Лілія Сімків

к.е.н., доцент

Світлана Неспляк

студентка, Івано-Франківський національний технічний університет

нафти і газу м. Івано-Франківськ

РЕГІОНАЛЬНА ПОЛІТИКА СПРИЯННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА

Підвищений інтерес до регіональних досліджень на сучасному етапі пояснюється необхідністю подолання існуючих територіальних диспропорцій, уникнення бар’єрів на шляху ефективного державного регулювання регіональних ринків, формування громадянського суспільства, а також розробки стратегічних напрямків нової регіональної політики в Україні, оскільки та модель, яка використовувалась до цього часу, стала однією з причин появи дезінтеграційних тенденцій, що загрожують консолідації українського суспільства. Мінімізація негативних проявів територіальної дезінтеграції на рівні регіонів потребує розробки такого механізму регіональної політики, який через підтримку місцевих перетворень, створення, загальнодержавних умов сприяв тому, щоб кожен регіон, намагаючись досягнути статусу самодостатності, максимально використовував свій внутрішній потенціал. Зазначений підхід до регіональної політики сприятиме посиленню відповідальності місцевих органів влади за ефективний розвиток регіону, пошукові нових інструментів стимулювання регіонального розвитку, створенню сприятливих умов для ефективного функціонування підприємницького сектору економіки. Саме через підвищення ефективності розвитку підприємницьких структур можна забезпечити стабільний розвиток національної економіки, зростання податкових надходжень до місцевого бюджету, підвищити рівень зайнятості та скоротити безробіття, послабити монополізацію.

В Україні та країнах з розвиненою ринковою економікою велика увага приділяється теоретичним і практичним аспектам розвитку малого підприємництва, особливо на регіональному рівні. Свідченням цього є роботи як вітчизняних, так і зарубіжних фахівців: О.Алімова, З. Варналія, К. Ващенка, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Герасименка, Б. Данилишина, М. Долішнього, С. Дорогунцова, І. Лукінова, В. Петті, Д. Рікардо, А.Смітта, М. Чумаченка, А. Чухна та ін. Але значна частина наукових напрацювань стосується реального сектора економіки, тоді як формування регіональної політики сприяння розвитку підприємництва залишається на рівні дискусій і не знаходить однозначного трактування.

Метою даного дослідження є аналіз динаміки і тенденцій розвитку малого підприємництва в Івано-Франківській області та обгрунтування шляхів активізації дієвості органів регіонального управління та місцевого самоврядування при проведенні регіональної політики щодо вирішення існуючих проблем в цій сфері.

Сучасну регіональну політику щодо розвитку підприємництва в Україні мають визначати процеси подальшого поглиблення лібералізації, координації дій на різних ієрархічних рівнях управління, включаючи і спрямовуючи ресурси недержавних структур на забезпечення умов ефективного функціонування підприємницьких структур, підвищення їхнього вкладу як в розвиток регіону, так і країни в цілому.

В умовах системних структурних перетворень національної економіки підприємницький сектор виконує свою провідну роль і виступає гарантом стабільності економіки та підвищення рівня життя її громадян. Реальний стан цього сектора говорить про те, що підприємництво в Україні починаючи з 1991 року постійно розвивається. У державі, в умовах лібералізації ринкових відносин, створені сучасні передумови для його розвитку. Законодавством України не передбачено обмежень підприємництва певними видами економічної діяльності, обрання організаційно-правових форм його функціонування як юридичними, так і фізичними особами, котрі пройшли державну реєстрацію [1].

Слід зазначити, що малі та середні підприємства у своїй діяльності орієнтуються, головним чином, на регіональний ринок та вирішення місцевих проблем. Тому саме підприємництво повинно стати основою формування регіональної структури місцевого господарства із врахуванням особливостей соціально-економічного розвитку кожного конкретного регіону.

Його розвиток пов’язаний з вирішенням ряду питань не тільки економічного, але й соціального характеру. За допомогою малих та середніх підприємств можна створити додаткові робочі місця, наповнити ринок товарами та послугами. В умовах дестабілізації економіки, обмеження фінансових ресурсів якраз такі підприємства здатні швидше вирішувати проблеми демонополізації, стимулювати розвиток економічної конкуренції. Адже вони не вимагають великих стартових інвестицій, мають високу швидкість обігу коштів, спроможні швидко реагувати на зміни попиту і пропозиції.

В Івано-Франківській області в 2011 р. було зареєстровано понад 7 тис. малих підприємств та 58,3 тис. фізичних осіб-підприємців. Однак слід зазначити, що кількість фізичних осіб-підприємців, яка фігурує у статистичній звітності, не відповідає дійсності, оскільки в цю звітність включена значна кількість “підприємців”, які фактично є продавцями великих магазинів і до підприємництва ніякого відношення не мають. До цього вдаються різні організації та заклади торгівлі з метою зменшення на них податкового навантаження.

Кількість найманих працівників на малих підприємствах в цей період складала 38345 осіб, тоді як в 2000 р. цей показник становив 47093 особи. Ще одним важливим індикатором, який оцінює ступінь розвитку сектора малого підприємництва, є кількість малих підприємств на 10 тис. осіб. В області спостерігається зниження і цього показника. Так, якщо в 2009 р. він становив 60 одиниць на 10 тис. осіб наявного населення, то в 2011 р. зменшився до 52 одиниць. Для порівняння, кількість малих підприємств на 10 тис. осіб складає: у Великобританії – 460, у Німеччині – 370, в Італії - 680, у США- 472 [2].

Додамо, що в області продовжує зберігатися тенденція до нерівномірного розвитку підприємництва в територіальному розрізі. Найбільше малих підприємств в 2011 р. на 10 тис. осіб наявного населення діяло в містах Івано-Франківську (116), Коломиї (102), Калуші (64), Яремче (57), Рогатинському (74), Тисменицькому (50) районах. Найменша їх кількість в м. Болехові (35), Калуському (23) і Городенківському (17) районах.

Крім того, підприємництво переважно орієнтується на швидко доступні, високорентабельні і слабо контрольовані державними органами галузі економіки. Зокрема, його питома вага у промисловому виробництві складає 18,3%, сільськогосподарському виробництві 50%, ремонтно-будівельних роботах - 11,1%, а у сфері торгівлі і громадського харчування - 35,4%.

У 2011 р. малими підприємствами Івано–Франківщини реалізовано товарів і надано послуг на суму 6573,5 млн. грн., в тому числі у промисловості – 921,1 млн. грн. (14,01%), в будівництві – 761,1. грн. (11,6%) і у сфері торгівлі і громадського харчування – 3368,5.грн. (51,2%). Це в свою чергу свідчить про ще одну тенденцію нерівномірного розвитку малого підприємництва за його виробничою структурою. Частка малих підприємств в загальному обсязі реалізованої продукції в Івано-Франківській області становить 19,0%. Зокрема, його питома вага у промисловому виробництві складає 5,5%, сільському господарстві – 19,8%, будівництві – 34,9%, а у сфері торгівлі і громадського харчування – 32,2% [3].

Причинами різкого зниження показників діяльності підприємницьких структур в останні роки є подальше поглиблення економічної кризи, що значно зменшило попит на продукцію та послуги малих підприємств, а також введення в дію нового Податкового Кодексу України, який неоднозначно був сприйнятий підприємцями і частина з них припинила свою діяльність.

Аналіз стану та проблем розвитку підприємництва в регіоні свідчить про те, що подальший розвиток ситуації без ефективної регіональної політики може призвести до скорочення цього сектору економіки і відповідного загострення економічних проблем та посилення соціальної напруги. Недієвість програм розвитку підприємництва та відсутність чітких орієнтирів інноваційного прориву призводить до того, що підприємці реалізовують швидкоокупні проекти без створення нових робочих місць, часто задовольняються послугами низько кваліфікованої робочої сили. В результаті цього не створюються високотехнологічні виробництва, не наповнюються місцеві бюджети, не виконуються регіональні соціально-економічні програми розвитку. Розв’язання існуючих проблем розвитку підприємництва, створення відповідного середовища потребують докорінної перебудови регіональної політики в галузі сприяння підприємництву, активізації дієвості регіональних та місцевих органів влади.

Дієвість необхідно розглядати як один з оціночних критеріїв організації і підтримки підприємництва в регіоні з боку органів регіонального управління і місцевого самоврядування. Вона відображає ступінь результативності у досягненні цілей і завдань, які покладаються на регіональні та місцеві органи влади, а саме:

– удосконалення нормативно-правових актів, що регулюють питання розвитку і підтримки підприємництва на місцевому рівні;

– обгрунтованість у прийнятті управлінських рішень;

– розширення можливостей фінансування;

– удосконалення існуючих та розробка нових механізмів і форм кредитного й інвестиційного фінансування суб’єктів підприємництва;

– сприяння створенню нових робочих місць;

– підвищення ефективності використання створеної інфраструктури підтримки малого бізнесу;

– удосконалення і розвиток системи інформаційного забезпечення підприємців;

– організація та методичне забезпечення підготовки і перепідготовки підприємницьких кадрів;

– усунення адміністративних бар’єрів на шляху розвитку підприємництва.

Успіх реалізації регіональної політики сприяння розвиткові підприємництва в Україні значною мірою залежатиме від її узгодження з іншими напрямами політики регіонів і насамперед, з інтересами підприємців. Ця політика буде ефективною, коли включатиме і поєднуватиме:

- регулювання на різних ієрархічних рівнях управління (державними, регіональними органами влади та органами місцевого самоврядування);

- саморегулювання і саморозвиток на рівні регіону з метою активізації внутрішніх резервів регіону, концентрації наявних матеріальних, технічних, інформаційних ресурсів в пріоритетних напрямках розвитку підприємництва та використання їх з максимальною ефективністю;

- громадське регулювання з боку населення і громадських організацій, яке дозволить “знизу” впливати на процес прийняття управлінських рішень, забезпечити контроль за якістю наданих послуг.

Вітчизняний досвід реформування переконує в тому, що реформи повинні спиратися на інтереси основних суб’єктів економіки. Прийняття регіональними органами управління та органами місцевого самоврядування рішень відірвано від реальної ситуації і не узгодження їх з тими суб’єктами, які їх мають виконувати, призводить до великих втрат бюджетних коштів. Дослідження доводять, що посилення адміністративного тиску на підприємницьку діяльність знижує ефективність функціонування підприємницьких структур, сприяє посиленню тінізації економіки. Регіональна політика сприяння розвиткові підприємництва має бути найліберальнішою щодо підприємців і передбачати відповідні механізми узгодження управлінських рішень безпосередньо з ними.

Таким чином, регіональна політика сприяння розвиткові підприємництва повинна розроблятися та впроваджуватися органами регіонального управління і місцевого самоврядування за умов поєднання двох аспектів:

- наявності чіткої системи управлінських структурних підрозділів, які впливають на визначення умов розвитку підприємництва в регіоні;

- узгодженості економічної взаємодії держави, регіону та недержавних організацій для забезпечення інтересів підприємців.

Література:

1. Про стан та перспективи розвитку підприємництва в Україні: Національна доповідь / [К.О. Ващенко, З.С. Варналій, В.Є. Воротін, В.М.Геєць, Е.М. Лібанова та ін.]. – К., Держкомпідприємництво, 2008. – 226 с.

2. Мильнер Б.З. Теория организаций; 2-е изд., перераб. и доп. / Б.З. Мильнер.- М.: ИНФРА-М, 2000. – 480 с.

3. Статистичний щорічник Івано-Франківської області за 2011 рік /за ред. Колімбровського М.М. – Івано-Франківськ.: Головне управління статистики в Івано-Франківській області, 2012. – 534 с.

4. Сімків Л.Є. Стратегічні напрямки розвитку підприємництва в регіоні /Л.Є.Сімків //Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Стратегії розвитку регіонів: методологія розробки, механізми реалізації: зб. наук. пр./НАН України. Ін-т регіональних досліджень; редкол.; Є.І.Бойко (відп. ред.). – Львів, 2008. – Вип. 2(70). – с.191-204.