Ізмайлова Н.В., Колесник О.Я.

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Вплив структури власності підприємства на вибір оптимальної дивідендної політики

В процесі управління підприємством одним з головних завдань є формування та реалізація політики в галузі виплати дивідендів.

Питання розподілу чистого прибутку зараз є нагальним для великих українських підприємств. У посткризовий період, коли важко здобути доступ до позикових ресурсів, питання пошуку джерел фінансування є більш ніж важливим для таких підприємств. І чистий прибуток є одним з таких джерел фінансування.

Відповідно, перед суб’єктами господарювання постає вибір: виплачувати дивіденди та отримувати у результаті цього зростання ринкової вартості бізнесу та покращення іміджу підприємства, або ж реінвестувати чистий прибуток і таким чином утримати фінансову незалежність та позбавити себе необхідність сплачувати за користування кредитними ресурсами. В даному випадку багато залежить від того, як розподілені пакети акцій підприємства. Саме від цього критерію слід відштовхуватись при вивченні питання оптимальної дивідендної політики підприємства.

Метою даної роботи є визначення того, наскільки суттєвий вплив несе структура власності підприємства на формування його дивідендної політики.

Проблеми визначення оптимального дивідендної політики підприємств підприємств стали предметом дослідження таких вчених, як Ф. Модільяні, М. Міллер, М. Гордон, Дж. Лінтнер, М. Дженсен, Р. Ла Порт т. ін. Втім, в наукових працях суттєва увага традиційно приділяється в більшій мірі внутрішнім спонукальним мотивам діяльності фінансових менеджерів підприємства [3]. В той же час, питання впливу на дії менеджменту власників пакетів акцій висвітлені недостатньо.

В цілому, можна виділити сім теорій дивідендної політики. Ці теорії відображено у табл. 1

Таблиця 1

Основні теорії дивідендної політики

Теорія	Сутність
Теза щодо «іррелевантності (нейтральності) дивідендної політики» (Ф.Модільяні, М.Міллер)	Між сумою сплачуваних дивідендів і ринковим курсом акцій не існує зв'язку. Найбільш раціональною є така діяльність в сфері фінансового менеджменту, в процесі якої відбувається відмова від виплати дивідендів і весь прибуток спрямовується на реінвестиції [6].
Теза про пріоритетність дивідендів (М. Гордон, Дж. Лінтнер)	Факт виплати дивідендів усе ж таки впливає на вартість корпоративних прав. Це зумовлено прагненнями дрібних інвесторів мати стабільний дохід від діяльності підприємства. Тож, зростання дивідендів сприймається як сигнал до того, що підприємство працює успішно. Тому виплата дивідендів є досить бажаною [6]
Концепція мінімізації податкових платежів	В дивідендній політиці, згідно до цього вчення, слід відштовхуватись від рівня оподаткування дивідендів у країні. Ситуацію з виплатою дивідендів слід розглядати окремо щодо кожного підприємства, галузі та країни [6]
Теорія сигнальних дивідендів	Ринкова ціна акцій перебуває у пропорційному зв’язку з рівнем сплачуваних дивідендів [4]
Теорія клієнтури	Передбачає що дивідендна політика повинна відповідати очікуванню більшості акціонерів [1]
Теорія агентських витрат (М.Дженсен)	Розглядається конфлікт інтересів принципал-агент, що виникає у зв’язку із наявністю у підприємства вільних грошових потоків, на які претендують усі учасники корпоративних відносин. Для вирішення конфлікту та попередження падіння ринкового курсу акції слід проводити додаткові емісії боргових зобов’язань, а також зменшувати грошові виплати акціонерам з метою збільшення корпоративного достатку; грошові виплати на користь акціонерів слід здійснювати у формі викупу акцій [2]
Теорія Ла Порта	Дивідендна політика є результатом вирішення протиріч між акціонерами та фінансовими менеджерами підприємства. Багато залежить від того, наскільки суттєвий вплив мають акціонери на долю менеджерів [2]

Отже, як бачимо, серед розглянутих теорій вплив структури власності на корпоративні права фірми є центральним положенням у вченні Р. Ла Порта. На думку науковця, те, чи виплачуватиме підприємство дивіденди, чи ні, залежить від того, наскільки сильно можуть власники акцій впливати на рішення фінансових менеджерів.

Більш широко такі взаємовідносини розглянуті й у так званій «теорії клієнтури». Згідно до цієї теорії, дивідендна політика фірми має відповідати очікуванням акціонерів. Важливим є розуміння фінансовими менеджерами складу акціонерів та їх пріоритетів. Так, якщо в складі акціонерів переважають дрібні інвестори, яких цікавить поточний дохід, коефіцієнт виплати дивідендів повинен бути високим. Якщо переважають високодохідні акціонери, яких цікавить можливий розмір податкової економії, коефіцієнт виплати повинен бути низьким. Тож, поняття структури власності є більш ніж важливим з цієї точки зору.

Література:

1. Гришко Н.Є., Линник Т.С Особливості формування дивідендної політики підприємства [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://elkniga.info/book_23_glava_46_Grishko_N.%D0%84.,_Linnik_T.S_%3Cspa.html

2. Кравчук О.М., Лещук В.П. Фінансова діяльність суб єктів підприємництва. Навч. посіб. — К.: Центр учбової літератури, 2010. - 504 с.

3. Мойсеєнко І. П. Інвестування: навч. посіб. / І. П. Мойсеєнко. – К.: Знання, 2006. – 490 с.

4. Приймак І.І. Дивідендна політика як стратегія підприємства у сфері розподілу прибутку / І.І. Приймак, М.М. Байдала // Фінанси України. – 2011. – №6.

5. Сагайдак Ю.А. Теоретичне обґрунтування дивідендної політики акціонерних товариств в Україні / Ю.А. Сагайдак // Актуальні проблеми розвитку підприємницької діяльності в Україні. – К.: КНУ ім. Т.Г.Шевченка. – 2003. - Вип.3. - С. 117-120.

6. Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 554 с.