д.е.н., Вдовенко Н.М.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

ІНВЕНТАРИЗАЦІЯ РЕМОНТНОГО СТАДА ТА МАТОЧНОГО ПОГОЛІВ’Я РИБ

З метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності, підприємства аквакультури зобов’язані проводити інвентаризацію ремонтно-маточного поголів’я. Під час інвентаризації перевіряються і затверджуються наявність плідників, ремонтного молодняку, їх стан та оцінка. Такі положення передбачені Законом України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, ст. 10 “Інвентаризація активів та зобов’язань”. Користуючись інформацією про інвентаризацію стада плідників і ремонту вирощеного у ставах, рибогосподарські підприємства складають, коригують і уточнюють плани проведення нерестової кампанії. Для того, щоб мати інформацію про наявне у рибницьких господарствах стадо плідників і ремонтного поголів’я проводять одночасно інвентаризацію та бонітування риби. Як правило, це відбувається і восени при пересадці її з нагулу на зимівлю, і навесні, при облові зимувальних ставів та пересаджуванні риби до ставів для переднерестового утримання.

При інвентаризації навесні ведеться облік і надається оцінка якості племінних риб. Результати інвентаризації записують в спеціальну Відомість інвентаризації плідників та ремонтного молодняку. Типової форми такої відомості немає, тому вона складається в довільній формі і повинна містити всю необхідну інформацію про визначену стать, вид, вік, масу риби, кількість особин у кожній віковій групі. Бонітування племінних риб здійснюють з використанням даних інвентаризації. За даними бонітування, вибраковують рибу, що не відповідає вимогам даного стада, кращих плідників переводять до ядра основного стада, визначають необхідну кількість ремонтного поголів’я. При цьому масу ремонтного поголів’я визначають за середньою пробою на основі групового зважування риби (50-100 шт.). У племінних господарствах масу риби визначають шляхом індивідуального зважування не менше 100 шт. ремонтної молоді та 50 шт. старшого ремонту. Масу дволітки та дворічки встановлюють з точністю до 10 г, три- чотириліток та три- чотириліток – до 50 г. Масу плідників визначають на основі індивідуального зважування в люльці з точністю до 100 г.

Матеріали інвентаризації та бонітування використовують також з метою обліку маточного поголів’я і контролю за умовами утримання під час нагулу та зимівлі. Після весняного бонітування плідників висаджують у переднерестові стави. Для того, щоб правильно визначити чисельність плідників і ремонтного стада, доцільно враховувати потужність рибного господарства (план реалізації такої продукції як личинки, цьоголітки, однорічки та ін.) і продуктивність самок, тобто кількість ікринок на 1 кг маси (визначається в тис. ікринок). Наприклад, робоча плодючість самок риб за оптимальними та допустимими нормами становить по білому амуру відповідно 350-400 та 150-1200 тис. ікринок; по білому товстолобику – 350-400, 150-1200; по строкатому товстолобику – 500-600, 200-1500; по коропу – 500, 400-600 тис. ікринок. Робоча плодючість однієї самки амурського сазана за нормами повинна становити 250 тис. ікринок, ленського осетра – 60 тис. ікринок, а самки стерляді при першій хвилі дозрівання – 12 тис. ікринок, другої хвилі – 18 тис. ікринок, третьої – 25 тис. ікринок. Робоча плодючість самок веслоноса – 10 тис. ікринок, райдужної форелі – 2 тис. ікринок. Робоча плодючість щуки у ставах становить 20-45 тис. ікринок, судака – 150-1000, великоротого буфало – 300-500, європейського сома – 25-40, чорного амура – 300-400 тис. ікринок.

При розрахунку чисельності маточного стада запас плідників становить близько 100 %. Кількість ремонтного молодняку різновікових груп риби визначається термінами використання плідників і обсягом щорічного поповнення маточного стада: близько 25-35 % від загальної чисельності плідників. Оскільки є досить ймовірною загибель частини риб через різкі коливання погоди або внаслідок технічних аварійних випадків, приймається резерв плідників у розмірі 50 % від розрахункової чисельності самок.

Необхідний резерв плідників можна розрахувати тільки для конкретних умов. Для схематичних розрахунків загальна потреба чисельності плідників прийнята за усередненими показниками із коефіцієнтом 8, тобто за розрахункової чисельності самок у 100 шт., загальна чисельність плідників буде становить 800 шт. Період експлуатації плідників визначається їх станом і становить, наприклад, для самок і самців амурського сазана 4-5 років; білого амура – 5-6 (до 8) років; чорного амура – 5 років.

Відбір на плем’я ремонтного молодняку амурського сазана становить: серед трирічки самок 90 %, чотирирічки самок при переведенні в стадо плідників – 95 %, а самців – 90 %, п’ятирічок (самок) – 85 %; білого амура: дворічки, трилітки, трирічки, чотирилітки (самки та самці), чотирирічки (самки та самці), п’ятилітки (самки і самці) – 95 %, п’ятирічки самки – 95 %, п’ятирічки самці (при переведенні до стада плідників) – 37 %, шестилітки (самки та самці) – 95 %, шестирічки самки (при переведенні до стада плідників) – 75 %; канального сома: однорічки – 60 %, дворічки – 80 %, трирічки – 90 %, чотирирічки, п’ятирічки – 95 %, шестирічки та семирічки – 98 %; для всіх вікових груп стерляді – 20 %. Відбір ремонтного матеріалу білуги на плем’я при бонітуванні із цьоголітки – 40 %, дволітки – 60 %, трилітки – 70 %, чотирилітки – 85 %, п’ятилітки – 85 % (з них самок – 50 %), із шестиліток до вісімнадцятиліток – 90 %. Щільність посадки канального сома на плем’я цьоголітки – 2,0 шт./м² або 20 000 шт./га, однорічки – 0,7 шт./м² або 7000 шт./га, плідників – 0,04-0,1 шт./м² або 400-1000 шт./га. Щільність посадки плідників на донерестове утримання, наприклад, для: самок амурського сазана становить 300 шт./га, самців – 500 шт./га; плідників канального сома 200 шт./га; веслоноса: самки – 400 шт./га, самці – 600 шт./га; великоротого буфало – 1000-1100 шт./га.

Відхід плідників протягом донерестового і нерестового періодів для амурського сазана становить 5 %; великоротого буфало – 5 %; білуги – 10 %.

Водночас, для правильного оформлення та отримання інформації про ремонтно-маточне поголів’я різних видів риб, доцільно також використовувати уніфіковані спеціальні форми первинної документації суб’єктами господарювання протягом року. Це дозволить належно заповнити форму № 1 А-риба (річна) «Виробництво продукції аквакультури за 20__р.».