“Педагогические  науки”/2.Проблемы подготовки специалистов

Переворська О.І., Коваленко В.О.

Дніпропетровський національний університет ім. О.Гончара, Україна

ЩОДО ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ

У педагогіці вищої школи, практиці вузів теоретично обґрунтовані й апробовані різні засоби формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя, яку можна розглядати у трьох площинах: педагогічна майстерність реалізації традиційних методів і форм організації навчання й виховання; педагогічна майстерність співробітництва вчителя й учнів в процесі навчання й виховної роботи; педагогічна майстерність вчителя й учнів в умовах обраного найбільш ефективного типу процесу навчання, розробки його технології для даних конкретних умов, забезпечуючи творчу діяльність вихованців (майстерність співтворчості). Різні аспекти проблеми формування педагогічної майстерності майбутнього вчителя завжди були в центрі уваги багатьох вчених, які розглядали основні компоненти педагогічної майстерності, шляхи її вдосконалення та т.і. [1 – 6 та ін.].

Разом з тим недостатньо використовується сама організація навчально-виховного процесу як засобу теоретичної й практичної підготовки студентів до роботи в школі, безпосередня участь майбутніх вчителів у різних видах діяльності, що передбачає:

1. Читання лекцій викладачами, проведення семінарських, практичних, лабораторних робіт, на яких використовується весь арсенал найновішої педагогічної й методичної технології (проблемний виклад, лекції-діалоги, бінарні лекції, лекції-диспути, семінари-есе, семінари-дискусії, семінари-телемости, семінари-прес-конференції, семінари-конкурси та ін.). З одного боку, викладач розкриває методику, технологію підготовки й проведення занять певного виду, а з іншого – студенти, готуючись до занять, мають можливість зріло оцінити їх ефективність з позиції того, хто навчається. Особливий інтерес мають варіативні заняття з однієї тієї ж теми.

2. Залучення студентів до діалогічної взаємодії, творчої пізнавальної діяльності, впровадження у практику викладання ділових, рольових ігор і вправ на здатність володіти собою, які допомагають студентам бути витриманими й наполегливими у здійсненні педагогічних задумів, дають змогу володіти собою в ситуаціях конфліктної взаємодії, підтримують працездатність протягом тривалого часу. Ділові, рольові ігри мають бути орієнтовані на моделювання ситуацій майбутньої професійної діяльності, спрямовані на вироблення й закріплення навичок професійної поведінки, розвиток здатності до самопізнання, інтуїтивного сприйняття оточуючих людей, визначення їх стану, розуміння настроїв, характерів, суджень про них. Вони дозволяють створювати ситуації з ціннісною спрямованістю, тому що студенти мусять обрати з декількох можливих поведінкових актів найбільш прийнятні, самовизначитися та взяти на себе відповідальність за обраний спосіб поведінки, тобто виявити творчий підхід до запропонованих видів діяльності.

3. Методично обґрунтоване варіювання індивідуальної, парної, мікрогрупової, групової навчальної діяльності. Важливим засобом формування майстерності майбутніх педагогів у процесі навчання є організація їх діяльності на колективістичній основі. Значущість колективної пізнавальної діяльності полягає в тому, що суб’єкт-суб’єктна взаємодія студентів породжує в кожного потребу в більш точному сприйнятті себе самого і своїх однокурсників, що стимулює розвиток самооцінки й саморегуляції. Дані форми пізнавальної діяльності породжують стосунки відповідальної залежності, коли успіх чи невдача одного виступають умовами успіху чи невдачі усіх. Таким чином, правильне співвідношення діяльності й спілкування в організації навчального процесу дозволяє вирішувати проблему органічного поєднання навчальної й виховної функцій.

4. Участь студентів у вихованій роботі на факультеті, в групі, під час якої вони оволодівають різними формами проведення різних видів інформування, класних годин; методикою позакласної виховної роботи (предметні вечори, тижні, олімпіади тощо); методикою колективної творчої діяльності (І.П.іванов) – способом організації життя колективу, за якого учні й вчителі як друзі, реалізуючі спільну справу, турбуються про поліпшення навколишнього життя та самих себе. Вони спільно планують, організують та аналізують свою діяльність шляхом накопичення, осмислення й вибору поглядів, пропозиції, ідей кожного, формуючи під час діяльності стосунки дружби, поваги, взаєморозуміння й турботи. У даній методиці чітко окреслюються три складові: людяність, діяльність, творчість.

5. Оволодіння основами організації самоврядування. Вирішенню цієї задачі сприяє організація тижнів факультетів в університеті, своєрідних звітів факультетів, де є можливість обмінятися досвідом роботи студентських громадських організацій, ця форма роботи дозволяє студентам виступати перед студентською аудиторією з бесідами, концертами, приймати участь у диспутах, конференціях тощо.

6. Ефективність організації навчально-виховного процесу як засобу формування педагогічної майстерності визначається певною системою, яка включає: визначення змісту роботи й тих головних форм, якими повинні володіти студенти (програма-мінімум) у процесі конкретної діяльності; виявити виконавців, які реалізують систему підготовки студентів (кафедри, громадські організації, деканати) та їх функції в цьому процесі; безпосередньо пізнавальну, виховну діяльність студента як головний шлях формування умінь та навичок роботи; контроль та облік рівнів підготовленості студентів; організаційну роботу, спрямовану на реалізацію системи підготовки студентів до роботи в школі, яка передбачає різні форми науково-методичної підготовки викладачів: науково-методичні семінари, Рада викладачів психолого-педагогічних наук і Рада викладачів громадських наук, науково-практичні конференції викладачів з актуальних питань пізнавальної та виховної роботи зі студентами, консультації провідних фахівців тощо.

Таким чином, організація навчання й виховання студентів у вузі може стати своєрідним середовищем для формування педагогічної майстерності.

Література :

1. Барбіна Є.С. Формування педагогічної майстерності в системі безперервної педагогічної освіти : автореф. дис. … д-ра пед. наук : 13.00.04. / Є. С. Барбіна. – К. , 1998 – 36 с.

2. Гриньова В. М. Формування педагогічної культури майбутнього вчителя (теоретичний та методологічний аспекти) : автореф. дис. … д-ра пед. наук : 13.00.04 / В.М. Гриньова. – К., 2001. – 45 с.

3. Зязюн І.А. Педагогічна майстерність – мистецтво навчальної і виховної дії / І. А. Зязюн // Гуманітарні науки. – 2002. – №1. – С. 6–14 .

4. Микитюк В.О. Педагогічна майстерність викладача в підготовці студентів-юристів / В.О. Микитюк // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць / Редкол.: Т.І.Сущенко та ін. – К.;Запоріжжя: ТОВ «Фінвест», 2002. – Вип. 25. – С. 85–88.

5. Педагогічна майстерність : підручник / І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін. / За ред. І.А.Зязюна. – К. : Вища школа, 1997. – 349 с.

6. Семченко В.А. Психологія педагогічної діяльності : навч. посіб. – К. : Вища школа, 2004. – 335 с.