Ст. викладач Калишенко В.О.

Сауляк Д.В.

Харківський національний економічний університет

ВИЗНАЧЕННЯ ЕТАПІВ ПРОЦЕСУ ОЦІНКИ ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА ПІДПРИЄМСТВА

В даний час значна кількість українських підприємств різних організаційно – правових форм господарювання та видів економічної діяльності знаходиться у кризовому стані. За останні роки кількість проблемних підприємств неухильно зростає. Так, у 2010 році 41% вітчизняних підприємств отримали від’ємний фінансовий результат, у 2011 році - 45%, а за 9 місяців 2012 року – 49,2%. Найбільші збитки в Україні у 2012 році понесли підприємства металургійної галузі (більше 15 млрд. грн.), паливно – енергетичного комплексу (більше 13 млрд. грн.), а також хімічна галузь (більше 7 млрд. грн.). У цілому задекларовано збитків на суму майже 85 млрд. грн. У регіональному розрізі найзбитковішими є підприємства Луганської та Донецької областей, при чому сума збитків у Донецькій області перевищила 16 млрд. грн., а в Луганській області більше 50% підприємств працювали без прибутку [3].

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає банкрутство як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність з допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у судовому порядку грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури [2]. Таке визначення, на погляд автора, не зовсім повно характеризує сутність банкрутства, тому пропонується розглядати наступне визначення. Банкрутство – ступінь економічної та юридичної відповідальності господарського суб’єкта, яка виражається через припинення його господарсько – фінансової діяльності за рішенням суду, у зв’язку з нездатністю задовольнити визнані правомірними вимоги кредиторів та виконати зобов’язання перед бюджетом зважаючи на перевищення заборгованості над вартістю його майна.

Фінансова криза, яка охопила економіку України у 2008 році, не могла не позначитися на інституті банкрутства. Варто констатувати, що сам Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» як основоположний нормативно – правовий акт, який регулює процедуру банкрутства в Україні, вже тривалий час не зазнає будь – яких істотних змін, проте судова практика при цьому не стоїть на місці, вносячи постійні корективи, удосконалюючи інститут банкрутства [4].

Проте у 2010 році біли внесені деякі зміни до законодавства, серед яких можна виокремити три найбільш важливих. По – перше, Законом України від 15.04.2010 року «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» відносно здійснення керування підприємством – боржником (банкрутом)» були усунені прогалини законодавства в частині визначення повноважень керівника підприємства, яке знаходиться в процедурі банкротства. По – друге, значним є затвердження наказом Міністерства економіки України від 02.07.2010 року №788 «Методичних рекомендацій щодо заповнення реєстру вимог кредиторів», які, окрім рекомендацій по веденню реєстру, відображають і його форму. По – третє, безперечно, на процедурі банкрутства відобразяться й зміни у Господарському процесуальному кодексі України у зв’язку з прийняттям та набуттям чинності 30.07.2010 року Закону України від 07.07.2010 року №2453 VI «Про судоустрій і статус суддів»

Не дивлячись на те, що банкрутство підприємства є юридичним фактом, в його основу покладено переважно фінансові причини, а головними факторами є економічні. На думку Базарова Г.З., Бєляєва С.Г. та Кошкіна В.І. [1], варто виділяти об’єктивні та суб’єктивні, загальні та основні причини банкрутства підприємств. До об’єктивних причин банкрутства вони відносять стихійні лиха, інші несприятливі природні впливи, а також такі закономірності економічного розвитку, як цикли. Суб’єктивними причинами банкротства є несвоєчасне реагування компанії на дестабілізуючі фактори та помилкові дії, які відбуваються через неправильну оцінку ситуації. Під загальними причинами банкротства ватро розуміти ті з них, які діють по відношенню до всіх суб’єктів підприємницької діяльності, вони також обумовлені самою природою ринку, його стихійністю та ризиком підприємництва. Розглянувши та проаналізувавши найпоширеніші моделі та методи оцінки ймовірності банкрутства, а саме: модель Альтмана, Спрінгейт, Лісса, Сайфуліна – Кадикова та Терещенка, були виділені їх переваги та недоліки. У реальності їх величезна кількість, але варто відзначити ті, які притаманні усім моделям. До недоліків відносяться: недостатній рівень обґрунтованості показників, неможливість застосування в межах економіки України, широкий інтервал невизначеності. Серед переваг варто виділити: простоту та швидкість розрахунків, доступність необхідних даних.

Щодо адекватності та доречності застосування існуючих методик визначення ймовірності банкрутства стосовно українських підприємств продовжуються наукові дискусії. Вітчизняні вчені стверджують, що напрацьовані на Заході методики не відповідають сучасним реаліям фінансово – економічного стану наших підприємств. Ідея створення моделей для прогнозування банкрутства підприємств на основі використання статистичного апарату та теорії ймовірності народилася на початку 30 – х років ХХ століття. Застосування статистичних моделей прогнозування банкрутства дозволяє з певною ймовірністю оцінити його загрозу для підприємств впродовж певного періоду часу. Перші моделі передбачення банкрутства, в яких використовувалися прийоми мультиплікативного дискримінантного аналізу, були розроблені у 1960 – х рр. Найвідомішими з них є моделі Альтмана, Фулмера, Спрінгейта, Ліса, Таффлера, Чессера, універсальна дискримінантна функція. Виокремленні недоліки існуючих моделей дозволили зробити висновок про те, що необхідно розробити модель, яка б дозволила оцінювати та прогнозувати загрозу банкрутства підприємств. На рисунку наведено концептуальна схема дослідження, яка направлена на визначення етапів процесу оцінки ймовірності банкрутства підприємства.

Дослідження середовища бізнесу

Оцінка та аналіз результативності фінансового – господарської діяльності

	9 етап

Надання економічної інтерпретації отриманих результатів

6 етап

5 етап

Так

Ні

Подальше продовження виробничо – господарської діяльності

Рис. Етапна схема процесу оцінки ймовірності банкрутства

Як видно з рис. особливістю розробленої моделі є те, що вона враховує недоліки запропонованих раніше моделей діагностики ймовірності банкрутства. Використання такої моделі дозволить оцінювати та прогнозувати ймовірність банкрутства підприємства на більш високому рівні, приймати зважені управлінські рішення, які мають на меті зниження впливу негативних фінансових процесів, давати об’єктивну та повну оцінку фінансової спроможності підприємства.

Реалізація подібної моделі оцінки ймовірності банкрутства дозволить якісно та всебічно оцінити загрозу банкрутства підприємства в поточному періоді, спрогнозувати його фінансовий стан через декілька періодів, а також зробити висновок про ймовірність банкрутства для підприємства в цілому та розробити антикризові заходи в залежності від фінансового стану суб’єкта господарювання. Такий підхід дозволить завчасно виявити, які проблеми загрожують підприємству, та прийняти відповідні рішення, які допоможуть протидіяти причинам кризи та більш ранній стадії.

Література

1. Базаров Г.З. Теория и практика антикризисного управления: учебник для вузов / Г.З. Базаров. - Москва, 1996. – 468 с.

2. Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» віл 30.06.1999 №784 – XIV [Електронний ресурс].- Режим доступу: http//zakon.rada.gov.ua.

3. Офіційний сайт Державної служби статистики України. - Режим доступу: http//ukrstat.gov.ua.

4. Толстых А. Обзор законодательства и судебной практики в сфере банкротства [Электронный ресурс].- Режим доступа: http//legart.net.ua.