К.псх.н., доцент Бистрова Юлія Олександрівна

Луганський національний університет імені Тараса Шевченка

Д.мед.н., професор Петруня Андрій Михайлович

К.мед.н., доцент Лупирь Сергій Анатолійович

Луганський медичний державний університет, Україна

МЕДИЧНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ПОРУШЕНЬ ЗОРУ В ДІТЕЙ

На сьогодні пошук нових медико-психолого-педагогічних підходів до рішення проблеми соціалізації осіб з порушеннями зору є завданням державної значущості та центром докладання консолідованих зусиль системи освіти, охорони здоров’я та соціальних служб.

Сьогодні інвалідність унаслідок патології органу зору складає 12,4 на 10 тис. населення, при цьому головними причинами інвалідності очей «з дитинства» є наслідки травм (18,1 %) і захворювання (81,9 %). Система роботи з дітьми-інвалідами, що потребують корекції зору, повинна забезпечити комплексність й безперервність психолого-педагогічної, соціальної, фізичної та медичної допомоги для створення оптимальних умов їхнього розвитку [1; 4; 5].

Для того, щоб виховання і навчання дітей в групах профілактики очної патології здійснювалося гармонійно і не порушувало розробленої програми, офтальмологи спільно з вихователями та із залученням батьків розробляють індивідуальні методи профілактики порушень зору.

Корекційна робота з дітьми здійснюється за принципом: граючи – лікуємося. Усі лікувальні заходи у дітей в групах профілактики очної патології мають бути ненасильницькими, ненав’язливими, нетривалими, цікавими і ігровими з урахуванням психоемоційного стану дитини [3; 4].

Сучасна офтальмологія налічує велику кількість високоефективних методів обстеження і лікування захворювань зорової системи. Широко використовуються електрофізіологічні і психофізичні методи, такі як макулярна ЕРГ, колірна комп’ютерна кампіметрія, ахроматична і хроматична просторова контрастна чутливість, топографія колірної контрастної чутливості, а також дослідження on-off-каналів ковбочкової системи сітківки.

Короткозорість. Боротьба з короткозорістю, почата в дитячих дошкільних установах, повинна неухильно тривати в школах. Як і в дошкільних установах, краще всього виділити групи очної профілактики. Це переважно діти, які потребують додаткової опіки викладачів, педіатрів і батьків. При виявленні у дитини зниженого зору одного або обох очей без загальних або місцевих захворювань або ушкоджень, батьки, вихователі і педагоги повинні вжити заходи до того, щоб зір і стан очей були досліджені офтальмологом або педіатром [2].

Наявність короткозорості офтальмолог уточнює насамперед суб’єктивним методом, тобто перевіркою гостроти зору удалину і зблизька, без коригуючих скелець і з ними. Поліпшення гостроти зору з мінусовою (-0,5 дптр) і погіршення з плюсовою (+0,5 дптр) лінзами свідчить про істинну або про уявну (мниму: спазм – напруга акомодації) короткозорість. Далі перевіряють фізичну (на офтальмометрі) і клінічну (скіаскопічно або на рефрактометрі) рефракцію без циклоплегії або на її фоні. Атропінова багатоденна циклоплегія нині застосовується украй рідко й показана в дошкільнят і молодших школярів при підозрі на стійкий спазм акомодації на тлі виявленої суб’єктивним методом короткозорості.

Основними методами профілактичного лікування короткозорості є:

• консервативне;
• апаратне (лазерна біостимуляція, тренування резервів акомодації, комп’ютерні програми);
• окулярна та контактна корекція.

Існує два види лікування міопії – терапевтичне і хірургічне.

Терапевтичне лікування короткозорості включає комплекс профілактичних заходів, направлених на сповільнення прогресування короткозорості. У період росту організму короткозорість прогресує частіше, тому особливо ретельно слід проводити лікування міопії в дитячому та підлітковому віці. Обов`язкове призначення раціональної корекції, усунення спазмів циліарного м`язу і явищ астенопії. Рекомендуються спеціальні вправи для тренування циліарних м`язів – апаратне лікування короткозорості. Апаратне лікування короткозорості являється профілактичним і направлене на призупинення її прогресування.

Якщо міопія висока ускладнена, окрім вище перерахованого, рекомендовано щадний режим: забороняються фізичні навантаження і зорові перевантаження.

Одним із методів лікування міопії є окулярна корекція. В пацієнтів, які не носять окуляри, або носять неправильно підібрані окуляри, міопія прогресує.

Міопію можна виправити окулярами, контактними лінзами чи рефракційної хірургією. У залежності від ступеня короткозорості дитина може відчувати потребу в окулярах постійно, або тільки коли необхідний зір удалину, наприклад при перегляді телепрограм і кінофільмів, коли треба дивитися на дошку. При короткозорості сила очкових скелець і контактних лінз позначається негативним числом. Чим воно більш негативне, тим лінзи більш сильні.

Рефракційна хірургія здатна зменшити або повністю усунути залежність від окулярів або контактних лінз. Найбільш часто такі операції робляться за допомогою спеціальних ексимерних лазерів. Операцію можна робити тільки після досягнення дитиною 18 років. Під час фоторефракційної кератектомії, або ФРК, лазер видаляє найтонший шар тканини рогівки, що викликає сплощення рогівки й дозволяє світловим променям в оці збиратися ближче до сітківки або прямо на ній. Під час проведення операції LASIK (читається: лейсік) – найчастішої рефракційної операції – з поверхневих шарів рогівки вирізується шматок, під яким лазерним променем видаляється невелика частина тканини рогівки, після чого рогівковий клапоть кладеться на місце.

У деяких випадках, таких як висока ступінь короткозорості (більше 11 – 12 діоптрій), тонка рогівка, ексимерлазерна корекція короткозорості не можлива або недоцільна, тоді показана імплантація факічних інтраокулярних лінз, або видалення прозорого кришталика з імплантацією штучного кришталика з рефракційною метою.

Косоокість. Основна мета лікування співдружньої косоокості полягає в створенні правильного положення очних яблук в орбіті і формуванні повноцінного бінокулярного зору. Вирішення цього завдання проводиться в такій послідовності: корекція аномалій рефракції, виправлення неправильного положення очних яблук, підвищення знижених зорових функцій в косому оці, створення в корі головного мозку нормальних бінокулярних зв’язків і фузійного рефлексу з обох очей.

Лікування косоокості необхідно починати як можна раніше, бо від цього залежать його наслідки. Своєчасно розпочате лікування дає найкращі результати.

У лікувальний комплекс косоокості входить система консервативних заходів, хірургічне лікування, продовження консервативного лікування після операції. Серед консервативного лікування виділяють систему плеоптичних і ортоптичних лікувальних заходів косоокості.

Плеоптичне лікування – це система лікувальних заходів, спрямованих на ліквідацію амбліопії і відновлення гостроти зору.

Лікування співдружньої косоокості починається з корекції аномалій рефракції – призначення окулярів для постійного носіння після об’єктивного визначення рефракції.

При наявності акомодаційної косоокості призначення окулярів для постійного носіння є достатнім, щоб ліквідувати косоокість і створити умови для розвитку бінокулярного зору.

У подальшому в міру росту ока і зміни в ньому рефракції в бік еметропії силу коригувальних лінз зменшують і окуляри можуть бути відмінені взагалі наприкінці лікування.

При частково акомодаційній косоокості носіння окулярів також сприяє частковому виправленню косого ока. Окуляри знімають акомодаційний компонент і підвищують зорові функції. Постійне носіння окулярів виправдане.

При неакомодаційній косоокості коригуючі окуляри не виправляють положення косого ока. Але корекцію виявлених аномалій рефракції треба проводити. Постійне носіння окулярів при неакомодаційній косоокості ліквідує умови можливого нашарування акомодаційного компоненту, покращує гостроту зору, що побічно робить позитивний їх вплив на лікування косоокості і її ускладнень.

Амбліопія. До обстеження дитини в умовах навчальних закладів долучаються фахівці з медичної реабілітації, які надають свої рекомендації та призначення. Виконується клінічне відкрите дослідження за оцінкою ефективності комплексної реабілітації дітей з порушеннями зору різних видів і ступеня тяжкості. Для обстеження дітей застосовуються наступні методи:

1. Візометрія без корекції та з корекцією.

2. Визначення бінокулярних функцій проводиться за допомогою чотирьох-крапкового кольорового теста ЦТ-01, який призначений для визначення характеру зору (бінокулярне, одночасне, монокулярне) і для визначення провідного ока.

При співдружностної косоокості характер зору частіше буває монокулярним. Якщо косить праве око, а фіксувальним є ліве, то дитина бачить три синьо-зелених теста вертикально. Якщо косить ліве око, а праве фіксує, то дитина бачить два червоних теста, розташованих по горизонталі. При одночасному зорі праве око бачить два червоних теста, ліве – три синьо-зелених. Злиття безбарвного тесту, що належить і правому і лівому оку, не відбувається. Дитина бачить 5 тестів: при косоокості, що сходиться, – два червоних справа, три синьо-зелених ліворуч, при косоокості, що розходиться, – три синьо-зелених справа, два червоних ліворуч.

З метою забезпечення належної ефективності медико-лікувальної роботи проводяться заняття з лікарем-офтальмологом за схемами відповідно до зорових дефектів, що найчастіше зустрічаються у дітей. Також офтальмологічна служба пропонує корекцію зору, плеоптоортоптичне лікування косоокості та амбліопії за допомогою апаратного лікування світло-кольоро-стимуляції «КЕМ-ЦТ», панорамної фотостимуляції сітківки фігурними сліпучими полями з використанням послідовних образів, лазерної стимуляції за допомогою приладу «ЛАСТ-1», комп’ютерних методів лікування за допомогою програм «Еуе» і «Академік». Позитивні результати медичної реабілітації забезпечують умови для успішної корекції і розвитку особистості дитини з порушеннями зору, значно полегшують процес соціальної адаптації учнів.

Kомплексна стимуляція зорового аналізатора у дітей з амбліопією за допомогою світло-кольоростимуляції, панорамної фотостимуляції сітківки фігурними сліпучими полями з використанням послідовних образів, лазерної стимуляції, комп’ютерних методів лікування дає можливість оптимізувати реабілітаційний процес. Позитивні результати медичної реабілітації забезпечують умови для успішної корекції і розвитку особистості дитини з порушеннями зору, значно полегшують процес соціальної адаптації дітей з порушеннями зору.

Лікування дісбінокулярної амбліопії. Одне носіння окулярів не завжди може покращити зір, бо зниження зору при цьому пов’язане не тільки з аномаліями рефракції, але і з стійкими гальмовими процесами в центральній нервовій системі. А тому-то, через 2 – 3 тижні після постійного носіння окулярів призначається виключення некосого ока, що призводить до включення в зоровий акт косого ока і цим досягається підвищення в ньому зорових функцій – це пряма оклюзія. Вона проводиться при амбліопії з правильною фіксацією і дітям до 5 – 6 річного віку.

Оклюзія ока повинна бути надійною, щоб дитина цим оком не підглядувала. Тривалість оклюзії призначає лікар. Якщо призначена постійна оклюзія, око виключається із зорового акту на цілий день. Оклюзію знімають на період сну дитини. В таких випадках гостроту зору обох очей необхідно перевіряти щотижня, бо гострота зору постійно виключеного ока може знизитись. Відмітивши зниження гостроти зору у виключеному оці, медична сестра зобов’язана повідомити про це лікарю, який в таких випадках змінює режим виключення ока. В таких випадках призначається поперемінне виключення обох очей. Наприклад, на 6 днів виключають краще око, на один день – амбліопічне, на 5 днів краще око, на 2 дні – амбліопічне і т. д. Тривалість поперемінної оклюзії визначає лікар. Задача медичної сестри – слідкувати за ретельним виконанням призначень лікаря і своєчасно йому доповідати про зміни функцій очей в процесі лікування.

Якщо гострота зору амбліопічного ока значно знижена, діти нерідко противляться оклюзії, зриваючи її. В таких випадках необхідно поступово привчати дитину до оклюзії, проводячи її в перші дні по 2 – 3 години на день, поступово переходячи до більш тривалої.

Виключенння із зорового акту краще зрячого ока проводиться для того, щоб включити в нього амбліопічне око, що сприятиме підвищенню в ньому зорових функцій.

При підвищенні зорових функцій в амбліопічному оці з метою більш швидкого їх відновлення дітям старшого віку призначають додаткові зорові навантаження у вигляді розкладання дрібної кольорової мозаїки, малювання, конструювання та ін.

При амбліопії з неправильною фіксацією пряму оклюзію можна проводити тількі дітям до 5 – 6 років, у яких несправжня ретинальна проекція ще нестійка.

Необхідно також пам’ятати, що тривала оклюзія може призводити до зниження зору виключеного ока, в зв’язку з чим потрібно періодично, щотижня, перевіряти гостроту зору в цьому оці.

Для відновлення зорових функцій при амбліопії застосовується також пеналізація. Суть методики полягає в тому, що за допомогою сферичних лінз штучно створюють анізометропію: у некосому оці атропіном виключають акомодацію і призначають повну корекцію аметропії, в косому оці збірним склом штучно створюють міопію. У такому випадку дитина некосим оком дивиться вдаль, а косим (амбліопічним) – поблизу, шо сприяє підвищенню зорових функцій в амбліопічному оці.

Розроблені різні способи пеналізації: для далі, для близу, альтернуюча, тотальна та ін. Пеналізацію можна застосовувати у дітей старше року.

Крім спільної з лікарем лікувальної роботи педагоги проводять також корекційно-компенсаторну роботу з виправлення вторинних дефектів, що сформувалися як наслідок основного захворювання очей.

Порушення зорової системи, що має важливе значення для розвитку дитини та її життєдіяльності, завдає великої шкоди формуванню психічних процесів, рухової сфери, фізичному розвитку дитини. У дітей із зоровими порушеннями розрізняють внутрішньосистемні вторинні відхилення –порушення функцій в самій зоровій системі внаслідок первинного дефекту.

Можна виділити такі внутрішньосистемні відхилення, як: порушення функцій розрізнення кольорів; порушення фіксації погляду; порушення окоміру; порушення здатності встановлювати просторові зв’язки між предметами; порушення просліджуючої функції; порушення цілісності сприйняття; порушення макро- і мікро-орієнтування у просторі.

Кожен викладач, шкільні медичні працівники і батьки повинні знати і неухильно виконувати усі рекомендації офтальмологів по відношенню до дітей груп очної профілактики з короткозорості.

У харчування дітей рекомендується вводити моркву і інші овочі, чорницю, молоко, сир, курагу, волоські горіхи, відварене м’ясо; виключаються такі приправи, як гірчиця, перець та ін.

У осінні, зимові (похмурі) дні освітлення має бути змішаним, освітленість не менше 500 лк на робочому місці. Необхідно тримати в чистоті шибки, не захаращувати підвіконня квітами, наочними посібниками. Від сліпучої дії прямих сонячних променів захищають світлі штори на вікнах.

На жаль, освітленість в дитячих садах і шкільних класах розподіляється нерівномірно. Особливо це стосується школярів, що сидять в третьому ряду (біля дверей). Причини цього наступні: стіни обвішані наочними посібниками; передня стіна закрита шкільною дошкою, навпроти розташовуються шафки. Таким чином, від стін немає відображення світла на парти. У зв’язку з цим дітей необхідно не рідше за 1 раз на місяць пересаджувати.

Відзеркалювальні поверхні в класі слід забарвлювати у світлі тони: стелі, віконні отвори і рами – у білий колір, панелі – в палеві тони, шкільні меблі – у світло-сірий колір, шкільну дошку – в чорний або темно-коричневий колір (матовий). Крейда має бути хорошої якості, тексти, малюнки, наочні посібники, якими школяр користується при зоровій роботі, – рельєфними і виразними. Папір має бути білим, якісним; чорнило слід застосовувати темне, нерозлучене. Відстань від очей до книги або зошита має бути 33 – 35 см (зігнута в лікті рука повинна діставати підборіддя). Недостатня освітленість, нечіткий, розпливчатий шрифт, надмірне наближення очей до книги, невідповідність парти зрісту – усе це веде до стомлення очей (повіки червоніють, з’являється відчуття піску в очах), втоми м’язів шиї, спини. Для полегшення школяр починає шукати оптимальне положення тіла і звикає сидіти неправильно. Правильна посадка можлива тільки при використанні спеціальних шкільних меблів, що відповідають зрісту учня. Столи і парти мають бути маркіровані по розмірах, щоб можна було розсаджувати дітей по зросту. Книгу під час читання краще ставити на підставку, що забезпечує правильну посадку і виключає нахил голови і розвиток сколіозу.

Удома для заняття дитині відводять місце біля вікна. Шибки мають бути чистими, вікна незаштореними, підвіконня вільними.

Увечері слід користуватися достатнім штучним місцевим освітленням – однією лампою 100 Вт з непрозорим ковпаком. Лампу поміщають ліворуч, щоб світло освітлювало тільки робочу поверхню, а очі залишалися в тіні. Має бути і верхнє світло потужністю 60-100 Вт. Ні в якому разі не можна читати у сутінках, в транспорті, під час ходьби, лежачи в ліжку, на дивані. Відсутність зони комфорту для зору веде до стомлення очей, зниження гостроти зору, а нерідко – до розвитку уявної, а потім і істинної короткозорості. Серед дітей, що займаються музикою, малюванням, додатково математикою, в’язанням, вишиванням, іноземними мовами і іншими роботами, що вимагають зорової напруги, що ведуть малорухомий спосіб життя в закритих приміщеннях, найчастіше виникає короткозорість.

Необхідно чергувати зорову роботу з фізичним відпочинком, фізкультпаузами для очей (після 15 хв. читання або письма закрити очі, відкинувшись на стільці, розслабитися, посидіти у спокої 2 – 3 хв. Через наступні 15 хв. роблять вправи для очей: рухи вгору, вниз, в сторони, теж 2 – 3 хв.; через 30 хв. заняття – знову фізкультпауза 10 хв. або фізична робота по будинку). Необхідно частіше бути на повітрі. У літні канікули слід забезпечити дітям активний відпочинок. Добре поєднувати відпочинок і лікування в спеціалізованих літніх піонерських таборах, міських або розташованих за містом, в лісі, де є водойми. Батьки повинні домагатися організації таких піонерських таборів. Досвід показує, що щорічне перебування в таких установах, де діти відпочиваючи лікуються, сприяє зменшенню числа короткозорих або уповільненню прогресу процесу в 1,5 – 2 рази.

Особливо добрий результат оздоровлення в піонерських таборах відзначається у дітей 10 – 12 років, які рухливіші, займаються спортом (біг, плавання, хореографія). Профілактику короткозорості різними методами треба проводити не лише влітку в піонерському таборі, але і в групах продовженого дня і обов’язково вдома.

Психогігієна дітей з амбліопією повинна складатися з ланцюга взаємозв’язаних заходів, які здійснюють психологи, вихователі, педагоги і лікарі. Основний сенс цих заходів повинен полягати в дбайливому відношенні до дітей, що носять окуляри. Батькам необхідно пояснити особливості формування психіки в умовах часткового зорово-інформаційного голоду і обмеженої просторової адаптації (т. з. зорова депривація). У сім’ї слід зберігати спокійну атмосферу. Обговорення дорослими членами сім’ї цієї проблеми і інших, пов’язаних з необхідністю носити окуляри і займатися плеоптичними вправами, необхідно проводити без присутності дитини і не залучати його до спору. Батьки повинні прийти на допомогу хворому, якщо однолітки дратують і принижують його, по можливості розрядити атмосферу, що склалася.

Необхідно добре обладнати місце для виконання домашнього заняття – добре освітлене, з вікном з лівого боку або спереду, із зручним стільцем і столом що відповідає зросту.

Педагоги і батьки повинні понизити вимоги до каліграфічної якості почерку, допустити деяку нерівність написання рядків і «наїзди» букв на лінію сторінки. Не можна перенапружувати дітей з амбліопією додатковими завданнями, завданнями підвищеної складності. Виключення складають ті випадки, коли дитина охоче, з бажанням, а головне успішно сама прагне до їх виконання. В цьому випадку не варто заважати його самовираженню у відмінній успішності.

У ігровій обстановці, в позакласній роботі, при виконанні лікувальних вправ слід враховувати особливості темпераменту амбліопічних дітей. Бажано залучати їх до рухливих ігор, давати різноманітні доручення, що вимагають перемикання уваги тощо. У особистих бесідах з дитиною вихователям і педагогам слід пояснити шкоду ігнорування лікувальних плеоптичних заходів і відмови від носіння окулярів, посилатися на позитивні приклади з історії і літератури, розповідати про великий вклад в загальнолюдську культуру людей, що мають низький зір і носять окуляри. Освітлюються і питання корисного використання окулярів, наприклад, про цікаве застосування окулярів в якості прикраси для дівчаток або для захисту очей від пилу і бруду при роботі або їзді на мотоциклі – для хлопчиків.

Зоровий дискомфорт в роботі ока, що погано бачить, і тривалі до 40 – 50 хвилин плеоптичні заняття із зосередженням уваги є у рухово-розгальмованих, тривожних, недовірливих і неспокійних дітей додатковим невротизирующим чинником. Тому, раціональною видається методика, що припускає розбити сорока-п’ятидесяти хвилинний цикл заняття на три тривалістю по 15 хвилин з 10-хвилинними перервами. Це дає можливість дітям відпочити, відволіктися, знижує невротизацію і підвищує ефективність плеоптичного лікування. Крім того, картинки для такого заняття підбираються так, щоб на них зображалися персонажі в окулярах, або з іншим офтальмологічними захворюваннями, що знижує рівень тривожності дітей з приводу винятковості їх захворювання, створює позитивну установку на одужання.

Дитячим психотерапевтам рекомендується, окрім традиційної медикаментозної корекції, що включає седативні препарати, засоби, що покращують окислювально-відновні процеси, вітамінотерапію та ін., призначити дітям курси дегідратації і розсмоктуючої терапії, ноотропи, біостимулятори, тобто засоби, спрямовані на подолання резидуально-органічного грунту.

Психотерапевтичну дію необхідно проводити з урахуванням патології органу зору. Передусім учити мікроспілкуванню, а спеціальна психотерапевтична підготовка медперсоналу сприяє розкріпаченню дітей від комплексу неповноцінності, синдрому «очкарика». Бажано створювати групи по 7 – 12 чоловік, серед яких повинні знаходитися діти як дошкільного і молодшого шкільного віку, так і один або дві дитини препубертатного віку – «лідер». «Лідера» підбирають серед видужуючих пацієнтів. Під керівництвом психотерапевта дітей учать розкріпачуватися, активно брати участь в ігровій діяльності, почувати себе красивими, упевненими.

Велике значення приділяється ігровій психотерапії, оскільки вона грунтована на фізіологічній для дітей потребі в грі. Проводяться колективні ігри, в які залучаються і члени сім’ї. Для дітей старшого віку проводять психотерапію «нової хвилі», у тому числі психотерапію мистецтвом. Програються випадки, близькі до психотравмуючих ситуацій, що відзначалися у дітей. Можна використати метод психодрами, при цьому діти працюють за спеціальною розробленою психологом спільно з офтальмологом програмою. Лікувальні сцени підбираються на теми, що відбивають характер захворювання і лікування. Наприклад, розігрується казка, в якій у казкових персонажів захворіли очі, їм виписувалися окуляри, це викликало неприйняття в середовищі «товаришів». Проте своїми діями, поведінкою, ретельним старанним лікуванням, що дає позитивний ефект, а також вільним і розкутим спілкуванням, «хворі» завойовували авторитет, позбавлялися від сумнівів і тривог.

Проводиться сімейна психотерапія, що полягає в роз’ясненні членам сім’ї пацієнтів індивідуальних особливостей дітей, що страждають амбліопією, і дбайливого ставлення до їх особистості.

Таким чином, в цілому потрібна диференційована оцінка ситуації і орієнтація лікаря і оточення на дбайливе ставлення до особистості дітей, що носять окуляри. Потрібна психогігієнічна пропаганда серед колективу однолітків, вихователів, педагогів і батьків, спрямована на подолання дітьми комплексу неповноцінності – синдрому «очкарика».

У цьому полягає суть психогігієнічних і психотерапевтичних заходів. Саме таким чином спеціальні психологи в тісній співпраці з дитячими окулістами внесуть свій вклад в охорону психічного здоров’я і створення повноцінної, гармонійно розвиненої і активної особистості дитини, що має низький зір.

Список використаної літератури

1. Барінов Ю. В. Аналіз стану офтальмологічної допомоги дитячому населенню України за 2010 рік / Ю. В. Барінов // Офтальмологический журнал. – 2011. – № 5. – С. 93 – 101.

2. Кузнецова М. В. Причина развития близорукости и ее лечение / М. В. Кузнецова. – М. : «Медпрессинформ», 2004.

3. Лупырь С. А. Результаты исследования компьютерных программ «Крестик», «Паучок» и препарата ноотропил для лечения амблиопии / С. А. Лупырь, А. М. Петруня // ІІ Міжнар. наук. конф. офтальмологів Причорномор’я. – Одеса, 2004. – С. 184 – 186.

4. Петруня А. М. Медико-социальная реабилитация детей с нарушениями зрения в условиях вариативных форм дошкольного образования / А. М. Петруня, С. А. Лупырь, Ю. А. Быстрова // Ранняя комплексная помощь в современном образовательном пространстве : материалы Междунар. науч.-практ. конф. – М., 2012. – С. 56 – 60.

5. Рыков С. А. Клиническая эффективность глутаргина и инстенона в комплексном аппаратном и медикаментозном лечении детей с дисбинокулярной амблиопией / С. А. Рыков, А. М. Петруня, С. А. Лупырь // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. – К. ; Х. ; Луганськ, 2007. – Вип. 3 – 4 (78 – 79). – С. 324 – 329.