Корнійчук А. О.

Наук. керівник Стенічева І.Б.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», Україна

Сучасні тенденції розвитку машинобудування України

Машинобудівний комплекс є ядром національної економіки, своєрідним фундаментом, без якого неможливо побудувати по-справжньому високорозвинену економіку. Від рівня розвитку машинобудівних підприємств в основному залежить місце країни у міжнародному розподілі праці та глобальному конкурентному середовищі.

Машинобудування розглядається як найбільший комплекс, від діяльності якого залежить конкурентоспроможність товарів і послуг як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Машинобудування України об'єднує 11267 підприємств, з яких 146 - великих, 1834 - середніх та 9287 - малих з виробництва машин і устаткування, приладів і апаратури, тощо. У машинобудуванні зосереджено понад 15% вартості основних засобів і майже 6% оборотних активів вітчизняної промисловості та понад 22% кількості найманих працівників. [1] Машинобудівні підприємства є одними з найбільш постраждалих від економічної кризи. Через зменшення зовнішнього попиту відбулося зниження експорту продукції машинобудування, зменшення обсягів виробництва та збільшення кількості готової продукції на складах, погіршення фінансових результатів.

Галузь машинобудування в Україні представлена металургійним, гірничошахтним, підйомно-транспортним, енергетичним, судно-, авіа-, і автомобілебудуванням, виробництвом машин і механізмів для хімічної і нафтохімічної, легкої та харчової промисловості, сільськогосподарським, будівельно-дорожнім машинобудуванням та виробництвом машин для комунального господарства, виробництвом верстатів і інструментів та машин і обладнання для збройних сил [2].

Експортноорієнтованою є лише аерокосмічна галузь та виробництво наземних транспортних засобів, крім залізничних. По решті товарних групах спостерігається імпортозалежність. Це вказує на низьку конкурентоспроможність машинобудівних підприємств України. У цілому машинобудування займає меншу частку в експорті, ніж продукція машинобудування в імпорті України.

Аналіз статистичних даних розвитку машинобудування України показав присутність двох циклів (рис. 1). Так, період з 1986 року по 1990 роки – це фаза підйому, період з 1990 року по 2000 рік – фаза рецесії (підфаза краху/гострої кризи й спаду) 10 річного спаду. А роки з 2001 по 2010 показують хаотичний розвиток машинобудування. І з 2010 року – знову спад виробництва.

Рис.1. Індекси обсягів продукції машинобудування (у % до попереднього року)

Значну роль в зниженні обсягів виробництва в 2009 р. зіграло зменшення закордонних поставок сировини, матеріалів, енергоресурсів, напівфабрикатів та комплектуючих, входження на ринок імпортної продукції. Через скорочення світового попиту підприємства втратили зарубіжні ринки збуту. На сьогодні настав період подолання спаду виробництва у галузі. Значна увага приділяється освоєнню та підготовці випуску нових видів продукції, упровадженню нових технологій, технічному переозброєнню виробництва, адже це є запорукою успішного функціонування та покращення стану машинобудівної галузі.

За даними Мінпромполітики, за рік в Україні виробляється продукції енергетичного машинобудування на 1,8млрд дол. США, нафтогазового – на 900 млн дол.США, з яких близько 85% експортується. Основними напрямами експорту є Росія, Казахстан, Туркменія, Узбекистан, Азербайджан і ОАЕ. Підприємства енергетичного машинобудування менш схильні до кризових явищ, тому що вони краще фінансуються.

Можливо виділити ряд ряд факторів, що призвели до зменьшення виробництва: скорочення зовнішнього попиту, втрати експортерами зовнішніх ринків збуту, неможливість отримання прибутків, зростання заборгованостей; зменшення попиту на продукцію машинобудування на внутрішньому ринку тощо. У зв’язку з падінням попиту на світовому ринку та зі зниженням купівельної спроможності вітчизняних споживачів, виробники намагаються реалізовувати продукцію, що знаходиться в наявності на складах без нарощування обсягів виробництва. А для укріплення позицій машинобудівних підприємств на зовнішніх ринках збуту, експортну орієнтацію необхідно збільшити до 35 %.

Однак машинобудівний комплекс України має значний інноваційний, трудовий та науковий потенціал. Досягнення збалансованості експорту та імпорту за рахунок власного виробництва на сучасному етапі буде запорукою відродження галузі.

Література

1. Машинобудування в Україні: тенденції, проблеми, перспективи / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил України / Б.М. Данилишин (ред.). — Ніжин : Аспект-Поліграф, 2007. — 307с.

2. Лишиленко В.І. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: навч. посібник / В.І. Лишиленко. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 325 с.