Економічні науки / 10. Економіка підприємства

Книшук О. О.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія»

Концепції економічної сутності прибутку

Одним з ключових питань функціонування суб'єктів господарювання є визначення фінансового результату діяльності. Прибуток вважається однією з найбільш неоднозначних економічних категорій, оскільки складність його визначення зумовлюється різноманітністю інтересів, які він відображає, а також багатоманітністю форм, в яких він виступає. При цьому він відноситься до фундаментальних економічних категорій, оскільки виступає головною рушійною силою економічних процесів, основною метою діяльності підприємств у ринковій економіці.[3]

Термін «прибуток» має різне тлумачення у практиці фінансового та економічного аналізу. Його сутність змінювалась, доповнювалась і оновлювалась відповідно до тенденції розвитку економічної теорії.

Поняття прибутку являється дискусійною категорією. Дослідження його економічної сутності прибутку бере початок ще з XVII ст. і продовжується до сьогодні. Серед великої кількості економічних теорій, теорію прибутку економісти характеризують як одну з найбільш складних. Тому проблема її обґрунтування належить до найважливіших проблем економіки та господарської практики.

Вагомий внесок у дослідження економічної сутності прибутку, визначення джерел його походження зробили такі вчені-економісти, як А. Бабо, К. Маркс, Ф. Найт, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт, Й. Шумпетер, Е. Чемберлен, Дж. Хікс та ін. В сучасних умовах даному питанню продовжує приділяти першочергову увагу значна частина вітчизняних та зарубіжних економістів. Зокрема, серед них можна виділити І. Бланка, Н. Бондара, О. Гетьмана, С. Покропивного, А. Поддєрьогіна, В. Шаповала, Л. Шваба тощо. Але, необхідно зазначити, що як економісти-класики, так і сучасні вченні-економісти не мають єдності думок щодо визначення змісту категорії «прибуток», тому теорія прибутку досі залишається незавершеною та містить в собі певні протиріччя.[1]

Метою дослідження є узагальнення існуючих концептуальних підходів до інтерпретації економічної природи прибутку, розкриття його сутності та особливостей визначення в залежності від запитів конкретної групи учасників фінансових відносин на підприємстві.

Розглядаючи економічну природу прибутку, сучасні дослідники відмічають наступні його характеристики:

- прибуток виступає як форма чистого доходу суб'єкта господарювання на вкладений капітал. Категорія "прибуток" нерозривно пов'язана з категорією "капітал" - особливим фактором виробництва - і в усередненому вигляді характеризує ціну останнього.

- прибуток є негарантованим (необов'язковим) доходом підприємця, що вклав свій капітал в той чи інший вид бізнесу, результат умілого ведення цього бізнесу, оскільки в іншому випадку суб'єкт господарювання внаслідок своїх невдалих дій або в силу об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки лишитися прибутку, але й втратити вкладений капітал;

- прибуток є платою за ризик підприємницької діяльності – його рівень та рівень підприємницького ризику знаходяться у прямо пропорційній залежності;

- він являє собою частину доходу, отриманого у процесі підприємницької діяльності, "очищену" від понесених затрат на проведення цієї діяльності. Іншими словами, у кількісному виразі прибуток є кінцевим показником, що являє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами у процесі здійснення підприємницької діяльності.

- прибуток є вартісним оціночним показником, виражений у грошовій формі - така форма зумовлена практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з ним основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат ін. [5].

Окремі економісти наголошують, що прибуток не завжди відіграє позитивну роль. Це стосується прибутків, отриманих від спекулятивних комерційних операцій, від "тіньової" діяльності, від монопольної діяльності (як правило, їх називають «надприбутками). Зазначені різновиди прибутку є лише джерелом особистого збагачення окремих категорій громадян, не приносячи при цьому користі суспільству у цілому [2].

В загальному вигляді розрізняють два підходи до визначення прибутку: економічний і бухгалтерський. Принципова різниця між прибутком економічним та прибутком бухгалтерським полягає в тому, що перший розраховується за прогнозними ринковими цінами, а інший - за фактичними оцінками. Для розрахунку економічного прибутку потрібно оцінювати активи підприємства, використовуючи метод капіталізації величини очікуваних чистих потоків - це доволі складно і суб'єктивно. Тому більшу практичну цінність має прибуток бухгалтерський, який розраховується за фактично визнаними доходами і витратами підприємства, що мали місце у звітному періоді. Економічний підхід не робить різниці між реалізованими і нереалізованими доходами; бухгалтерський підхід, керуючись принципом обачності (консерватизму), не поспішає визнавати нереалізований доход - точніше, цей доход буде визнаний як прибуток лише після реалізації.[4]

Література:

1. Бланк И. А. Управление прибылью. – 2-е изд., расш. и доп. / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, Эльга, 2002. – 752 с.

2. Клевець В. Б. Формування фінансових результатів : Автореф. дис... канд. екон. наук : 08.07.02 / В. Б. Клевець ; Держ. агроекол. ун-т. – Житомир, 2004.

3. Павлишенко М. М. Прибуток: його суть і механізм формування в умовах ринкової економіки / М. М. Павлишенко, Р. М. Горинь // Науковий вісник НЛТУУ : Збірник науково-технічних праць. – Львів : НЛТУУ. – 2005

4. Костенко О. М. Формування прибутку в організаційно-правових формах господарювання / О. М. Костенко // Економіка АПК. – 2008.

5. Огійчук М. Ф. Суть прибутку та підходи до методики його визначення / М. Ф. Огійчук, М. І. Бєлєнкова // Економіка АПК. – 1998.