Методист вищої категорії методичного відділу координації закладів ППО та інформаційного супроводу Науково-методичного центру координації закладів ППО, регіональних та міжнародних зв’язків ДВНЗ «Університет менеджменту освіти» НАПН України

О. В. Дубініна

Дослідження критеріїв та показників рівня сформованості професійної компетентності у майбутніх автослюсарів

Проблема професійної діяльності кваліфікованих робітників знайшла своє відображення у працях В. Г. Кременя, Н. Г. Ничкало, І. А. Зязюна, В. О. Радкевич, С. У. Гончаренка, В. М. Мадзігона,. Дослідники Н. А. Глузман, І. А. Зимня, О. Л. Жук [1, 2, 3, 6,7] вивчали проблему оцінювання рівнів сформованості професійних компетентностей у учнів, використовуючи відомий нам алгоритм: показники – їх рівні. Рівні сформованості професійної компетентності визначаються науковцями традиційно: репродуктивний, продуктивний, творчий (та їх варіанти). Професійна діяльність вимагає від майбутніх автослюсарів уміння вирішувати професійні завдання не тільки в стандартних, а й у нестандартних, складних умовах [4]. Важливу роль при виконанні функціональних обов’язків автослюсаря відіграють особистісні показники сформованості професійної компетентності, комунікативності, самостійності щодо схвалення рішень, організованості, вимогливості до себе, творчого підходу до діяльності, готовності до постійного професійного зростання, здатності до співпраці.

Отже, на підставі викладеного вище виникає проблема розробки показників та критеріїв, які дали б нам змогу визначити ефективність розробленої організаційно-педагогічної моделі професійної компетентності у майбутніх автослюсарів.

Визначимося з поняттями «критерій» та «показник». У дослідженнях учених найчастіше поняття «критерій» визначають як засіб, оцінку, мірило чогось [10, с. 181]. Таким чином, це матеріалізована ознака, за допомогою якої оцінюється ступінь досягнення мети, кількісна міра деякого явища. Показник же є конкретним проявом сутності якостей процесу чи явища, складником критерію. Отже, критерій, як загальна характеристика педагогічного явища чи об’єкта, може мати кілька чи навіть багато показників.

Теоретичний аналіз досліджуваної нами проблеми доповнюється проведеним констатувальним експериментом, спрямованим на вивчення рівня сформованості професійної компетентності майбутніх автослюсарів.

Констатувальний експеримент проводився в досліджуваних нами професійно-технічних навчальних закладах, зокрема в Тернопільському центрі професійно-технічної освіти № 1, Сумському професійному ліцеї будівництва та автотранспорту та в Центрі ПТО № 2 м. Харкова в 2008-2009 р. Цей етап експерименту був підготовчим етапом формувального експерименту, який передбачав вибір навчальних закладів, розробку програми, методики експерименту та проведення першого контрольного дослідження. В цьому експерименті брали участь 810 учнів, зокрема учнів 1-го курсу – 260, 2-го курсу – 270 і стільки ж учнів 3-го курсу, 18 викладачів, 24 майстри виробничого навчання та 9 представників адміністративного складу ПТНЗ.

Рівень сформованості професійної компетентності, як інтегративної якості майбутніх автослюсарів, можна визначити завдяки критеріям. У дослідженні ми користувалися чотирма критеріями:

Мотиваційний критерій – спрямований на виявлення намірів учня займатися професійною діяльністю у сфері технічного обслуговування автомобіля (відображає готовність до формування професійної компетентності, прагнення до вивчення спеціальних знань з професії «слюсар з ремонту автомобіля» та набуття необхідних практичних навичок, що допомагають компетентно здійснювати цю діяльність у майбутньому).

Когнітивний критерій – включає володіння професійно-значущими знаннями (спеціальними, технічними, інженерно-технологічними, психологічними, предметними, технологічними, знаннями соціокультурного контексту, які включають правила і соціальні норми, етикету, культури, комунікативної поведінки), стратегічним вмінням (ідентифікувати і аналізувати етапи виконання поставлених завдань), отримувати й оперувати новими знаннями.

Функціональний критерій спрямований на формування вмінь володіти технологіями реалізації виробничих та професійних функцій, реалізовувати типові та нестандартні завдання у процесі професійної діяльності, схвалювати рішення; організовувати, аналізувати результативність діяльності; удосконалювати професійно-комунікативну функцію.

Соціальний критерій , спрямований на оптимізацію людського ресурсу в професійній діяльність автослюсаря.

За допомогою експертної оцінки і використання методу ранжування нами були окреслено показники для діагностики рівнів сформованості професійної компетентності майбутніх автослюсарів: за мотиваційним критерієм – готовність до формування професійної компетентності; прагнення здійснювати професійну діяльність у майбутньому; за когнітивним критерієм – уміння ідентифікувати і аналізувати виробничі та професійні проблеми; за функціональним критерієм – уміння ефективно використовувати виробничо-професійні технології, володіти прийомами і методами схвалення оптимальних рішень; за соціальним критерієм – дотримуватись організаційних норм і цінностей, позитивно впливати на погляди і позиції колег, розвивати розуміння значущості змін науки та техніки у сфері професійної діяльності та їх удосконалення, створювати і підтримувати зв'язки з іншими людьми.

З метою уточнення змісту виявлених критеріїв і показників сформованості професійної компетентності майбутніх автослюсарів нами було розроблено відповідні експериментальні матеріали, які базуються на дослідженні готовності майбутніх робітників сфери обслуговування автомобіля до професійної діяльності. Зокрема, проведено бесіди та інтерв’ю, анкетування і ранжування, здійснювалися спостереження за змінами окремих показників завдяки спеціально організованим заходам. Рівень сформованості професійних, індивідуально-особистісних та технічних якостей, що забезпечують організацію професійної діяльності на шляху до формування професійної компетентності у майбутніх автослюсарів, перевірявся за методикою американського вченого М. Рокича [11]. Використання цієї методики дало можливість визначити рівень значущості цінностей, які сприяють у подальшому формуванні професійної компетентності у майбутніх автослюсарів. Аналіз ціннісних позицій здійснювався методом ранжування.

Ми взяли за основу принципи, виділені в методиці М. Рокича, з урахуванням професійної компетентності за якостями, що забезпечують у подальшому організацію професійної діяльності майбутнього автослюсаря, а також виділили ті цінності які учні вважають найактуальнішими для себе у процесі формування професійної компетентності.

Результат сумарної вибірки констатувального експерименту дав змогу дійти висновку проте, що домінують орієнтації учнів на продуктивне життя : максимально повне використання своїх можливостей, знань, умінь, навичок та професійних якостей (77,25%), матеріальне забезпечення (77,14%), цікава робота (63,33 %), пізнання: можливість розширення своєї освіти, інтелектуального, професійного та духовного розвитку (56,42%). Що стосується соціокультурних компетенцій майбутнього автослюсаря в процесі формування професійної компетентності, то домінуючими є такі параметри: високі санітарно-гігієнічні умови (98,34%), любов до обраної професії (97,85%), організованість, витривалість (68,56%), здоров’я та технічна грамотність (59,51% та 51,48% відповідно), найнижчі показники у цій категорії мають сімейне життя, активність, реалізація знань у практичній діяльності та відповідальність (23,32%, 33,32%, 35,22%, 44,75%). Аналізуючи цінності, що стосуються особистісно-індивідуальних якостей, виявляємо, що домінантом у цій категорії є аналітичне, логічне, технічне мислення (85,71%), широта поглядів, зокрема, уміння зрозуміти іншу точку зору (78,57%), вихованість (78,58%) самоконтроль, зокрема, стриманість, самодисципліна та творча діяльність у цій категорії на найнижчому рівні (34,74% та 45,24% відповідно).

Наступним критерієм для визначення рівня інформаційно-ціннісної складової професійної компетентності майбутнього автослюсаря є окреслення об’єкта спрямованості професійної діяльності за методикою Б. Басса. Ця характеристика пов’язує суб’єктивні переживання особистості з аспектом діяльності, тобто методика спрямована на визначення пріоритетів учнів у процесі професійної діяльності.

У процесі формування професійної компетентності у майбутніх автослюсарів у центрах професійно-технічної освіти нами було виокремлено такі види об’єктів спрямованості:

1) на себе (індивідуально-особистісні компетенції);

2) на професійну діяльність/роботу (професійні компетенції);

3) на розуміння значущості змін у науці та техніці, уміння спілкуватися з колегами та наставниками/людьми (соціокультурні компетенції).

Як свідчать дані констатувального експерименту більшість учнів окреслили для себе індивідуально-особистісні компетенції, а саме: становлення власного «Я», соціокультурні компетенції і пріоритетність професійної компетенції у самостійній виробничій діяльності. Причому динаміка зростання затребуваності та розуміння того, що без професіоналізму буде складно у подальшій професійній діяльності майбутнім автослюсарям, простежується на старших курсах.

Відповідно до емоційно-мотиваційної складової професійної компетентності майбутнього автослюсаря ми використали анкету-опитування щодо визначення та усвідомлення бажання здобути професію «слюсар з ремонту автомобіля». Визначення мотивів вибору професії та навчання за вищевказаною професією дає змогу визначити ступінь диференційованого переконання, що виступає основним параметром вимірювання професійної спрямованості.

За результатами експерименту мотив вибору професії «слюсар з ремонту автомобіля» зростає с І по ІІІ курс навчання, що говорить про усвідомлення учнями вибору професії та прагнення отримати знання, вміння, навички та професійні якості у процесі навчання в центрі ПТО даній професії. Домінуючих мотиваційних факторів є – «Професія автослюсар дає гарне матеріальне забезпечення» (260 учнів ІІІ курсу та 165 І курсу), «Професія відповідає моїм основним уподобанням та інтересам» (264 учні ІІІ курсу та 100 учнів І курсу); «Професія дає можливість отримати вищу освіту (інженер-механік)» (268 учнів ІІІ курсу та 168 учнів І курсу), що одностайно підкреслює свідоме прагнення на кінець навчання підвищити рівень власної професійної компетентності.

Наступним критерієм рівня сформованості емоційно-мотиваційного компоненту професійної компетентності майбутніх автослюсарів є рівень задоволення, який характеризує емоційне ставлення учнів до навчання в системі ПТО та спрямовує прагнення особистості оволодіти професією. Для визначення рівня задоволення ми використали методику розроблену американськими психологами А. Уєсманом, Д. Ріксом та Ч. Спілбергером, Ю Ханіном. Для уточнення емоційного рівня задоволення вибором професії ми використали методику В. Ядова дана методика дала нам змогу виміряти загальний індекс задоволення професією [5].

Коефіцієнт задоволення від майбутньої професії «слюсар з ремонту автомобіля» ми обраховували відношенням позитивних відповідей до негативних за формулою:

К.З. = кількість позитивних оцінок / кількість негативних цінок

К. З. на І курсі дорівнює 0, 12, на ІІ курсі навчання 1,64, на ІІІ курсі навчання 2, 43, середній показник задоволення здобуваємою професією склав 1,40, відповідно К.З.=1,40 ≥ 1, що означає на таку кількість осіб задоволеними своїм вибором професії припадає в середньому менше 1 не задоволених особи. Для розширення аспектів нашого дослідження ми ввели коефіцієнт значущості який показує розподіл голосів за певними критеріями та обраховується за наступною формулою:

К.Z. = кількість позитивних оцінок - кількість негативних оцінок / кількість опитаних

При чому чим ближча середня оцінка до +1 чи -1, тим значніше число відповідних характеристик. Зауважимо, що кількість опитаних осіб на першому курсі становить 260 учнів, на ІІ, ІІІ курсах – 270 учнів.

Результат проведеного експерименту говорить про те, що кількість незадоволених осіб переважає кількість осіб задоволених обраною професією «слюсар з ремонту автомобіля».

При визначенні дієво-практичного компоненту професійної компетентності майбутнього автослюсаря в центрі професійно-технічної освіти ми керувалися шкалою локуса яку запропонував Д. Роттер.

Дана методика спрямована на виявлення рівня суб’єктивного контролю, який сприяє міжособистісній системі відносин в колективі і самої особистості до самого себе, а також виділяє екстремальний та інтернальний контролі. Методика Д. Ротера дає нам можливість визначити в контексті професійної підготовки майбутніх автослюсарів в центрах професійно-технічної освіти на скільки майбутні робітники сфери обслуговування автомобіля в майбутніх життєвих ситуаціях зможуть взяти на себе відповідальність за свої власні вчинки та на скільки при вирішенні виробничих питань вони можуть покластися на свої власні сили.

Відповідно до методики дослідження суб’єктивного контроль, то високі показники за шкалою інтернального контролю відповідають високому рівню суб’єктивного контролю. Такі люди звикли докладати максимум зусиль для досягнення поставленої мети і вони вважають, що самі добилися всього, що мають. А якщо зустрічаються невдачі, то вони самостійно намагаються шукати вихід з них. До шкали екстернальності, відносять таких осіб, які вважають, що всі їхні успіхи та невдачі прямо залежать від зовнішніх обстави чи фатуму [9, с. 254].

У дослідженні рівня суб’єктивного контроль у майбутніх автослюсарів в процесі формування професійної компетентності ми обрали сферу досягнень та сферу професійних відносин. Відповідно до методики дослідження високі показники за першою шкалою відповідають високому рівню суб’єктивного контролю. Особистості даного типу вважають, що лише від їх знань, умінь, навичок та професійних якостей залежить їх подальший професійний успіх. Позитивні відповіді у сфері виробничих питань говорять про те, що особистість вважає свої дії найважливішими і визначальними в організації власної професійної діяльності. Низький рівень за цією шкалою вказує на те, що особистість покладається лише на зовнішні обставини такі як вдача, випадковість та інше.

Отже, нами було визначено, що рівень екстернального контролю вищій ніж рівень інтернального контролю, тобто майже четверта частина учнів вважає, що від них самих нічого не залежить. Такі результати опитування свідчать про те, що майбутнім автослюсарям в подальшій їх професійній діяльності не вистачає знань, умінь та сформованих в ПТНЗ професійних якостей. Майбутні робітники сфери обслуговування автомобіля зізнаються, що матеріально-технічна база яку використовують в процесі навчання даній професії «слюсар з ремонту автомобіля» морально застаріла, не вистачає також і компетентних інженерів педагогів в їхньому ПТНЗ. Це все говорить про, те, що розроблена нещодавно «Програма економічних реформ на 2010-2014 роки» Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава»» [7] не в повній мірі реалізована та втілена в систему розвитку професійно-технічної освіти України.

Учні також зазначають, що їх успіх в професійно-виробничій діяльності залежить лише від їх власних зусиль, а при вивченні загальноосвітніх та спеціально-технічних дисциплін лише від обставин. Такі результати дослідження говорять про те, що рівень готовності викладачів та майстрів в/н до уроку є на середньому рівні. Викладачі та майстри в/н у навчальній діяльності не використовують в повну міру технічні та інформаційно-комунікативні засоби навчання (електронні підручники, електроні навально методичні комплекти тощо). Під час проведення констатувального експерименту також було визначено кількість учнів, які вважають, що всі їх успіхи в житті є збалансованими і частково залежать від їх власних зусиль та зовнішніх факторів (фортуна, керівництво, незалежні від них обставини та інше).

Перед нами також стояло завдання визначити рівень наполегливості у досягненні власних цілей в процесі професійно-виробничої діяльності майбутніх автослюсарів [9 с. 165]. Дана методика дозволяє визначити прагнення майбутніх робітників покращити результат досягнення власних цілей у процесі навчання в центрі ПТО. Учні які мають високий рівень досягнень впевнені у позитивному вирішенні виробничих проблем, шукають альтернативні шлях їх розв’язання та готові при незадовільному результаті взяти на себе відповідальність.

Результат опитування під час констатувального експерименту виявився зовсім невтішним, а саме учні І та ІІ курсів навчання визначили високий рівень досягнення власних цілей (234, 218 відповідно), учні ІІІ курсу навчання в ПТНЗ визначили низький рівень (245 учнів), обґрунтувавши це тим, що на початковому етапі навчання професії «слюсар з ремонту автомобіля» вони мали більшу зацікавленість отримання знань, умінь та професійних навичок, але згодом вона згасла бо навчання виявилося одноманітним і нецікавим, так як використовувалися під час навчання застарілі макети двигунів, вчителі зовсім їх не навчали комп’ютерній грамотності під час діагностики автомобіля, не використовувалися технічні та іфнормаційно-комунікативні засоби навчання. Тобто стимул учнів до навчання згасав.

Так як формування професійної компетентності у майбутніх автослюсарів носить процесуальний характер, то нами було окреслено труднощі з якими учні стикаються у процесі навчання:

1. Практично відсутня в ПТНЗ сучасна матеріально-технічна база;

2. Дуже мало компетентних інженерів-педагогів з спеціальних дисциплін;

3. Викладання фізики відбувається без застосування ІКТ, не вистачає обладнання для проведення лабораторних робіт;

4. Обмежена доступність до навчального матеріалу;

5. Застаріла спеціальна література, або взагалі такової не існує (наприклад підручник з фізики для ПТНЗ);

6. Мала кількість годин для вчинення БЕРА та фізики;

7. Упереджене ставлення викладів;

8. Недостатньо налагоджені контакти, а в деяких випадках взагалі відсутні з підприємствами на яких відбувається виробниче навчання;

9. Усвідомлення помилковості вибору професії.

Аналіз цих відповідей дав нам змогу виокремити чинники, які перешкоджають майбутнім автослюсарям на шляху до формування професійної компетентності. Серед яких ми вділили: змістовий компонент навчального процесу, процесуальний компонент, внутрішній та міжособистісний.

Відповідно до результатів опитування девалює змістовий компонент, який є найголовнішим фактором у перешкодах до формування професійної компетентності майбутнього автослюсаря.

Для визначення здатності майбутніх автослюсарів здійснювати професійну діяльність ми скористалися опитуванням.

За результатами тестування на констатувальному етапі експеременту учні визначили власну професійну компетентність на середньому рівня. Така ситуація,ми вважаємо, відбувається в ПТНЗ за рахунок того, що змістовий компонент навчального процесу не дуже сприяє формуванню знань, умінь, навичок та професійних якостей у майбутніх робітників сфери обслуговування автомобіля.

За результатами аналізу опитування достатній рівень професійної компетентності визначило 413 учнів І-ІІІ курсів навчання, на середньому рівні за результатами дослідження 177 учнів з І-ІІІ курсів навчання і лише 80 учнів з І-ІІІ курсів навчання визначили власну готовність до професійної здатності на низькому рівні.

Зробивши висновок з вищевикладеного, ми можемо сказати, що готовність майбутніх автослюсарів до формування професійної компетентності в центрах професійно-технічного навчання здійснювалась за наступними показниками:

• визначенням рівня сформованості професійних, соціокультурних та індивідуально-особистісних компетенцій за методикою М. Рокича;

• визначенням особистісної спрямованості на оволодіння професією за методикою, яку запропонував Б. Басе;

• дослідженням мотивів вибору та навчання за професією «слюсар з ремонту автомобіля» за методикою А. К. Маркової;

• дослідження самооцінки емоційного стану і задоволення навчальною діяльністю, за методикою, яку розробили американські психологи А. Уєссман і Д. Рікс, а також Ч. Спілбергер і Ю. Ханін;

• вимірюванням загального індексу задоволення професією за методикою В. Ядова;

• виявленням рівня суб'єктивного контролю згідно з методикою Д. Роттер;

• дослідженням наполегливості у досягненні результатів у навчальній діяльності за допомогою тесту «Ваша наполегливість у досягненні цілі»;

• визначенням учнями перешкод на шляху професійного зростання за допомогою опитування;

• перевіркою сформованості у учнів готовності до професійної діяльності за спеціальною методикою.

Загальну картину отриманих результатів під час констатувального експерименту у майбутніх автослюсарів щодо рівнів сформованості професійної компетентності представимо у вигляді гістограми на рис.1.

Рис. 1. Рівні сформованості професійної компетентності у майбутніх автослюсарів в центрах професійно-технічної освіти на констатувальному етапі екперименту.

Отже, в процесі констатувального експерименту ми визначили, що в учнів-домінуючим є середній рівень сформованості професійної компетентності. В процесі констатувального експерименту ми виділили дві групи учнів - контрольну й експериментальну, які беруть участь у формувальному експерименті. Метою формувального експерименту є формування відповідного рівня професійної компетентності у майбутніх автослюсарів й розвиток готовності до здійснення майбутньої професійної діяльності.

Отже, отримані результати дослідження на констатувальному етапі підтверджують гіпотезу того, що:

• майбутні автослюсарі психологічно та професійно не готові до формування професійної компетентності під час навчально-виховного процесу. Проте наявність більшої кількості осіб, які контролюють підкріплення у своєму житті власними зусиллями і виділяються певною цілеспрямованістю у досягненні мети, означає, що при створенні сприятливих педагогічних умов є можливість сформувати відповідну професійну компетентність у майбутніх робітників;

• наші дослідження ціннісних орієнтацій учасників констатувального експерименту підтвердили сучасні тенденції прояву свободи і незалежності, позитивного ставлення до матеріального благополуччя, а також ми спостерігали прояви незначної уваги до власного розвитку і поваги до думки інших колег;

• задоволення від діяльності виникає тоді, коли особистість реалізовує власні потреби.;

• діяльність не сприяє формуванню внутрішніх мотивів у учнів, оскільки вони не виявляють власної активності у навчально-виховному процесі. Мотивами вибору професії «слюсар з ремонту автомобіля» виступають матеріальні стимули.

Література:

1. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – Київ: Либідь, 1997. –376 с.

2. Зязюн І. А. Інтелектуально творчий розвиток особистості в умовах неперервної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи : монографія / за ред. І. А. Зязюна. - К.: Віпол, 2000. - 636 с

3. Кремень В. Г. Людиноцентризм в освіті: філософія нових підходів // Педагогіка і психологія професійної освіти. – 2006. – № 1. – С. 7-18.

4. Маркова А. К. Психология труда учителя: кн. для учителя. – М. : Просвещение, 1993. – 192 с.

5. Навчальний процес у вищій педагогічній школі : навч. посібник / за заг. ред. О. Г. Мороза. – К. : НПУ імені М. П. Драгоманова, 2001. – 337 с.

6. Ничкало Н. Г. Професійно-технічній освіті – державну політику та науково-педагогічне забезпечення / Нелля Григорівна Ничкало // Нові технології навчання : наук.-метод. зб. – К., 1995. – Вип. 15. – С. 9–18.

7. Ничкало Н. Г. Розвиток людського капіталу – виклик XXI століття / Нелля Григорівна Ничкало // Професійна освіта України за роки незалежності (1991 – 2003 рр.) : Енциклопедичне видання. – К., 2004. – С. 5–8.

8. Професійна освіта: педагогіка і психологія: польсько-український журнал / за ред. Т. Левовацького,

9. Психологические тести: в 2 т. / под.ред. А. А. Карелина. – Т.1– М.: Владос, 1999. –312 с.

10. Українська радянська енциклопедія. – К.: Головна редакція УРЕ, 1979. – Т.4. –560 с.

11. Энциклопедия популярных психологических тестов. – М.: Аркадия, 1997. – 304 с.