
бюджетного фінансування на забезпечення роботи лікаря (чи вартості його прийому
у приватних та госпрозрахункових медичних закладах) також і затрати часу громадян та результативність самого
лікування. Розглянемо виділені чинники
детальніше. Так, довгі живі черги на початку прийому лікаря в державних
поліклінічних закладах можуть вимагати досить тривалого очікування; з іншого
боку, інколи вичерпання талонів на прийом до завершення робочого часу лікаря
може змушувати пацієнтів приходити на наступний раз тощо. По-друге, для
раціональних індивідів лікування яких пов’язане з перебуванням на лікарняному
листку, постає проблема вибору: проводиться порівняння додаткових витрат на
лікування (з метою швидше набути стабільної працездатності) і зменшенням втрат
доходів через тимчасову непрацездатність. Навіть для працюючих актуальним є зменшення
бюджету часу, необхідного для отримання амбулаторних медичних послуг, які теж
відбуваються з відривом від виробництва. Врешті, оскільки ми розглядаємо
проблему формування людського капіталу з погляду макрорівня, потрібно проводити
вищевказане порівняння не лише з точку зору втрат працівників від недоотриманих
доходів (заробітної плати) але й втрати працедавців у зв’язку з відсутністю
працівників на робочих місцях. Також, якщо вийти за межі вузько виробничого
підходу, можна додавати до аналізу суб’єктивну оцінку самих працівників охорони
здоров’я та громадян щодо якості, ефективності та зручності надання медичних послуг,
що впливають на їх корисність та на їх людський розвиток як важливий індикатор
поряд з традиційним обсягом ВВП.
Це дає підстави, на наш погляд, на базі методологічних підходів Г.Беккера,
проводити економіко-теоретичний аналіз формування людського біофізичного капіталу.
Зокрема, можлива подальша деталізація економічного аналізу для кількох різних
випадків, а саме для випадку держави-працедавця і державних медичних закладів,
які фінансують з державного бюджету; для випадку приватних фірм та додаткових платних
медичних послуг, що оплачуються даними фірмами через соціальний пакет, медичне
страхування чи безпосередньо працівниками даних фірм.
При такому аналізі пропонуємо
виділити два взаємодоповнюючі підходи:
1)
нормативний
підхід на основі соціально-медичних стандартів, які мають дотримуватися для
усіх категорій населення.
2)
економічний
підхід: співставлення додаткових (граничних, маржинальних) витрат на додаткові медичні
послуги і вигід для працівників та працедавців;
Важливо підкреслити, що, на наш
погляд, в довгостроковому періоді повинна бути закономірна гармонізація між
вказаними економічним та нормативним підходом до формування людського
біофізичного капіталу, зокрема такі фактори як економічне зростання та
збільшення національного доходу, надходжень до державного бюджету неодмінно має тягнути за собою підвищення
соціально-медичних стандартів, покращення матеріальної бази та фінансування закладів
охорони здоров’я, прогресивних наукових розробок в медичній галузі тощо. З
іншого боку, як ми вказали, необхідні покращення в самому адмініструванні
медичних послуг для більш раціонального використання часу високваліфікованих лікарів
і для врахування як інтересів працівників (на мікрорівні) особливо із більш
жорсткими часовими обмеженнями (наприклад ті, що працюють від виробітку), так і
загалом усіх категорій населення (під кутом зору уже макроекономічної ефективності інвестицій в людський капітал з урахування
особливої для інвестицій в людину дії фактору часу), що буде важливим внеском
для досягнення цілей людського розвитку.
Література
1.
Беккер Г.С.
Человеческое поведение: экономический поход [Избранные труды по экономической теории] / Гэри Стэнли Беккер –
Москва: ГУ ВШЭ, 2003. – 672с.