Экономические науки/3.Финансовые отношения

к.держ.упр. Алфьорова І.Є., Чепурко В.П.

Донбаський державний технічний університет, Україна

КОНЦЕСІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ МОДЕРНІЗАЦІЇ ВУГІЛЬНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Серед завдань, що стоять перед економікою України, зараз пропонується така концепція розвитку: докорінна модернізація нинішнього шахтного фонду, будівництво та розвиток нових потужних вугледобувних підприємств, створення галузі, яка повністю забезпечить Україну конкурентною вугільною продукцією та конкурентними вугледобувними підприємствами.

Тому виникає необхідність розробки програм інвестування у вугільну галузь, у тому числі завдяки концесії, основна мета цих угод інвестування у вугледобувні підприємства їх розвиток та модернізація робочих процесів. Концесійна угода виступає більш ефективним та дієвим засобом передачі та управління, ніж приватизація чи орендний договір, і ціле спрямовує інвестиції на розвиток підприємств. У підприємств України є кваліфіковані кадри та розвинена транспортна інфраструктура, свій ринок збуту, важливим плюсом є близькість до європейських ринків.

Метою роботи є розгляд концесії як інструменту інвестиційного стимулювання підприємств, на яких роками накопичувалися негативні фактори, та неодноразово змінювалася організаційна структура управління.

Дослідження Інституту економіки промисловості (ІЕП) НАНУ показали, що через постійне недофінансування нерідко найбільш збиткові шахти отримували державні дотації, менші по відношенню до розрахункового обсягу, ніж шахти з групи відносно "кращих". У результаті перші продовжували знижувати видобуток вугілля і надалі потребували дедалі більших сум дотацій. Розміри дотацій за роки їх застосування зросли в багато разів, розширивши умови для різних зловживань.

У число заходів, покликаних поліпшити стан галузі, постійно включається приватизація збиткових шахт, нібито з метою привернути ефективного власника. Але фактично - це визнання нездатності держорганів ефективно управляти власністю. Власник зацікавлений поліпшувати роботу власного підприємства. У той час як чиновники, не відповідаючи за результати роботи конкретного підприємства, мають можливість використовувати право розпорядника бюджетних коштів.

На думку аналітиків, головною причиною кризового стану на держпідприємствах є вкрай низький рівень інвестицій в модернізацію та інновації шахт, геологорозвідку і розробку вугільних пластів.

"В Україні доступні пласти давно вироблені, тому умови вуглевидобутку істотно погіршилися", - нагадує старший аналітик ІГ "Арт капітал" Дмитро Ленда. "Приблизно 70% шахт були введені в експлуатацію більше 50 років тому, тож 80% основних фондів уже зносилися", - додає директор з розвитку АК Kreston GCG Андрій Попов. Він зазначає, що більш висока ефективність приватних шахт обумовлена не тільки активними інвестиціями в їх модернізацію, а й тим, що в процесі приватизації в руках бізнесу опинилися порівняно нові підприємства, побудовані в 1970-1980-х роках.

У будь-якому разі, фахівці Міненерговугілля розраховують на радикальний перелом. Згідно з «Енергетичною стратегією України на період до 2030 року» схваленою розпорядженням КМУ від 15 березня 2006 р. N 145-р , до 2015 року обсяг видобутку вугілля в Україні повинен зрости до 110,3 мільйона тонн на рік, до 2020 року - до 115 мільйонів тонн і до 2030 року - до 130 мільйонів тонн.

Фахівці сприйняли заявлені у стратегії об’єми видобутку із стриманим оптимізмом. «Досі всі подібні програми залишилися деклараціями, проте при дотриманні двох умов цей проект може бути реалізований. Перша - політична воля з боку влади, друга - збереження протягом довгого часу високих цін на енергоносії» зазначає Д. Ленда.

А. Попов вважає: «Реальність цих планів підкріплена зацікавленістю з боку інвесторів до української вуглевидобутку та прогнозованим зростанням попиту на вугілля у світі. Очевидно, що реалізація урядового курсу на зниження залежності України від російського газу неможлива без відповідного зростання обсягів вуглевидобутку, а він неможливий без значних капіталовкладень, здійснити які держава здатна лише з допомогою приватного інвестора».

В Україні з 209 діючих вугільних шахт 167 залишаються у власності держави. При цьому з усіх держпідприємств, які видобувають коксівне вугілля, збитковими є 80%, а з усіх шахт, що спеціалізуються на видобутку енергетичного вугілля, - понад 90%. Це говорить про те, що стан справ в держсекторі критичний і вимагає негайних змін.

Починаючи з травня 2011 року відбулося радикальне зміщення акцентів у концепції реформування вугільної промисловості, ключовим інструментом залучення інвестицій в галузь на думку посадовців з Міненерговугілля повинна бути не приватизація, а оренда чи концесія.

Це пояснюється тим, що державні шахти застаріли і можуть бути продані тільки із значним дисконтом. Для отримати від приватизації максимального результату, державі необхідно вкласти кошти в їх модернізацію та технічне переоснащення. А оскільки коштів на це немає, то модернізація можлива за рахунок інвесторів шляхом передачі окремих підприємств в концесію.

На думку деяких експертів: враховуючи, що саме концесіонери отримують пріоритетне право на подальше придбання шахт, концесія може бути одним із засобів прихованої приватизації. Це викликає занепокоєння аналітиків, адже всі привабливі вуглевидобувні активи можуть бути просто роздані у відповідні руки за абсолютно символічну винагороду.

Поки основною відповіддю на це питання є проект програми перспективного розвитку галузі на період до 2015 року, мета якого докорінна модернізація шахт і будівництво нових підприємств заради заміщення імпортного вугіллям вітчизняним. Для її виконання необхідно залучення 109 мільярдів гривень інвестицій, з яких 29,8 мільярда гривень будуть виділені з держбюджету, а решту 80 мільярдів гривень можна буде отримати з приватного капіталу, шляхом передачі шахт в концесію.

Але є й інша думка, наприклад Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко позитивно оцінює рішення Кабінету міністрів відновити передачу шахт у концесію. "Практично весь Донбас будувався за рахунок концесії Тому позитивний досвід передачі українських шахт у концесію є, незважаючи на те, що було це ще на початку XIX століття", - говорить експерт.

Розглянемо вигоди держави від розвитку інституту концесії:

- концесія є засобом залучення фінансових ресурсів в держмайно,

- на відміну від приватизації, концесія дозволяє не тільки отримати надходження до бюджету, у вигляді концесійних платежів та податків,

- допоможе створити нові або реконструювати існуючі виробничі потужності за рахунок інвестора,

- на відміну від оренди, покладає на концесіонера обов'язки, вигідні для держави,

- зберігає право власності на стратегічні об'єкти за державою або територіальною громадою.

До недоліків даного інструменту залучення інвестицій у галузь можна віднести те, що концесійні договори можуть бути укладені на термін від 10 до 50 років, а запаси вугільних підприємств обмежені. Тобто по закінченню терміну концесії держава може отримати «модернізоване» підприємство яке майже або повністю відпрацювало свої запаси вугілля та готове для закриття за рахунок державних коштів.

Інвестор (концесіонер) при укладанні договору концесії не лише отримує право на створення та експлуатацію об'єктів, а й отримує широкі порівняно з орендою можливості самостійно визначати плани щодо створення, розвитку та експлуатації об'єктів концесії.

Стримуючим фактором для концесії є загальний інвестиційний клімат України. Тому, якщо він не покращиться, то такий інструмент, як концесія, не в змозі буде мінімізувати всі абсолютні ризики інвесторів.

При передачі концесіонерові права на експлуатацію вугільного родовища, на виході держава одержує шахту, яка працює. А підприємства вугільної галузі одержують довгострокові інвестиції в розвиток виробництва, інвестор одержує вугілля і надійного постачальника вугільної продукції, держава одержує концесійні платежі, а також зберігає за собою право власності на вугільні підприємства, які потім зможе приватизувати за більш вигідною ціною. За державою також залишаються всі покращення ситуації на шахті, зроблені інвестором. Регіон одержує ріст зайнятості населення, соціальну стабільність і збільшення податкових надходжень до місцевого бюджету. Співробітники одержують стабільну заробітну плату і підвищення безпеки праці.

В минулому році на конкурс з концесії були виставлені цілісні майнові комплекси двох стратегічних вугільних підприємств (флагманів вугільної галузі країни) - "Ровенькиантрацит" і "Свердловантрацит" - переможцем став ТОВ "ДТЕК", з яким були укладені концесійні угоди з терміном дії 49 років.

Обидва підприємства вже мали досвід державно-приватного партнерства. Так, "Свердловантрацит" залучив у приватного інвестора близько 260 млн. грн., а "Ровенькиантрацит" - близько 300 млн. грн. Це дозволило підприємствам наростити видобуток вугілля торік на 10% і 22% відповідно. Концесійні договори ДП "Ровенькиантрацит" і ДП "Свердловантрацит" стали першими ластівками у впровадженні концесії як інструменту модернізації вугільної промисловості, тому підсумки та оцінку вигоди цих угод для держави, підприємств та трудових колективів робити ще рано.

Література:

1. Закон України «Про концесії» N 2880-VI від 23 грудня 2010 р. із змінами та доповненнями.

2. Закон України «Про особливості оренди чи концесії об'єктів паливно-енергетичного комплексу, що перебувають у державній власності» від 8 липня 2011 р.

3. «Енергетична стратегія України на період до 2030 року», схвалена розпорядженням КМУ від 15 березня 2006 р. за N 145-р.

4. Герасимова О. Державні шахти: концесія замість приватизації// Економічна правда.-16.09.2011р.

5. Концесія шахт є гарним способом залучити інвестиції в галузь - експерти / / Енергетика Україна і всієї планети.-7.04.2011г.

6. Сосна С.А. Концесійна угода: теорія і практика. – М., 2002. – С. 26.