Українська державна
академія залізничного транспорту
В поточному сторіччі відбуваються серйозні суспільні зміні, які привели до виникнення економіки знань та інформаційного суспільства. Для останнього є характерним створення сталих конкурентних переваг шляхом використання інформації та знань. Діяльність підприємств залізничного комплексу в умовах розвитку інформаційних технологій та формування економіки знань пов’язана зі значним підвищення ролі інтелектуального капіталу. Складові інтелектуального капіталу суттєво впливають на цінність підприємств комплексу. Тому інтелектуальний капітал поступово стає вагомішим, ніж традиційні чинники виробництва. Управління інтелектуальним капіталом створює умови для підвищення конкурентоспроможності, забезпечення інноваційного розвитку на основі ефективного використання інтелектуального потенціалу.
Проблеми визначення, оцінки та управління інтелектуальним капіталом досліджувались такими фахівцями, Т. Стюарт, Е. К. Свейбі, Л. Едвінсон і М. Мелоун, Е. Брукінг, А. Козирєв, Р.П. Булига, О.В. Кендюхов. Однак проблема управління інтелектуальним капіталом підприємств залізничного комплексу нерозривно пов’язана з проблемою оцінювання його складових, що і визначає актуальність теми доповіді.
Традиційний підхід до структуризації інтелектуального капіталу на основі ресурсної теорії передбачає ділення його на три складових – людський, структурний та клієнтський (споживчий) капітал [1,2].
Складовими інтелектуального капіталу за Л. Едвинсоном є людський та структурний капітал [1]. Перший містить у собі знання, навички, можливості співробітників, інноваційність, а також корпоративну культуру організації. Структурний капітал складається з програмного забезпечення та баз даних, організаційної структури, брендів, патентів, тощо. Він належить організації на відміну від людського капіталу. Структурний капітал охоплює клієнтський та організаційний капітал. Перший з них містить у собі напрацьовані зв’язки з контрагентами. Другий забезпечує інноваційний та процесний капітал підприємства.
Таким чином, інтелектуальний капітал складається з елементів різної природи, що потребує окремої оцінки людського, клієнтського та організаційного капіталу.
Підхід до оцінювання інтелектуального капіталу підприємств
залізничного комплексу, що використовується в даній роботі, базується на
моніторі нематеріальних активів, що був запропонований К.Е. Свейбі в роботі
[3]. Характерною рисою монітору нематеріальних активів є порівняння показників
інтелектуального капіталу за декілька періодів, що дає можливість визначити
зміни інтелектуального капіталу протягом часу, і, як наслідок, оцінити
ефективність його використання. Іншою важливою особливістю монітору
нематеріальних активів є визнання персоналу та знань, якими володіє персонал, ключовими чинниками продукування прибутків
підприємств. Монітор містить наступні групи індикаторів: росту, поновлювання/інновацій,
ефективності/утилізації, риску/стабільності. Дані групи індикаторів
використовуються для оцінювання зовнішньої структури, внутрішньої структури
інтелектуального капіталу та компетентності.
У відповідності до підходу авторів, при визначенні структури інтелектуального капіталу потрібно додатково враховувати динамічну складову, що базується на організаційному знанні підприємства. Організаційне знання розглядається як таке, що об’єднує сукупність знань, досвіду співробітників на рівні підприємства в цілому. Перетворення організаційних знань з явної форми в неявну та навпаки забезпечує інтеграцію інших складових інтелектуального капіталу та виконується в інформаційному просторі підприємства. Тому додатково до запропонованих К.Е. Свейбі, доцільно виділити такі індикатори, що дозволяють оцінити інформаційний простір та організаційне знання підприємства.
Так, до групи індикаторів росту пропонується внести такі: відносна частка вкладень в інформаційні технології; показник забезпеченості ліцензійним програмним забезпеченням. До групи показників поновлювання/інновацій доцільно внести: показники, що відображують оновлення комп’ютеризованих робочих місць (апаратна та програмна частина), а також розвиток мережевих засобів.
До групи показників ефективності/утилізації доцільно внести індекс, що відображує підвищення кваліфікації при роботі з інформаційними технологіями; частку комп’ютеризованих робочих місць; частку робочих місць, що забезпечені інформаційно - довідковими системами.
Таким чином, запропоновано систему індикаторів для оцінки інтелектуального капіталу, яка відрізняється від існуючих врахуванням динамічної складової інтелектуального капіталу - організаційного знання та інформаційного простору підприємства як середовища розповсюдження такого знання.
Література
1. Эдвинсон Л., Мелоун М. Интеллектуальный
капитал. Определение истинной стоимости компании / Новая постиндустриальная
волна на Западе Антология [Текст] / Под ред. В.Л. Иноземцева. -
М.: Academia, 1999. -108 с.
2. Edvinsson
L. Visualizing Intellectual Capital in Scandia [Текст] / L. Edvinsson, M.
Malone. - Scandia 1994. - 203р.
3. Sveiby
K.E. The Intangible Assets Monitor. [Электроний ресурс].
- Режим доступу: http://www.sveiby.com / articles/CompanyMonitor.html.