Вознюк А

Вознюк А. О.

асистент кафедри фінансів і кредиту

Львівський національний аграрний університет

Забезпечення фінансової стійкості сільськогосподарських підприємств

На сьогодні сільське господарство є однією з найбільш привабливих галузей економіки як в Україні, так і у світі. Проте, в той час як аграрії прагнуть збільшити свою продуктивність та прибутковість, намагаються розвивати стабільне ведення сільського господарства, вони зіштовхуються з рядом проблем та перешкод. Зменшення інвестицій, падіння виробництва в національному АПК і зниження споживання вітчизняних продовольчих товарів є однією з важливих причин занепаду аграрного сектора України, зношення й руйнування його потенціалу, падіння ефективної родючості грунтів. Структурна розбалансованість, гостра нестача насамперед фінансових, матеріально-технічних й енергетичних ресурсів, відсутність продуманої та ефективної державної підтримки призводять до неефективного використання навіть того, що ще збереглося і функціонує. Внутрішній агропродовольчий ринок України постійно поповнюється продуктами харчування закордонного виробництва, які досить часто завозяться контрабандою, нерідко сумнівної якості, з понаднормативним вмістом шкідливих інгредієнтів та простроченим терміном зберігання, що негативно позначається на здоров'ї української нації.

Проте одним із пріоритетних завдань на сьогодні є забезпечення фінансової стабільності підприємства як однієї із найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, що пов’язана з рівнем його залежності від кредиторів та інвесторів. За різних умов, у яких функціонує підприємство, останнє для досягнення фінансової стабільності проходить різні етапи. Так, в умовах кризи підприємство може досягати фінансової стабілізації за такими етапами:

1) ліквідація поточної неплатоспроможності підприємства;

2) відновлення фінансової стійкості (фінансової рівноваги у короткостроковому періоді);

3) забезпечення фінансової рівноваги у довгостроковому періоді [ 1.с. 302]

У системі складових елементів фінансової стабільності підприємства фінансова стійкість займає одне із головних місць. Тому необхідним є пошук шляхів досягнення певного ступеня фінансової стійкості підприємства. Для забезпечення фінансової стабільності функціонування підприємства у перспективі необхідно визначати конкретний рівень фінансової стійкості та здійснювати її кількісну оцінку.

У процесі функціонування підприємство може мати різну фінансову стійкість, яку поділяють на чотири типи.

Для зручності визначення типу фінансової стійкості доцільно представити розраховані показники в таблиці

Зведена таблиця показників за типами фінансової стійкості

Показник	Тип фінансової стійкості
Показник	абсолютна стійкість	нормальна стійкість	нестійкий стан	кризовий стан
Ф^с = К_{с. об} – З	Ф^с £ 0	Ф^с < 0	Ф^с < 0	Ф^с < 0
Ф^т = К_{с. д. з} – З	Ф^т ³ 0	Ф^т ³ 0	Ф^т < 0	Ф^т < 0
Ф^о = К_о – З	Ф^о ³ 0	Ф^о ³ 0	Ф^о ³ 0	Ф^о < 0
Стисла характеристика	Висока платоспроможність: підприємство не залежить від кредитів	Нормальна платоспроможність: ефективне використання позикових коштів — висока дохідність виробничої діяльності	Порушення платоспроможності: необхідне залучення додаткових джерел	Неплатоспроможність під- приємства — межа банкрутства

де, К с.об. – власні оборотні кошти; К с.д.з. – дебіторська заборгованість; Ко – основні засоби; З – запаси; Ф – джерело формування стійкості. [ 1.с. 329]

Не виникає сумнівів, що і в 2013 році аграрна галузь України залишатиметься одним із локомотивів економіки. Однак, якщо проблеми із встановленням фінансової стабільності на внутрішньому рівні керівники сільськогосподарських підприємств зможуть вирішити ефективним розподілом і використанням коштів, то на макроекономічному рівні все значно складніше: дефіцит бюджету, від’ємне торговельного сальдо, скорочення валютних резервів. Частково дає змогу вирішити проблему процес девальвації національної валюти. При її знеціненні експортні ціни на вітчизняну продукцію знижуються, що підвищує її конкурентоспроможність на міжнародному ринку. З іншого боку, водночас збільшуються ціни на імпортну продукцію у національній валюті, оскільки імпортери не бажають втрачати свої прибутоки від девальвації. Дорога імпортна продукція стає менш привабливою для покупців, отже, попит на неї зменшується.

Однак це лише з теоретичної точки зору, статистика ж свідчить про значне перевищення імпорту над експортом : за І півріччя 2012 р. експорт товарів склав 33677,8 млн. дол., імпорт – 40893,8 млн. дол., порівняно з відповідним періодом 2011р. експорт збільшився на 2,7%, імпорт – на 6,6%. Від’ємне сальдо становило 7216 млн. дол. (за І півріччя 2011р. також від’ємне – 5563 млн. дол.) Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,82 ( у 2011р. – 0,86) [ 2.]

Проблемою також є не об'єм імпорту, а його структура: 36,4% імпорту в 2011 році припадало на мінеральні продукти, в тому числі 17% - на природний газ. Імпорт цих товарів має незначну еластичність і не може бути компенсований виробництвом всередині України [3.]

Що ж до девальвації то ще на початку 50-х років С. Александер показав, що у випадку неможливості імпортозаміщення девальвація національної валюти призводить лише до інфляції та не дає економіці ніяких переваг. Звідси і рецепт оздоровлення: стимулювати експорт та стримувати імпорт.[3.]

Слід усвідомити, що українське сільське господарство дуже неоднорідне. На успішність реформ впливають грунтово-кліматичні й соціально-економічні умови регіонів, розміри сіл та їхня віддаленість від міст, історичні особливості сформованої психології населення, а також ряд інших чинників. Тому немає і бути не може звичайного «єдиного вірного» шляху реформування, прийнятого для всієї території держави. У кожному конкретному випадку вирішення необхідно шукати, виходячи з усього комплексу умов. У кожної області свої особливості, тому потрібен індивідуальний підхід щодо бюджетування, інвестування чи реформування кожної з них [4, с. 15].

Проте можемо виділити ряд заходів, впровадження яких може позитивно вплинути на фінансове забезпечення вітчизняного сільського господарства:

- розроблення комплексу показників фінансової стійкості, які б враховували специфіку і особливості кожної області та природно – кліматичні умови зокрема.

- створення рівних умов для вільної торгівлі продукцією тваринництва і рослинництва усім учасникам ринку.

- введення в сільськогосподарське виробництво сучасні технології для отримання якісної продукції при мінімумі затрат і забрудненні довкілля.

- відшкодування державою частини вартості придбаної техніки та обладнання.

- забезпечення умов для зберігання, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції при якій втрати були б мінімальними.

- розроблення цільової програми рівноцінного фінансування малих та великомасштабних виробників сільськогосподарської продукції на умовах, які не суперечать вимогам членства України в СОТ.

Ефективне впровадження вищевказаних заходів дасть великий поштовх у розвитку сільського господарства, адже за ним – майбутнє нашої держави.

Література

1.Білик М. Д. Фінансовий аналіз : Навч. посіб. / М. Д. Білик, О. В. Павловська, Н. М. Притуляк, Н. Ю. Невмержицька. — К. : КНЕУ, 2005. — 592 с. – С. 302-334.

2.http://mfa.gov.ua/ua/about-ukraine/economic-cooperation/foreign-trade

3.http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/39-2012-07-07-14-39-23/1433-2013-03-04-12-54-49.html

4. Малій О.Г. Формування фінансово-кредитних відносин в аграрній сфері / О.Г. Малій . - Харків: 2006. – 154 с.;